Постанова 4856 № 806/55/15

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 806/55/15 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 14 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Житомирській області, ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, третя особа Акціонерне товариство "Укрсиббанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. №0011321702, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В січні 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 12.08.2014 №0011321702. В обґрунтування позову зазначила, що спірне рішення винесено за порушення п.п.16.1.2, п.п.16.1.3, п.16, ст.16, п.п.162.1 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 195798,82 грн. Зазначене порушення, на думку контролюючого органу полягає в незадекларуванні отриманого додаткового блага у вигляді анулювання суми боргу кредитором за самостійним рішенням в сумі 1153107,34 грн. Вважає такі висновки протиправними, оскільки відсотки, штрафні санкції та пеня, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 №0011321702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 6196,83 грн. та 1549,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 195,80 грн. (сто дев`яносто п`ять гривень вісімдесят копійок). ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що 16.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11347334000, відповідно до якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 79 200,00 дол.США зі строком повернення відповідно до графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 16.05.2018. 22.09.2006 між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11044813000, відповідно до якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 55 000,00 шв. франків зі строком повернення відповідно до графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 22.05.2017. 18.09.2006 між АКІБ "УкрСиббанк" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11041822000, відповідно до якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 25 612,18 шв.франків зі строком повернення відповідно до графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 18.09.2017. 20.08.2008 між АКІБ"УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11385261000, відповідно до якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 60 000,00 дол. США зі строком повернення відповідно до графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 19.08.2011. 22.04.2013 АТ "УкрСиббанк" було прийнято рішення про часткове погашення кредитів ОСОБА_1 , скасування штрафних санкцій за договорами та анулювання заборгованості по кредитам в регістрах обліку без послідуючого стягнення. Після погашення заборгованості Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" 14.05.2013 анульовано заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11044813000(1) від 22.09.2006 в сумі 42 713,16 швейцарських франків (357069,20 грн.), за договором про надання споживчого кредиту №11041822000 від 18.09.2006 в сумі 15 118,33 швейцарських франків (126384,70 грн.), за договором про надання споживчого кредиту №11385261000(1) від 20.08.2008 року в сумі 79 219,49 дол. США (633201,38 грн.), за договором про надання споживчого кредиту №11347334000 від 16.05.2008 в сумі 36 452,06 грн. (штрафні санкції). Таким чином, банк анулював заборгованість по укладених кредитних договорах, за основною сумою боргу, а також за штрафними санкціями, що складають 36452,06 грн. 14.05.2013 АТ "УкрСиббанк" були вручені позивачці повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України) від 14.05.2013, де вказано про анулювання кредитної заборгованості позивача по договорам та повідомлено, що відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, та вказано про необхідність сплатити самостійно податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації на доходи фізичних осіб. АТ "Укрсиббанк" повідомлено Коростенську ОДПІ (лист №10-2/13055 від 28.05.2014), що банком нарахований громадянці ОСОБА_1 дохід в розмірі 1153107,20 грн. у вигляді анулювання (прощення) заборгованості. Зазначене прощення здійснювалось з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення за ознакою доходу 126 (додаткове благо) до податкового розрахунку за формою 1-ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано (прощено). ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік (вх. №1400006678 від 30.04.2014) із зазначенням суми доходу в розмірі 873975 грн. від продажу нерухомого майна, який не оподатковується та не відображена у рядку 01.07 декларації сума отриманого додаткового блага в розмірі 1153107,20 грн., що призвело до заниження загального річного оподатковуваного доходу (рядок 01 декларації) та встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 195798,82 грн. (рядок 09, рядок-3.01 декларації). Судом встановлено, що у період з 28.07.2014 по 29.07.2014 начальником відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Корзун О.М. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи та достовірності відображення даних в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. За результатами перевікри складено акт №1059/191/17-02/ НОМЕР_1 від 01.08.2014. Перевіркою встановлено порушення платником податків фізичною особою ОСОБА_1 п.п.16.1.2, п.п.16.1.3, п.16, ст.16, п.п.162.1 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.17 "д" п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого податок на доходи фізичних осіб не нараховувався та не перераховувався до бюджету в сумі 195798,82 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0011321702 від 12.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 195798,82 грн. та за штрафними санкціями у сумі 48949,71 грн. Відповідно до податкового розрахунку за формою 1-ДФ ФО ОСОБА_1 отримано дохід у вигляді додаткового блага від АТ "Укрсиббанк" в розмірі 1153107, 20 грн. Податковим органом зроблено висновок про те, що згідно повідомлення про анулювання боргу позивачем отримано дохід як додаткове благо - сума боргу платника податку, анульованого кредитором АТ "Укрсиббанк" 1153107,20 грн. Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивачка звернулася із скаргою до ГУ Міндоходів у Житомирській області, за результатами розгляду якої, прийнято рішення №13463/З-С/10-2015 від 30.09.2014, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ. За результатами адміністративного оскарження рішення, ДФС прийнято рішення від 26.11.2014 №3484/3/99-99-10-01-03-14, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0011321702 від 12.08.2014 та рішення ГУ Міндоходів в Житомирській області від 30.09.2014 №13463/3-С/10-25. Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивачка звернулася до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору, які анульовані банком за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, та не підлягають оподаткуванню згідно абз. "д" пп.164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неврахування судом всіх обставин справи, що призвело до невірного вирішення справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки сума визначена сукупно по всіх кредитних договорах і відповідач не спростовує факт включення до загальної суми сум відсотків, штрафних санкцій та пені, тому відображення цієї суми в змісті податкової звітності як наслідок призвело до визначення податковим органом позивачу суми податкових зобов`язань. Податковим органом під час прийняття податкової звітності банку не здійснюється перевірка відображених (складових) сум отриманого доходу, тому визначена та відображена відповідачем сума доходу автоматично була визначена об`єктом оподаткування, на підставі якого і була визначена сума податкових зобов`язань. Редакція абз. "д" пп. 164.2.17 пп. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення, визначала дохід у вигляді додаткового блага виключно як основну суму боргу (тіло кредиту), тому суд першої інстанції мав би врахувати зазначену обставину та визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення також в частині включених відсотків, сума яких було анульована. Крім того, позивачка зазначила, що стороною за кредитним договором № 11041822000 є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , а тому сума доходу, включена по вказаному кредитному договору, має обліковуватись окремо. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Житомирській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що абз. "д" пп.164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в редакції, чинній в період здійснення анулювання заборгованості, визначав заборгованість особи, як "загальну суму боргу", без поділу основної суми боргу та нарахованих відсотків. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. В силу п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Згідно з підпунктом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання. У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015. Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим під пунктом. Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, як і не включає суми комісій та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором. Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. При вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування інших платежів. Вказана позиція узгоджується з правою позицією Верховного Суду, яка була висловлена під час вирішення аналогічних правовідносин, а саме у постановах від 10.09.2018 по справі №822/4594/13-а, 14.02.2019 по справі №813/330/16, 04.06.2020 по справі №807/3121/14, від 08.09.2020 по справі № 820/19262/14. Відповідно до пункту 161.4 статті 161 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Згідно із приписами статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків. Судом встановлено, що станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата складала 1147 грн. Тому десятикратний розмір становить 11470 грн. З огляду на зазначене, та використовуючи розрахунок податкових зобов`язань, що міститься в акті перевірки, а також інформацію Акціонерного товариства "Укрсиббанк" щодо складових суми анульованої заборгованості, спірне податкове повідомлення рішення є обґрунтованим лише в частині врахування розміру прощеного позивачу тіла кредиту (866684 грн.), однак без врахування штрафних санкцій (36452,06) та процентів (249970,43). Таким чином, до суми 11470 грн. застосовується ставка 15% (1720,50 грн.), а до суми перевищення 866684,85 11470 = 855214,85 грн. застосовується ставка 17% (145386,52 грн). Отже, загальна сума податку складає (1720,50+145386,52) 147107,02 грн. Таким чином, податок нарахований у сумі 147107,02 грн. правомірно, тому скасуванню у цій частині підлягає податкове повідомлення-рішення за основним платежем у сумі 48691,80 грн. (195798,82 грн. -147107,02 грн.= 48691,80). Пунктом 123.1. статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Таким чином, розмір штрафної санкції з визначеної суми податку 147107,02 грн. має становити 36776,76 грн. (147107,02 грн. Х 0,25%). Таким чином, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню і в частині штрафних (фінансових санкцій) на суму 12172,95 грн. (48949,71-36776,76 =12172,95). Підсумовуючи наведене, спірне податкове повідомлення рішення Коростенської ОДПІ від 12.08.2014 №0011321702 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 60864,75 (за основним платежем 48691,80 грн та 12172,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неправомірності оподаткування прощеного боргу по кредитному договору №11041822000 в сумі 126384,70 грн., оскільки стороною даного договору була фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , а тому зазначена сума заборгованості має обліковуватись окремо. Відповідно до кредитного договору №11041822000 від 18.09.2006 позичальником є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . У п.1.4 Договору зазначено, що цільове призначення кредиту: придбання нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 , а не кошти надані на господарську діяльність ФОП. Суб`єктом права приватної власності відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України є фізичні особи. Цивільний кодекс України передбачає, що учасниками цивільних відносин та суб`єктами права власності є фізичні особи (частина перша статті 2 та частина перша статті 318). Він не розрізняє такого суб`єкта права власності як фізична особа-підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність. Так, Господарським кодексом України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання (стаття 2), в свою чергу суб`єктами господарювання згідно із статтею 55 Кодексу є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Таким чином, право власності на нерухоме майно реєструється за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець несе відповідальність усім своїм майном. Однак, доказів використання в господарській діяльності придбаного за вищевказані кошти приміщення матеріали справи не містять. Відповідно до п. 177.1 ст.177 Податкового Кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. (п.177.2). Разом з тим, матеріали справи не містять даних та відповідних доказів, які б підтверджували те, що позивач віднесла вказані кошти анульованого (прощеного) боргу до своїх доходів від здійсненої господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем і, відповідно, сплатила податки. Відповідно до п. 177.6 ст.177 Кодексу у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб. Отже, отриманий позивачем дохід у вигляді прощеної банком суми боргу за кредитним договором, не пов`язаний з господарською діяльністю ФОП, такий оподатковується за загальними правилами встановленими для фізичних осіб, тому доводи представника позивача щодо неправомірності оподаткування такого доходу безпідставні. Крім того, декларація про майновий стан та доходи за 2013 рік подана як фізичною особою ОСОБА_1 , а не в якості фізичної особи-підприємця. Доводи щодо невірного визначення банківською установою суб`єкта, по якому задекларовано факт анулювання боргу, суд до уваги не приймає, оскільки відповідачем у даній справі є податковий орган, а відносини між позивачем та банком мають цивільно-правовий характер, тому мають вирішуватися у іншому порядку. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про часткове задоволення адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, третя особа Акціонерне товариство "Укрсиббанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. №0011321702 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 12.08.2014 №0011321702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 60864,75 (за основним платежем 48691,80 грн та 12172,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 21 січня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.