Постанова 4854 № 420/7793/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7793/20 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. ухвала суду першої інстанції прийнята у м. Одеса, 16 жовтня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Чорноморської селищної ради про визнання протиправними дій Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Одеськогоокружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року, закрито провадження у справі №420/7793/20 за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Вказаною ухвалою, роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначено про порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання та невідповідності висновків суду обставинам справи. В обґрунтування скарги, апелянт посилається на те, що зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, свідчать про те, що спір у цій справі пов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликане на захист порушених прав позивача. Обставини, які підлягають доказуванню у цій справі, є виключно питання делегованих повноважень органу місцевого самоврядування повноважень для здійснення реєстрації особи за місцем проживання. Відтак, спір не є приватно-правовим, а належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватись судами за правилами КАС України. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог заяви про роз`яснення судового рішення і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як свідчать матеріали справи, 07.10.2020 року (вх.№41587/20) від представника третьої особи по цій справі Міністерства оборони України до суду надійшло клопотання про закриття провадження по справи, обґрунтоване тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов`язані з правом користування житловим приміщенням. Ухвалюючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини пов`язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір щодо реєстрації місця проживання має цивільно-правову природу, оскільки спрямований на зміну (виникнення) цивільних прав останньої.Отже, даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновок суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Також, п. 7 ч.1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як встановлено колегією суддів, позивач звернувся до суду із позовом в якому просить визнати протиправними дії Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області щодо відмови йому в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Чорноморську селищну раду Лиманського району Одеської області здійснити реєстрацію його - ОСОБА_1 , місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . При вирішенні даної справи, суд першої інстанції пославшись на норми Цивільного кодексу України, зазначив, що у разі якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Так, суд першої інстанції вказав, що спірні правовідносини пов`язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір щодо реєстрації місця проживання має цивільно-правову природу, оскільки спрямований на зміну (виникнення) цивільних прав останньої. Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦПК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. У свою чергу, саме у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Спірним у даному випадку є реєстрація місця проживання позивача у квартирі, яка йому на праві власності не належить. Так, згідно матеріалів справи, правом на проживання у квартирі АДРЕСА_2 , позивач користується відповідно до спецордеру №44, договору найму житла в будинках державного і комунального фонду. З огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини пов`язані із правом користування та розпорядження майном, адже ініційований спір щодо реєстрації місця проживання має цивільно-правову природу, оскільки спрямований на зміну (виникнення) цивільних прав останнього. Таким чином, даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, ухвала про закриття провадження у справі постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись статтями 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року по справі №420/7793/20 про закриття провадження у справі залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішшення складено та підписано 21 січня 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.