Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2862/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2862/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування до загального страхового стажа періода служби в органах внутрішніх справ та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з момента її призначення з урахуванням такого страхового стажа. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії органа Пенсійного фонду України є неправомірними та суперечать положенням закону, оскільки трудовою книжкою, копія якої була подана із заявою про призначення пенсії, підтверджується страховий стаж за період служби в органах внутрішніх справ, а відсутність інформації в системі персоніфікованого обліку не звільняє відповідача від обов`язку вчинити дії щодо перевірки періода страхового стажа, зазначеного у трудовій книжці. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що страховий стаж обчислюється органами Пенсійного офнду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Оскільки у зазначеній системі на момент призначення позивачу пенсії були відсутні дані про сплату страхових внесків за період з 17 листопада 2003 року по 06 серпня 2009 року, підстави для врахування зазначеного періода до страхового стажа були відсутні. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що позивач у період з 17 листопада 2003 року по 06 серпня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується копією трудової книжки. З 29 березня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи від загального захворювання. 02 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», за результатами розгляду якої відповідачем проведений перерахунок, додатково зараховано позивачу 16 років і 9 місяців та встановлено загальний страховий стаж - 40 років 2 місяці 4 дні. 27 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 17 листопада 2003 року по 06 серпня 2009 року під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Листом від 26 березня 2020 року відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії проведено з 01 березня 2020 року та виплачується відповідно до законодавства. 12 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати суми виплаченої пенсії за період з 29 березня 2016 року по 01 березня 2020 року з урахуванням стажа з 17 липня 2003 року по 06 серпня 2009 року та виплатити різницю недоплаченої пенсії. Листом від 16 липня 2020 року відповідач повідомив, що відповідно до положень статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункта 2.1 Порядка подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до вказаного Закону, страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюються на підставі довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески згідно з додатком 2 до цього Порядка. А також зазначив, що відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. У зв`язку з тим, що відповідні довідки надані позивачем лише у лютому 2020 року, підстави для проведення перерахунку пенсії з дати її призначення відсутні. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У зв`язку з наявністю у трудовій книжці позивача даних про проходження ним служби в органах внутрішніх справ у період з 17 листопада 2003 року по 06 серпня 2009 року, підстави для неврахування зазначеного періода до страхового стажа у відповідача відсутні. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до статті 8 Закону України № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 цього Закону загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також службу в Національній поліції. У свою чергу, частиною 1 статті 24 Закону України №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Саме посилаючись на наведені положення відповідач під час призначення позивачу пенсії не врахував страховий стаж за період проходження служби в органах внутрішніх справ. Тим часом, відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацем 9 частиною 6 статті 20 Закону України №1058-IV за осіб, зазначених у пунктах 8, 11 - 14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації. Частиною 6 статті 21 Закону України №1058-IV передбачено, що відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Пункт 2 частини 1 статті 14 Закону України №1058-IV визначає, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону. Отже, до страхового стажу законом віднесено період, у якому особа підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню та за який сплачені страхові внески, зокрема, органами, які виплачують цій особі заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу та ними подано відомості про застрахованих осіб. Поряд з цим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Враховуючи те, що позивач при зверненні до органа Пенсійного фонду України надав всі необхідні документи, посилання відповідача на неможливість врахування у страховий стаж позивача періоду служби у органах внутрішніх справ з 17 листопада 2003 року по 06 серпня 2009 року внаслідок відсутності цих відомостей у системі персоніфікованого обліку, є безпідставними, оскільки вини позивача у цьому немає і такі відомості відповідно до вимог Закону України №1058-IV подаються підприємствами, установами, організаціями, які виплачують заробітну плату та/або грошове забезпечення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 641/5501/17 та від 16 липня 2020 року у справі № 473/1471/17. Також колегія суддів погоджується з висновок місцевого суду про наявність підстав для зобовязання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з дати її призначення, оскільки неправильний розмір страхового стажа визначений внаслідок неналежного виконання останнім покладених на нього обовязків по нарахуванню пенсії. А тому, відповідні суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, що, в силу положень статті статі 87 Закону України 1788-ХІІ, обумовлює їх виплату за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права, із повним дослідженням доказів і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.М. Кузьмишина О.Є. Пилипенко