Постанова 4818 № 628/550/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 20 січня 2021 року м. Харків справа № 628/550/20 провадження № 22-ц/818/353/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 09 червня 2020 року в складі судді Демченко І.М., у с т а н о в и в : 02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Позов мотивовано тим, що 22 липня 2019 року нею були перераховані на рахунок відповідача, як фізичної особи підприємця (далі - ФОП) грошові кошти в розмірі 38 182,00 грн, що підтверджується квитанцією від 11 липня 2019 року з призначенням платежу «оплата зг рах ФЕД-000113 від 11 липня 2019 року, платник ОСОБА_3 ». Разом з тим, ні між нею, ні її чоловіком ОСОБА_3 та відповідачем жодних договорів чи правочинів про надання послуг не укладалось, ФОП ОСОБА_2 ніяких послуг їм не надавав. Враховуючи викладене ОСОБА_1 просила стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь 38 182, 00 грн та 840,80 грн судового збору. Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 09 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 38 182,00 грн, а також 840, 80 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які стосуються виду робіт, ідентифікаційних ознак агрегату, що підлягав ремонту, їх вартості, акт виконаних робіт не був отриманий позивачем та не підписаний ним, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 не були пов`язані жодними договірними правовідносинами. Відповідачем на спростування правомірності набуття спірних коштів не було надано жодних належних та допустимих доказів. 05 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що рахунок фактура містить необхідну інформацію щодо істотних умов договору, зокрема в ньому зазначені предмет та ціна, він фактично є публічною офертою, а позивач сплативши кошти, фактично прийняв її, уклавши таким чином договір про надання послуг з ремонту. Твердження суду першої інстанції, що акт виконаних робіт не містить конкретних відомостей щодо, транспортного засобу, виду агрегату, серійного номеру агрегату, переліку робіт, а сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством України не затверджено форму акту приймання виконаних робіт. Таким чином акт виконаних робіт, наданий відповідачем, відповідає вимогам первинного документу та є належним доказом надання послуг позивачу. Позивач не зверталась до відповідача з претензіями щодо виконаних робіт та з вимогою повернути грошові кошти. Таким чином, відмова підписати акт виконаних робіт позивачем не дає підстав для визнання його недійсним. 30 жовтня 2020 року ОСОБА_4 представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 09 червня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини першої статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 22 липня 2020 року ОСОБА_1 сплатила на р/р НОМЕР_1 одержувачу ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) суму в розмірі 38 182,00 грн з призначенням платежу «оплата зг рах фед-000113 від 11 липня 2019 року платник ОСОБА_3 », що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1416715367.1 від 22 липня 2019 року, виданої Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») (а. с.5). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_2 є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (а. с.14). 11 липня 2019 року ФОП ОСОБА_2 складено рахунок-фактуру № Фед-000113, в якому постачальником зазначено реквізити відповідача, одержувач вказаний як « ОСОБА_5 », товар «ремонт АКПП», ціна «38 182,00 грн» (а. с.50). В акті виконаних робіт (наданих послуг) з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу та/або його складових частин (систем) від 31 липня 2019 року зазначено відомості про замовника « ОСОБА_5 », перелік виконаних робіт «ремонт АКПП», вартість робіт «38 182,00 грн». При цьому, цей акт не містить конкретних відомостей щодо транспортного засобу, виду агрегату, серійного номеру агрегату, переліку робіт. Підпис замовника про прийняття наданих послуг відсутній. Факт перерахування позивачем та отримання відповідачем коштів не оспорюється сторонами. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України». Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України). Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Предметом позову у цій справі є стягнення з ФОП ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів, сплачених ОСОБА_1 в якості платежу за майбутнє зобов`язання. Таким чином, відносини з ФОП ОСОБА_2 про виконання у майбутньому технічних робіт без укладеного договору є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошові кошти, які було перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_2 , підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи викладені в апеляційні скарзі щодо того, що рахунок фактура містить необхідну інформацію щодо істотних умов договору, зокрема в ньому зазначені предмет та ціна, він фактично є публічною офертою, а позивач сплативши кошти, фактично прийняв її, уклавши таким чином договір про надання послуг з ремонту, є необґрунтованими зважаючи на таке. Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Згідно положень статті 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений - протягом нормально необхідного для цього часу. Відповідно до частини другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які стосуються виду робіт, ідентифікаційних ознак агрегату, що підлягав ремонту, їх вартості, акт виконаних робіт не був отриманий позивачем та не підписаний ним, тому ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 не були пов`язані жодними договірними правовідносинами. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 09 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 20 січня 2021 року. Головуючий А.В .Котелевець Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова