Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/2685/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2521/21 Справа № 203/2685/20 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В., за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року було залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди, на підставі ч.3 ст.44 ЦПК України у зв`язку із зловживання позивачем його процесуальними правами. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 24 листопада 2020 року про залишення позову без розгляду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Відповідно до ч.3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди. Судом було встановлено, що у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КП Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди (цивільна справа №206/3779/19). Зазначений позов побудовано на тих же підставах, що й цей позов, має той же предмет і є ідентичним йому у буквальному сенсі. 07 листопада 2019 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №206/3779/19 було ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди. Однією з підстав для такої відмови стало те, що позивачем було невірно визначено відповідача. На думку суду, позивач мав звернути свої вимоги до Дніпропетровської обласної ради, оскільки саме вона за законом несе субсидіарну відповідальність за шкоду, заподіяну КП Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради. Постановою Дніпровського апеляційного суду 18 лютого 2020 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2019 року залишено без змін. У жовтні 2019 року (тобто під час розгляду цивільної справи №206/3779/19) позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КП Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради, Держави Україна про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди (цивільна справа №201/11574/19). Зазначений позов побудовано на тих же підставах, що й позов у цивільній справі №206/3779/19 та позов, заявлений у цій справі, має той же предмет і є ідентичним їм у буквальному сенсі. Крім того, у липні 2020 року (тобто під час розгляду цивільної справи №201/11574/19) позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із цим позовом. Позов побудовано на тих же підставах, що й позови у цивільних справах №206/3779/19, №201/11574/19, має той же предмет і є ідентичним їм у буквальному сенсі. З трьох поданих позивачем ОСОБА_1 позовних заяв вбачається, що єдиною ознакою, за якою їх можна розрізнити, є наявність другого відповідача: Держави Україна у другому випадку, та Дніпропетровської обласної ради у третьому. При цьому аналіз позовних заяв свідчить про те, що вони не містять відповідних доводів та обґрунтувань стосовно таких відповідачів (а.с.104, 105). Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилався на штучний характер спору, про що свідчать єдиний відповідач, який об`єднує зазначені вище справи, та буквальна подібність тексту позовної заяви заявам, поданим у цивільних справах №№206/3779/19, 201/11574/19. Однак, з такими висновками суду погодитися не можливо, оскільки положеннями ч.3 ст. 44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позову. Натомість, вичерпний перелік підстав для залишення без розгляду позову визначено у статті 257 ЦПК України. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позову, не керувався вимогами ст. 257 ЦПК України, і, відповідно, жодної обставини, передбаченої нею як підстави для залишення позову без розгляду, не встановив. Висновок про штучний характер позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду і може свідчити про порушення прав позивача на судовий захист. Зазначене має важливе юридичне значення для правильного вирішення цього процесуального питання, оскільки у статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами як джерело права, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно із частинами першої і другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У частині першій статті 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі та приймаючи справу до провадження, не висловлював жодних зауважень щодо безпідставності та штучності поданого позову. Після відкриття провадження у справі штучний характер позову сам по собі не може бути самостійною підставою для залишення позову без розгляду. Таке судове рішення у даному випадку можливе лише при наявності передбачених у ст. 257 ЦПК України підстав. За відсутності таких підстав, зловживання правом у передбаченій п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України формі подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер має враховуватися судом лише при вирішення такого позову по суті. За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомогиДніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді