Постанова 4814 № 553/507/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/507/20 Номер провадження 22-ц/814/177/21Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря Кальник А. М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2020 року у складі судді Тимчука Р. І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання права власності на автомобіль, зняття арешту та припинення його обтяження, в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила суд визнати за нею право власності на автомобіль «Toyota Camry» 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; зобов`язати Деснянський ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) постановити постанову, якою зняти арешт /обтяження з рухомого майна - автомобіля «Toyota Camry» 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; зобов`язати ДП «Національні інформаційні системи (НАІС) внести відомості щодо зняття арешту /обтяження з рухомого майна - автомобіля «Toyota Camry» 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Позов мотивовано тим, що в серпні 2015 року за договором купівлі-продажу вона придбала вказаний автомобіль, власником якого на момент вчинення правочину був ОСОБА_2 . Даний автомобіль є предметом застави відповідно до договору застави № СН1/0153/S-1 за кредитним договором СН1/0153, який було укладено 10.10.2008 між ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 . Під час купівлі-продажу відповідач повідомив, що узгодив із Банком продаж автомобіля і Банком, як обтяжувачем, знято всі обтяження з даного автомобіля. Після вчинення даного правочину було здійснено зняття автомобіля з реєстраційного обліку у Чернігівській області та проведено реєстрацію транспортного засобу у МРЕВ м. Полтава (Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області). У подальшому, 03.07.2018 у зв`язку зі зміною адреси свого місця проживання, позивачем було здійснено перереєстрацію транспортного засобу та було видано новий державний номерний знак - НОМЕР_2 . При здійсненні відповідних правочинів, відомості щодо існування будь-якого обтяження автомобіля НАІС не містив. На протязі тривалого часу позивач користувалась даним транспортним засобом вважаючи, що він був придбаний на законних підставах. Проте, у жовтні 2018 року до Октябрського районного суду м. Полтава звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп»», яке начебто є правонаступником ПАТ «ВТБ Банк», з позовом про звернення стягнення на предмет застави - спірний автомобіль. Не погоджуючись з вимогами Товариства, ОСОБА_1 було подано зустрічний позов про визнання добросовісним набувачем та скасування обтяження на майно. 29.05.2019 рішенням Октябрського районного суду м. Полтава у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп»», треті особи - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та скасування обтяження на майно - задоволено. Під час розгляду вищевказаної справи ОСОБА_1 стало відомо, що 09.09.2015 заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова задоволено позов ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту (справа № 750/6241/15-ц). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за договором кредиту в розмірі 16 961,54 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 357 929,95 грн. 10.03.2016 Деснянським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист, строк пред`явлення якого до виконання - до 22.09.2016. 08.04.2016 за даним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № 50767207, у якому проводились виконавчі дії, а 22.03.2017 виконавче провадження було завершено, виконавчий лист повернуто стягувачеві. Вважаючи спірний автомобіль, на який державним виконавцем накладено арешт, своєю власністю, просила про судовий захист права власності у вказаний спосіб. 25 червня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко О. В. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив виключити ДП «Національні інформаційні системи» зі складу третіх осіб та виключити з прохальної частини позовної заяви пункт про зобов`язання ДП «Національні інформаційні системи» внести відомості про зняття арешту/обтяження з рухомого майна. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 01 липня 2020 року виключено ДП «Національні інформаційні системи» зі складу третіх осіб. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Toyota Camry» 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Зобов`язано Деснянський ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), юридична адреса: 14030, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, код ЄДРПОУ 35029719, постановити постанову, якою зняти арешт/обтяження з рухомого майна - автомобіля Toyota Camry» 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при здійсненні купівлі-продажу автомобіля були відсутні відомості щодо обтяження даного автомобіля та рішення будь-якого суду України, яким звернуто стягнення на предмет застави, а отже даний правочин не суперечить законодавству, а всі обтяження автомобіля, як похідні від кредитного договору, укладеного відповідачем, потрібно скасовувати, оскільки вони порушують права позивача, як нового власника. Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» не було залучено до участі у справі, а судом вирішено питання про права та інтереси цього товариства, оскільки спірний автомобіль, на який за оскаржуваним рішенням суду визнано право власності за позивачем та знято арешт, перебуває у заставі товариства і у справі № 554/7886/18 вирішується питання про звернення стягнення на даний предмет застави. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2020 року позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 , місцем постійного проживання якого є АДРЕСА_1 , із позовом про захист права власності на рухоме майно - автомобіль «Toyota Camry» 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 у спосіб визнання за нею такого права та зняття арешту/обтяження з цього майна, накладеного Деснянським ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що спір підсудний Ленінському районному суду м. Полтави та розглянув його по суті, ухваливши оскаржуване судове рішення. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що постановлено за порушенням норм процесуального права, а справа направленню на розгляд за встановленою законом підсудністю за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 до Деснянського районного суду м. Чернігова. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку, розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя, лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Поняття «суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Цивільна юрисдикція поділяється на предмету та суб`єкту юрисдикцію, інстанційну юрисдикцію та територіальну юрисдикцію (підсудність). Територіальна юрисдикція (підсудність) за загальним правилом статті 27 ЦПК України визначається за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача за винятком виключної підсудності з приводу нерухомого майна, встановленої статтею 30 цього Кодексу, та альтернативної підсудності певної категорії справ, зазначених у статті 28 ЦПК України, у яких право на вибір суду належить позивачеві. Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до статті 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон). Згідно статті 3 вказаного Закону місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Пред`являючи позов до відповідача ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та за відсутності підстав, передбачених статтею 28 ЦПК України - підсудності справ за вибором позивача, позивач ОСОБА_1 обрала Ленінський районний суд м. Полтави, який не є судом, встановленим законом, у розумінні положень Конвенції та вказаних норм процесуального права, а отже ухвалене таким судом рішення не може бути оцінено з точки зору його законності та обґрунтованості, оскільки такий суд не є компетентним здійснювати правосуддя у цій справі. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 374, частини першої статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Частиною другою вказаної статті передбачено, що справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Як встановлено, ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» не брало участі у справі, тому положення частини другої статті 378 ЦПК України застосуванню не підлягають. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. До обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції віднесено розгляд справи неповноважним складом суду та прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункти 1, 4 частини третьої статті 376 ЦПК України). Згідно частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване (пункт 3 постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»). Розглядаючи справу, Ленінський районний суд м. Полтави на вказане уваги не звернув, не залучив до участі в справі стягувача - ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118ів від 22.01.2018 та договору про відступлення прав вимоги за договорами застави № 220118аз від 22.01.2018 є ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (м. Київ), та вирішив питання про права та інтереси цієї особи щодо заставного рухомого майна, порушивши при цьому правила територіальної юрисдикції (підсудності) справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю. Керуючись статтями 367, 374, 376, 378, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» - задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 серпня 2020 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання права власності на автомобіль, зняття арешту та припинення його обтяження направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна