Постанова КАС ВС № 210/1434/16-а(2-а/210/47/16)
від 20.01.2021 · АдміністративнаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Київ справа № 210/1434/16-а(2-а/210/47/16) адміністративне провадження № К/9901/20774/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А., суддів - Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката позивачів Стригунової Галини Іванівни на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2016 року (головуючий суддя - Чайкіна О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Дадим Ю.М., судді - Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі №210/1434/16-а за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Криворізької міської ради, Криворізького міського голови треті особи: перший заступник міського голови Фіщенко Олександр Віталійович, заступник міського голови Бєліков Костянтин Аркадійович, заступник міського голови Бєрлін Валентина Миколаївна, заступник міського голови Катриченко Олександр Володимирович, заступник міського голови Подоплєлова Надія Леонідівна, заступник міського голови Полтавець Андрій Анатолійович, заступник міського голови Шаповалов Геннадій Миколайович, керуючий справами виконкому Криворізької міської ради Шовгеля Олена Миколаївна, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Гальченко Андрій Володимирович, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Павлов Костянтин Юрійович, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Іщенко Микола Іванович, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Лещін Андрій Миколайович, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Поляков Едуард Петрович про визнання протиправними і скасування рішення в частині, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в с т а н о в и в : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У лютому 2016 року ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (надалі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6 ) звернулись до суду з адміністративним позовом до Криворізької міської ради, Криворізького міського голови, треті особи перший заступник міського голови Фіщенко Олександр Віталійович, заступник міського голови Бєліков Костянтин Аркадійович, заступник міського голови Бєрлін Валентина Миколаївна, заступник міського голови Катриченко Олександр Володимирович, заступник міського голови Подоплєлова Надія Леонідівна, заступник міського голови Полтавець Андрій Анатолійович, заступник міського голови Шаповалов Геннадій Миколайович, керуючий справами виконкому Криворізької міської ради Шовгеля Олена Миколаївна, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Гальченко Андрій Володимирович, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Павлов Костянтин Юрійович, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Іщенко Микола Іванович, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Лещін Андрій Миколайович, член виконавчого комітету Криворізької міської ради Поляков Едуард Петрович, в якому просили: - визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення ІІ сесії VII скликаної Криворізької міської ради від 24.12.2015 №19 "Про створення виконавчого комітету Криворізької міської ради та затвердження його складу"; - визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови щодо прийняття відповідних рішень про утворення конкурсної комісії та проведення конкурсу для відбору кандидатів на заміщення вакантних посад першого заступника міського голови, шести посад заступників міського голови, посади керуючого справами виконкому міської ради та зобов`язати Криворізького міського голову прийняти відповідні рішення щодо зазначеного. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюване рішення Криворізької міської ради прийняте з дотриманням необхідної процедури, а його зміст не суперечить вимогам законодавства. Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправної бездіяльності Криворізького міського голови стосовно прийняття відповідних рішень про утворення конкурсної комісії і проведення конкурсу, оскільки виходячи з приписів чинного законодавства, щодо посад, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою, конкурс не оголошується та відповідно оголошення стосовно останнього не оприлюднюється. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) У квітні 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга адвоката позивачів Стригунової Галини Іванівни на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій формально поставились до вирішення адміністративного спору, порушили норми матеріального та процесуального права, що у сукупності призвело до порушення основоположних прав позивачів на рівні можливості доступу до служби в органах місцевого самоврядування, як це передбачено частиною 2 статті 38 Конституції України та статтями 4-5 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (надалі - Закон №2493-III). Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин статтю 1 Протоколу 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція). Крім того, скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідачами не було порушено процедуру його прийняття, передбачену частиною 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі - Закон №280/97-ВР), позаяк жодного обговорення запропонованих Криворізьким міським головою кандидатур до виконавчого комітету ради не проводилось. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2017 року відкрите касаційне провадження за даною касаційною скаргою. До закінчення встановленого судом касаційної інстанції строку від Криворізької міської ради надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Криворізьким міським головою заперечень (відзиву) на касаційну скаргу подано не було. Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року вказану касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Рішенням ІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради "Про створення виконавчого комітету Криворізької міської ради та затвердження його складу" від 24 грудня 2015 року №19 було створено виконавчий комітет міської ради з 15 осіб на чолі з міським головою Вілкулом Юрієм Григоровичем (пункт 1), уведено до виконавчого комітету міської ради за посадою секретаря міської ради Маляренка Сергія Васильовича (пункт 2), затверджено та введено до складу виконавчого комітету міської ради: першого заступника міського голови - Фіщенко Олександра Віталійовича, заступників міського голови - Бєлікова Костянтина Аркадійовича, Бєрлін Валентину Миколаївну, Катриченко Олександра Володимировича ; Подоплєлову Надію Леонідівну, Полтавця Андрія Анатолійовича, Шаповалова Геннадія Миколайовича; керуючого справами виконкому міської ради Шовгелю Олену Миколаївну, членів виконавчого комітету - Гальченка Андрія Володимировича, Павлова Костянтина Юрійовича, Іщенко Миколу Івановича , Лещіна Андрія Миколайовича, Полякова Едуарда Петровича (пункт 3). Проект даного рішення Криворізької міської ради обговорено на засіданнях постійних комісій ради 22 грудня 2015 року, під час яких були схвалені проекти рішень та вирішено внести їх на розгляд міської ради без змін та доповнень, що підтверджується долученими до матеріалів справи протоколами засідань постійних комісій та порядком денним ІІІ пленарного засідання ІІ сесії Криворізької міської ради VII скликання. До початку роботи ІІІ пленарного засідання ІІ сесія VII скликання затверджено регламент роботи сесії, яким було передбачено доповіді та виступи з обговорення питань, що ставляться на голосування, що підтверджується порядком денного пленарного засідання та протоколом до нього. Як вбачається зі стенограми пленарного засідання, жодних зауважень щодо проекту оспорюваного рішення депутатами, в тому числі і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є позивачами у справі, висловлено не було. Проект оспорюваного рішення Криворізької міської ради було розміщено на офіційному сайті виконавчого комітету міської ради 28 жовтня 2015 року. Ухвалене рішення Криворізької міської ради "Про створення виконавчого комітету Криворізької міської ради та затвердження його складу" від 24 грудня 2015 року №19 було розміщено на офіційному сайті 30 грудня 2015 року. В судовому засіданні представник позивачів пояснила, що права ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як депутатів були порушені внаслідок недопуску до обговорення рішення, а право ОСОБА_6 - внаслідок недопуску її до конкурсу на державну службу. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) Відповідно до частини 2 статті 38 Конституції України, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. У статті 14 Конвенції закріплено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Стаття 1 Протоколу 12 до Конвенції гарантує, що здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті
1. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом №2493-III. Згідно зі статею 1 Закону №2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Статтею 3 Закону №2493-III передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Частиною 1 статті 4 Закону №2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на основних принципах, серед яких рівна можливість доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки (абзац 8) і самостійність кадрової політики в територіальній громаді (абзац 15). Частинами 1-2 статті 5 Закону №2493-III встановлено, що право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою та регіональними мовами в обсягах, достатніх для виконання службових обов`язків відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про засади державної мовної політики". За змістом частин 1-2 статті 10 Закону №2493-III, прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою; на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою; на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу. У свою чергу, система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначені у Законі №280/97-ВР. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, питання про утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Пунктом 5 частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради. Частинами 1, 5 статті 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань. Частинами 1-2 статті 51 Закону №280/97-ВР встановлено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради. За змістом частини 3 цієї статті, виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. В силу приписів частини 9 цієї статті 51, до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради. Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Згідно з частиною 11 цієї статті, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Пунктами 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу" від 17.06.1994 №423 (надалі - Постанова №423) установлено, що прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорій, передбачених статтею 25 Закону України "Про державну службу", та на інші прирівняні до них посади проводиться за конкурсним відбором у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N169, крім випадків, коли інше передбачено законами України. Без конкурсного відбору або стажування можуть також прийматися державні службовці на посади керівників, які згідно із законодавством обираються або затверджуються колегіальним органом. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Вирішуючи питання обґрунтованості поданих касаційних скарг, колегія суддів виходить з того, що за змістом частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 08.02.2020, надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Як вбачається з рішення Криворізької міської ради "Про створення виконавчого комітету Криворізької міської ради та затвердження його складу" від 24 грудня 2015 року №19 пунктом 3 цього рішення, що оспорюється позивачами, затверджено і введено до складу виконавчого комітету міської ради першого заступника міського голови, заступників міського голови, керуючого справами виконавчого комітету та членів виконавчого комітету. Позивачі вважають, що саме шляхом затвердження та введення до складу виконавчого комітету Криворізької міської ради відповідних осіб на вказані посади було порушено право, зокрема, ОСОБА_6 , на рівні можливості доступу до служби в органах місцевого самоврядування, яке передбачене частиною 2 статті 38 Конституції України та статтями 4-5 Закону №2493-III. У той же час, системний аналіз норм статей 3 та 10 Закону №2493-III дає Суду підстави для висновку, що до посад в органах місцевого самоврядування віднесені, в тому числі, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою. Зважаючи на приписи цієї ж статті 10 Закону №2493-III, а також статей 42, 51 Закону №280/97-ВР, посади заступників міського голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету та осіб, які входять до складу виконавчого комітету, безпосередньо належать до виборних посад, оскільки його персональний склад затверджується міською радою за пропозицією міського голови. У відповідності до статті 10 Закону №2493-III та Постанови №423, проведення конкурсу при прийнятті на посади керівників, які обираються або затверджуються колегіальним органом, у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, не вимагається. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача 2 - Криворізького міського голови, обов`язку приймати рішення про утворення конкурсної комісії та проведення конкурсу для відбору кандидатів на заміщення посад першого заступника голови, заступників міського голови, керуючого справами виконавчого комітету Криворізької міської ради та необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Що стосується посилань позивачів на норми Конвенції, то слід зазначити, що стаття 14 Конвенції забороняє дискримінацію при користуванні "правами та свободами, визнаними в цій Конвенції", у той час як стаття 1 Протоколу 12 до Конвенції поширює гарантії захисту від дискримінації на "будь- яке передбачене законом право" і таким чином встановлює загальну заборону дискримінації (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 22.12.2009 у справі "Сейдич і Фінци проти Боснії і Герцеговини"). За усталеною практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства" (Willis v. the United Kingdom), заява №36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I) (пункти 48-49 рішення від 07.11.2012 у справі "Пічкур проти України"). Суд вважає за необхідне зазначити, що в межах спірних правовідносин, обмеження щодо можливості зайняття посад у виконавчому комітеті Криворізької міської ради за конкурсною процедурою були прямо передбачені законодавством, тобто мали об`єктивне та розумне обґрунтування, ці обмеження не давали підстав стверджувати, що з позивачами поводились у відмінний від інших осіб спосіб, у тому числі, за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин вимог статті 14 Конвенції та статті 1 Протоколу 12 до Конвенції. Частиною 2 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлене загальне правило, за якими рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом. Виходячи з аналізу наведених вище норм статті 42 та частин 1-3 статті 51 Закону №280/97-ВР, внесення пропозицій щодо персонального складу виконавчого комітету міської ради віднесене до виключної компетенції міського голови, а їх затвердження - відповідної міської ради. Зміст зазначених норм свідчить, що Закон №280/97-ВР встановлює безальтернативний порядок формування виконавчого комітету міської ради, тобто, лише за пропозицією міського голови, яка за наслідками обговорення на пленарному засіданні міської ради може бути прийнята або відхилена шляхом прийняття більшістю депутатів міської ради відповідного рішення. Судами попередніх інстанцій було з`ясовано ті обставини, що у відповідності до Закону №280/97-ВР та регламенту Криворізької міської ради, проект оспорюваного рішення Криворізької міської ради "Про створення виконавчого комітету Криворізької міської ради та затвердження його складу" від 24 грудня 2015 року №19 було обговорено на засіданнях постійних комісій ради 22 грудня 2015 року, під час яких були схвалені проекти рішень та вирішено внести їх на розгляд міської ради без жодних змін та доповнень. Також, згідно з пунктом 49 Регламенту Криворізької міської ради всі засідання даної ради стенографувалися і протоколювалися і зі стенограми та протоколу пленарного засідання сесії Криворізької міської ради, що мало місце 24 грудня 2015 року, вбачається, що розглядаючи питання порядку денного головуючим було оголошено про перехід до 5 питання порядку денного "Про створення виконавчого комітету Криворізької міської ради та затвердження його складу" та повідомлено, що на засіданнях депутатських комісій проект цього рішення розглядався і депутатам надані його копії. Під час розгляду даного питання, головуючий уточняв, чи є у когось запитання до проекту рішення, отже депутатам Криворізької міської ради було забезпечено належну можливість скористатися правом на обговорення проекту оспорюваного рішення та порушеного у ньому питання. Зі стенограми пленарного засідання слідує, що будь-яких зауважень до проекту оспорюваного рішення депутатами, у тому числі позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , висловлено не було. З огляду на це, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про дотримання процедури прийняття оспорюваного рішення та відсутність підстав стверджувати про порушення відповідачами норм частини 2 статті 59 Закону №280/97-ВР при його прийнятті. Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо порушення оспорюваним рішенням права позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які на момент подання позову були депутатами Криворізької міської ради. Статус депутата місцевої ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом №280/97-ВР та Законами України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 №93-IV, згідно з положеннями яких депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю. Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень. Таким чином, депутат місцевої ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах, адже нормами чинного законодавства для останнього встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Правова позиція аналогічного змісту щодо подібних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/413/18. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Таким чином, з огляду на викладене, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу адвоката позивачів Стригунової Галини Іванівни залишити без задоволення. Постанову Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 27 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 210/1434/16-а(2-а/210/47/16) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н. В. Шевцова