Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/4267/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1609/21 Справа № 202/4267/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А., суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В., за участю секретаря Заворотного К.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням залишено без розгляду. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду від 25 червня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень п.3, 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення чи неправильне застосування норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у квартирі за АДРЕСА_1 (а.с. 20-21). За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 , ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року вищевказане заочне рішення від 20 травня 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с. 26, 35-36). Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням залишено без розгляду (а.с. 68-69). Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на те, що позивач у судові засідання не з`являється, про розгляд справи повідомлявся шляхом надіслання йому судових повісток про виклик до суду за його зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , від отримання судових повісток ухиляється, причину неявки не повідомляє, заява про розгляд цивільної справи в його відсутність не надходила, а тому на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України залишив позовну заяву без розгляду, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов у порушення норм процесуального права, що відповідно до ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду правове значення має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Слід зазначити, матеріали справи не містять доказів належного сповіщення позивача про день та час розгляду справи на 28 квітня 2020 року, 25 червня 2020 року. Отже, позивач не був сповіщений належним чином про день, місце та час розгляду справи, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, та у порушення вимог п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України залишив позовну заяву позивача без розгляду. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду від 25 червня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням -скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді