Постанова 4813 № 522/19938/20

Номер провадження: 33/813/53/21 Номер справи місцевого суду: 522/19938/20 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.01.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М., при секретарі Фабіжевській Т.С., за участю: ОСОБА_1 та його адвоката Розенбойма Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2020 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №074946 від 21.10.2020р., ОСОБА_1 21 жовтня 2020 року о 15.30 год. за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 24, керуючи автомобілем AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді на неврегульоване перехрестя, не надав переваги в русі автомобілю Honda Civic д/н НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з даним автомобілем, в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким діями ОСОБА_1 порушив п. 16.11 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (а.с. 1). Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, також стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 грн (а.с. 9-10). Не погодившись із вищезазначеною постановою суду першої інстанції, 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2020 року та закрити провадження по справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2020 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови він отримав 27 листопада 2020 року, про що розписався в матеріалах справи (а.с. 15-25). Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2020 року. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Розенбойма Ю.О., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладаючи на нього відповідне стягнення суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №074946 від 21.10.2020р., схемою місця ДТП від 21.10.2020р., поясненнями ОСОБА_1 .. Однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, та з тим що вищезазначені докази доводять винну ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 16.11 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 16.11 ПДР, який зазначений в протоколі працівником поліції. Відповідно до п. 16.11 ПДР на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №074946 від 21.10.2020р., ОСОБА_1 21 жовтня 2020 року о 15.30 год. за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 24, керуючи автомобілем AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді на неврегульоване перехрестя, не надав переваги в русі автомобілю Honda Civic д/н НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з даним автомобілем, в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким діями ОСОБА_1 порушив п. 16.11 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020р.) зробив остаточний висновок, що рапорт інспектора не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський в спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи. Отже, протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , він рухався по вул. Л. Шмідта та при повороті при виїзді на вул. В.Арнаутську, він переконавшись що із правої сторони відсутні автомобілі, ОСОБА_1 розпочав рух із другого ряду на ліво і виїхав на середній ряд в цей момент автомобіль Хонда чорного кольору різко виїхала на середину дороги заднім ходом, ОСОБА_1 намагався повернути руль, однак не зміг уникнути зіткнення (а.с. 4). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , вона на своєму автомобілі Хонда на вул. В. Арнаутська здавала назад і зупинилась, та в момент її зупинки зліва виїхав автомобіль Ауді і відбулось зіткнення (а.с. 5). Апеляційний суд зазначає, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому що вона 21 жовтня 2020 року о 15.30 год. за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 24, керуючи автомобілем Honda Civic д/н НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом не впевнилась в безпечності маневру та скоїла зіткнення з автомобілем AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушила вимоги п. 10.9 ПДР. Зазначена постанова набрала законної сили та безпосередньо ОСОБА_2 не оскаржувалась в апеляційному порядку. Пунктами 1.3-1.5, 1.9 України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдати матеріальних збитків. Апеляційним судом також були досліджені схема місця ДТП та наданні ОСОБА_1 фотознімки розташування та пошкоджень автомобілей відразу після їх зіткнення, з яких вбачається, що зіткнення відбулось середній смузі руху, тобто в смузі по якій розпочав рух ОСОБА_1 після повороту ліворуч, а не на перехресті рівнозначних доріг (а.с. 3, 20-25). Таким чином, в результаті дослідження та оцінки всіх доказів, наявних в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дії водія автомобіля AUDI 80 ОСОБА_1 не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він виконуючи поворот ліворуч виконав всі передбачені ПДР України дії та мав право розраховувати, що всі учасники дорожнього руху неухильно дотримуються вимог ПДР України та жодним чином, після виконаного маневру та вже в момент руху по своїй смузі, не мав технічної можливості уникнути зіткнення автомобілей. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між його діями та наслідками, що наступили. За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2020 року скасувати. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький