Постанова Рівненський апеляційний суд № 558/27/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року м. Рівне Справа № 558/27/20 Провадження № 22-ц/4815/19/21 Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Олексюк А.О. Рівненський апеляційний суд: в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В : Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманої пенсії в розмірі 12210,29 гривень. Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що переплата виникла у зв`язку з тим, що відповідач під час навчання у вищому навчальному закладі перебував на повному державному утриманні, а тому мав право отримувати пенсію по втраті годувальника в розмірі 50%, натомість отримував пенсію у 100% розмірі. Просить рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову Головного управління ПФУ в м. Києві, суд першої інстанції виходив із того, що переплата пенсії виникла не з вини відповідача, а була добровільно виплачена Управлінням Пенсійного фонду. Вказана переплата виникла не в результаті рахункової помилки та позивачем не доведена недобросовісність з боку відповідача. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно розпордяженнь № 168189 від 03.08.2016 року та 19.12.2017 року Млинівського об`єднаного управління ПФУ в Рівненській області призначено пенсію по втраті годувальника. Попередньо її було призначено у січні 2007 року. (а.с.4,6). Згідно довідок №14/57, 14/122, 27/2901, 27/3337, 27/190, 27/122, 14/181 виданих Національним університетом цивільного захисту України, ОСОБА_1 навчався на факультеті пожежної безпеки та знаходився на повному державному забезпеченні з 15 серпня 2015 року. Термін закінчення ОСОБА_1 навчального закладу за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра - червень 2019 року; за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра - грудень 2020 року (а.с.8-12,47- 50). Згідно повідомлення Управління з координації та контролю за виплатою пенсій, по пенсійній справі ОСОБА_1 виникла переплата внаслідок його перебування на повному державному забезпеченні з 15.08.2015 по 31.08.2017 року в сумі 13511,12 гривень (а.с.13). Положеннями частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом. Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо. Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або ненадання інформації, обов`язковість подання якої передбачена законодавством. Закон встановлює два виключення з цього правила: по - перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по - друге, у разі недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються. Отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності рахункової помилки з боку особи, яка проводить таку виплату та недобросовісності з боку набувача. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь - якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем не надано доказів того, що ним було допущено рахункову помилку у нарахуванні та виплаті пенсії та доказів недобросовісності та вчинення протиправних дій з боку відповідача при отриманні коштів УПФУ. У зазначеній справі встановлено відсутність двох обов`язкових складових за яких відповідно до статті 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно набутого майна, а саме: відсутність рахункової помилки з боку УПФ України і недобросовісність з боку відповідача. Тому з урахуванням положень ст. 1215 ЦК України проведена відповідачу виплата призначеної пенсії за вказаний позивачем період не підлягає поверненню. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування щодо заявлених вимог, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків