Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2756/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2756/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гаврилюк В.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 16 жовтня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Черкаській області щодо відмови у видачі направлення колишньому співробітнику податкової міліції ОСОБА_1 на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання з метою визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань; - зобов`язати Головне управління ДФС у Черкаській області видати ОСОБА_1 направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання з метою визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань. В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відмова у видачі направлення свідчить про порушення принципу справедливості по відношенню до колишніх працівників податкової міліції. Звільнення позивача за власним бажанням не може свідчити про відсутність у нього захворювання, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Оскільки відповідач вважає, що «законні підстави для видачі направлення на медичний огляд до військово-лікарської комісії відсутні» та не вчиняє жодних дій для сприяння ОСОБА_1 підтвердити або спростувати визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань на підставі пункту 13 Розділом VI Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285, позивач вважає, що така бездіяльність є протиправною та порушує його право на ефективний захист з боку держави як працівника правоохоронного органу. Відсутність механізму видачі направлення не повинно перешкоджати праву колишнього працівника податкової міліції на проходження військово-лікарської експертизи за направленням з останнього місця роботи. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Черкаській області щодо відмови у видачі направлення колишньому співробітнику податкової міліції ОСОБА_1 на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання з метою визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань. Зобов`язано Головне управління ДФС Черкаській області видати ОСОБА_1 направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання з метою визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції у складі Головного управління ДФС України та наказом Головного управління ДФС у Черкаській області № 19-о/пм від 05 червня 2020 року звільнений зі служби в податковій міліції у запас за п. 64 пп. «ж» (за власним бажанням) «Положення по проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української УРСР № 114 від 29 липня 1991 року. ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про видачу направлення до військово-лікарської комісії за місцем проживання для визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювання. Листом Головного управління ДФС у Черкаській області № 4636/23-97-07-011 від 10.07.2020 позивача повідомлено про відсутність підстав та повноважень для видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи у зв`язку з відмовою позивача від проходження ВЛК при звільненні, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» направлення на медичний огляд до військово-лікарської комісії видається співробітникам податкової міліції, які на час звернення за направленням на медичний огляд проходить службу в органах податкової міліції, а не звільнених зі служби, тому видати направлення до військово-лікарської комісії немає законних підстав. Не погодившись із бездіяльністю відповідача у видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Щодо нормативно правового регулювання правовідносин, які склались між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно з п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Правовий статус податкової міліції закріплено Розділом XVIII-2 Податкового кодексу України, згідно з яким та пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про Державну фіскальну службу України» від 21.05.2014 № 236 податкова міліція входить до складу Державної фіскальної служби. Особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького і рядового складу, присвоюються спеціальні звання податкової міліції. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ їх права і обов`язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114 (далі - Положення № 114). Позивач звільнений зі служби в звані майор. Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення № 114 особи, яким присвоєно спеціальне звання майор міліції, відносяться до старшого начальницького складу. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення № 285). Це Положення визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи, п. 1 Положення №285. Також, за п. 5 вказаного положення при здійсненні військово-лікарської експертизи щодо військовослужбовців, резервістів, кандидатів на військову службу за контрактом, кандидатів до вступу до ВВНЗ ВЛК керуються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800. Щодо посилання відповідача на Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, при оформленні направлення на ВЛК до державної установи територіально-медичного об`єднання МВС України в області, для визначення стану здоров`я кандидата на службу, працівника податкової міліції, медичний огляд проводиться відповідно до наказу МО України від 14.08.2008 № 402, колегія суддів зазначає наступне. Так, за вказаним Положенням військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та погоджується з відповідачем, що положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України стосується кандидатів на службу та чинних працівників, проте вказаний нормативний акт є спеціальним та стосується лише певної категорії осіб. Крім того, з огляду на викладене, застосування як Положення № 285 так і Положення про ВЛЕ у ЗС України залежить від завдання поставленого перед військо-лікарською комісією. За п. 5 Положення № 285 військово-лікарська комісія у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань військово-лікарської експертизи. В свою чергу, позивач просив видати направлення для проходження медико-соціальної експертизи за місцем проживання для визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку захворювання. За таким направленням постанови військово-лікарської комісії щодо ступеня придатності до служби колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу, причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень) приймаються ВЛК відповідно до цього Положення, законодавства чинного на момент звільнення зазначених осіб зі служби (абз. 7 п. 5 Положення № 285), тобто у даному випадку Положення про ВЛЕ у ЗС України не застосовуються. Щодо обставини звернення позивача для отримання направлення після звільнення то відповідно до п. 2 Розділу І Положення № 285, медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладам охорони здоров`я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи, колегія суддів зазначає наступне. Одним із основних завдань відповідно до п. 3 Розділу І Положення № 285 є визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницькою складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу). Відповідно до пп. 1 п. 1 Розділу І Положення № 285 ВЛК відповідно до покладених на них завдань проводять військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом, у військовому резерві, до вступу у ВВНЗ, військовослужбовцям НГУ, колишнім військовослужбовцям, колишнім особам рядового й начальницького складу. Згідно з п. 1 розділу III Положення № 285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ. З огляду на викладене, наведені правові норми дають право на проходження вказаного обстеження військово-лікарською комісію також і колишніми військовослужбовцями чи особам рядового і начальницького складу МВС, які вже звільнені зі служби та мають намір підтвердити наявні у них поранення, травми, каліцтва чи захворювання з проходженням служби в ОВС. Пунктом 13 Розділом VI Положення № 285 визначено, що колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я (на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. З огляду на викладене, позивач, як колишній працівник відповідача, не може бути обмежений в соціальному захисті та реалізації права на проходження обстеження та військово-лікарської експертизи на предмет пов`язаності його захворювання із проходження ним служби. Таке право має бути реалізоване шляхом звернення до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. При цьому, ні Положення № 285, ні Положення про ВЛЕ у ЗС України щодо осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей не пов`язує відмову у проходженні ВЛК викладену у рапорті про звільнення з відмовою у наданні направлення на проходженні обстеження військово-лікарською комісією у майбутньому. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висноку, що Головне управління ДФС у Черкаській області протиправно відмовило у видачі направлення колишньому співробітнику податкової міліції ОСОБА_1 на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання, тим самим вчинивши протиправну бездіяльність. Крім того, колегія суддів враховує, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. У даному випадку, виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин, є лише один варіант правомірної поведінки - видати позивачу направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль