Ухвала КАС ВС № 400/4456/19

УХВАЛА 20 січня 2021 року м. Київ справа № 400/4456/19 адміністративне провадження № К/9901/40/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №400/4456/19 за позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТДОРБУД" про визнання протиправним та скасування висновку, УСТАНОВИВ: Служба автомобільних доріг у Миколаївській області звернулась до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просила скасувати висновок Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про результати моніторингу закупівлі UA-2019-09-02-000936-b з предметом закупівлі « 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Експлуатація утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області)». 01 липня 2020 року рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Південного офісу Держаудитслужби від 28 листопада 2019 року про результати моніторингу закупівлі UA-2019-09-02-000936-b. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна,83 (в.Спаська,42-а, М-в, 54001), м. Одеса, Одеська область,65017 ЄДРЮОФОП 40477150) на користь Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (вул. Галини Петрової, 2-а, м.Миколаїв,54029 ЄДРЮОФОП 25878206) судові витрати в розмірі 1921,00 грн. На вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Південним офісом Держаудитслужби подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 04 січня 2021 року. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. А саме, у касаційній скарзі відповідач, покликаючись на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на те, що на теперішній час в суді касаційної інстанції перебувають окрім цієї справи ще дві справи № 400/4457/19 та № 400/4458/19, спори у яких виникли за аналогічних обставин між одними і тими ж сторонами, але прийняті судові рішення у вказаних справах свідчать про відсутність єдиної правозастосовчої практики. Також у касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі № 160/9513/18, від якої є необхідність відступити при розгляді саме цієї справи, оскільки суб`єктом владних повноважень в роз`ясненні висновку визначено конкретний спосіб (варіант поведінки), якого слід вжити замовнику для усунення порушень. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що в даному випадку відповідач не спонукає позивача визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, це не може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Проте, покликаючись на постанову Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18, відповідач не зазначив щодо застосування якої конкретної норми права (пункт, частина, стаття) міститься висновок у цій постанові, від якої на його переконання існує необхідність відступити. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права. Касаційна скарга містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів, посилання на постанови Верховного Суду та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення позивачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відповідач покликаючись на постанову Верховного Суду не зазначив щодо застосування якої конкретної норми права (пункт, частина, стаття) містить висновок у цій постанові, від якої на його переконання існує необхідність відступити, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №400/4456/19 за позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСТДОРБУД" про визнання протиправним та скасування висновку - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова