Ухвала КАС ВС № 826/7355/16

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 20 січня 2021 року м. Київ справа № 826/7355/16 адміністративне провадження № К/9901/1328/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П., перевірив касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року (суддя Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (колегія у складі суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., Василенка Я.М.) у справі № 826/7355/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської Олени Степанівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. УСТАНОВИВ: У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Чернявської Олени Степанівни (далі - Уповноважена особа Фонду) на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - АТ ««Фінанси та кредит»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невнесення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок ФГВФО за договором від 09.02.2015 № 300937/10849/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях (далі - договір № 300937/10849/3-15); - зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо нього як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 09.02.2015 № 300937/10849/3-15 строкового банківського вкладу (депозиту) у гривнях. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020, позов задоволено. 11.01.2020 Уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, що 13.01.2020 надійшла до Верховного Суду, у якій із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги, заявлені до неналежного відповідача, не врахували висновки щодо застосування норма права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 727/8505/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17. Також позов пред`явлено до конкретної особи - Уповноваженої особи Фонду Чернявської О.С.; за час розгляду справи Уповноважені особи Фонду неодноразово змінювалися, проте суди першої та апеляційної інстанцій не врахували цих змін, не зазначили прізвища, імені, по батькові Уповноваженої особи Фонду, бездіяльність якої було визнано протиправною та яку зобов`язано вчинити певні дії. Суди не застосували положення ч. 4 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України. Позивач просить вчинити дії за договором № 300937/10849/3-15, який є нікчемним в силу закону, оскільки укладався в період дії постанови Правління Національного банку України від 19.01.2015 № 34/БТ, якою АТ «Банк» «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії проблемних. Операція щодо переказу та зарахування коштів на рахунок позивача підпадає під обмеження, встановлені зазначеною постановою НБУ. Уповноважена особа Фонду також заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, обґрунтовуючи це тим, що 12.11.2020 отримала повний текст постанови суду апеляційної інстанції та подала касаційну скаргу протягом тридцяти днів, на підтвердження чого надало роздруківку трекінгу листа. Зважаючи на документальне підтвердження зазначеної обставини, Суд вважає, що у справі наявні підстави, передбачені ч. 2 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для поновлення Уповноваженій особі Фонду строку на касаційне оскарження судових рішень. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження у справі, Суд виходить з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 2, 3 ст. 12 КАС України). З огляду на п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Зазначена справа не належить до категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12 КАС України). Тому суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу відповідно до ч. 3, 4 ст. 257 КАС України у порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Уповноважена особа Фонду не зазначає у касаційній скарзі будь-яких обставин, визначених пп. «а» - «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які б давали підстави для перегляду судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню, та, власне, такі обставини у цій справі відсутні. Крім того, скаржник у касаційній скарзі покликається на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 727/8505/15-ц, яка не є подібною цій справі, оскільки стосувалася стягнення банківського вкладу. У цій же справі суди попередніх інстанцій вирішували спір щодо дій (бездіяльності) Уповноваженої особи Фонду щодо невнесення позивача до переліку вкладників банку та зобов`язання вчинити певні дії. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 № 646/6644/17 відступила від висновків щодо застосування права у питанні юрисдикційного спору у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 30.01.2019 у № 552/6381/17, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, сформулювавши висновок про те, що: «При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом». Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду не суперечить висновкам судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Згідно з п. 1 ч. 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,- УХВАЛИВ:

1. Клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити строк на подання касаційної скарги.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 826/7355/16.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя Н.В. Коваленко Суддя О.П. Стародуб