Постанова 4852 № 280/5439/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5439/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі відокремленого підрозділу Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Сацький Р.В.) у справі №280/5439/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі відокремленого підрозділу Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом ( з урахуванням уточненого позову а.с.22-25) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі відокремленого підрозділу Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, в якому просив визнати протизаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу страхових виплат за період з 01.12.2014 року по 30.09.2014 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 01.12.2014 року по 30.09.2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, інвалідом третьої групи та особою, яка отримала професійне захворювання на виробництві, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 02.02.2002 з ступенем втрати професійної працездатності 45 % безстроково, а також довідками МСЕК про втрату працездатності та отримання інвалідності третьої групи та є внутрішньо переміщеною особою. Позивач з жовтня 2019 року перебуває на обліку у Бердянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. В період з грудня 2014 року по вересень 2019 року ОСОБА_2 страхові виплати не отримував, оскільки не перебував на обліку у жодному з відділень відповідача з підстав того, що Шахтарським відділенням йому виплати зупиненні, а Маріупольське міське відділення згідно рішення адміністративної комісії Виконавчої дирекції Фонду від 01.11.2015 року з 1 грудня 2015 року призупинило здійснення нарахування та виплату страхових виплат потерпілим на виробництві, як відділення, яке переміщене на територію, що контролюється українською владою та на яке покладено обов`язок виконувати функції переміщеного Шахтарського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Бездіяльність відповідача щодо невиплати неотриманих страхових виплат вважає протиправною. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позов задоволено. Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач до початку проведення антитерористичної операції перебував на обліку та отримував страхові виплати у Відділенні ВД ФСНВ у м. Шахтарську Донецької області. При цьому, в своєму позові позивач зазначав, що саме «Шахтарським відділенням» йому було зупинено виплати. При цьому, ОСОБА_1 в період з 01.12.2014 по 30.09.2019 не скористався своїм правом та не звернувся до жодного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати. В свою чергу, Бердянським відділенням Управління у Запорізькій області, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 01.10.2019, з урахуванням Протоколу від 17.10.2019 № 17 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, було продовжено виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.10.2019 (тобто з місяця звернення особи) у відповідності до вимог чинного законодавства (постанова Бердянського відділення Управління у Запорізькій області від 13.11.2019 №0804/22053/22053/2). Бердянським відділенням Управління у Запорізькій області ОСОБА_1 не приймався на облік, а продовження виплат провадиться на підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України. Відповідач вважає, що оскільки, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в даному випадку у Слов`янському відділенні Управління в Донецькій області, то вимога про стягнення таких сум може бути заявлена до Управління в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні, оскільки відсутність окремого порядку страхових виплат за минулий період не можуть порушувати прав та інтересів громадян. Сторони повідомлені про день розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , є пенсіонером за віком, інвалідом третьої групи та особою, яка отримала професійне захворювання на виробництві, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання (отруєння) від 02.02.2002 року з сукупним ступенем втрати професійної працездатності 45 % безстроково, а також довідками МСЕК про втрату працездатності та отримання інвалідності третьої групи. Згідно довідки від 31.10.2018 року № 0000181695/2320007299 ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою та місце його проживання: АДРЕСА_1 . В період з грудня 2014 року по вересень 2019 року ОСОБА_2 страхові виплати не отримував, оскільки не перебував на обліку у жодному з відділень відповідача з підстав того, що Шахтарським відділенням йому виплати зупиненні, а Маріупольське міське відділення згідно рішення адміністративної комісії Виконавчої дирекції Фонду від 01.11.2015 з 1 грудня 2015 року призупинило здійснення нарахування та виплату страхових виплат потерпілим на виробництві, як відділення, яке переміщене на територію, що контролюється українською владою та на яке покладено обов`язок виконувати функції переміщеного Шахтарського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. 30.06.2020 року позивач звернувся до відділення, де перебуває на обліку, а саме до Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області із заявою про виплату та нарахування йому за період з грудня 2014 року по вересень 2019 року невиплачених сум страхових виплат. Однак позивач отримав відповідь про відмову йому у виплатах з підстав того, що Кабінетом Міністрів України не прийнятий порядок щодо сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період. Відповідь надана не у формі постанови про відмову у виплаті, а у формі листа. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат за страховим випадком за період з 01.12.2014 року по 30.09.2019 року протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем не надано до суду доказів наявності обставин передбачених ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для припинення виплати позивачу страхових виплат та відповідного рішення територіального органу Фонду соціального страхування України або рішення суду. Відповідачем на день вирішення судом справи по суті здійснюються нарахування та виплати позивачу щомісячних страхових виплат за професійним захворюванням. Позивачем документально доведено не нарахування та не виплату йому страхових виплат за період з 01.12.2014 року по 30.09.2019 року. Суд зазначив, що застосування норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата) (пункт 1 частини сьомої вказаної статті). Частиною 1 статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; відповідно до частини п`ятої цієї же статті страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; відповідно до частини п`ятої цієї же статті страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. За приписами частини п`ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком […]. Враховуючи приписи наведених норм закону, страхові виплати повинні виплачуватися щомісячно і проводитися позивачеві безстроково, оскільки позивач має зареєстрований страховий випадок та їй встановлено втрату професійної працездатності безстроково. Згідно з пунктом 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Виходячи з аналізу пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-XIV, суд зазначає, що останній передбачає визначення Кабінетом Міністрів України особливостей надання соціальних послуг та виплат, а не припинення таких виплат. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 01 жовтня 2014 року № 531 установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6розділу VII Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року №

27. Відповідно до п. 1.2 розд. І вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014№ 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - постанова КМУ № 637). Згідно з п. 3.1 розд. ІІІ вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування). Аналогічні положення містяться в Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, та в постанові Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Відповідно до п. 3.7 розд. ІІІ Порядку, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат. Згідно з п.п. 3.8 та 3.9 розд. ІІІ Порядку суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду. Аналогічні положення містяться в п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, відповідно до якого орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач перебуває на обліку у відповідача, але фактично страхові виплати позивачу за період з 01.12.2014 року по 30.09.2019 року не були виплачені. Водночас, страхові виплати припинені у зв`язку із вибуттям та перебуванням позивача на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Щодо посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не враховано п. 3.9 розд. ІІІ Порядку №27, в якій зазначено, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду, а таким, як зазначає відповідач є відповідне Управління в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення, колегія суддів зазначає наступне. Зазначена норма свідчить про облік таких сум та не містить посилань, у тому числі і імперативних, щодо виплати такої суми саме таким робочим органом та на переконання суду, таким органом може бути і відповідач, який взяв позивача на облік та здійснює такі виплати, оскільки це не суперечить нормам законодавства. Крім того, в листі відповідач, по суті щодо відмови у виплаті суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, не зазначав про звернення позивача не до належної установи управління Фонду. (а.с. 8) Не спростовується сторонами та обставина, що виплати належних позивачу сум страхових виплат за спірний період позивачеві не виплачені та відповідач також не здійснив їх виплату. Щодо доводів відповідача про те, що суми виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, а на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи такий порядок Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Дійсно, на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи порядок щодо умов виплати суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ст. 7 Закону№1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону №1706 внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування. Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України. У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме, п.15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а п.18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.". Зміни до Закону №1105 з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат внутрішньо переміщеними особам Верховною Радою не приймались. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. При цьому статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам. Отже, не здійснюючи страхові виплати, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на їх отримання. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст.ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі відокремленого підрозділу Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області і залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №280/5439/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак