Постанова 4854 № 420/10144/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 січня 2021 р. Категорія 106030000м.ОдесаСправа № 420/10144/20 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. час і місце ухвалення: не зазначено, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення №147 від 02.04.2020 року про неуспішне проходження атестації, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення №147 від 02.04.2020 року про неуспішне проходження атестації. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення №147 від 02.04.2020 року про неуспішне проходження атестації повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та передати позовну заяву на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що обставини проходження атестації не мають правових наслідків для проходження позивачем публічної служби у Військовій прокуратурі Південного регіону України, а тому оскарження рішення № 147 Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 02.04.2020 року не стосується питання прийняття на публічну службу, просування по службі та припинення служби. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №147 було прийняте 02.04.2020 року, а 23.04.2020 року позивача було ознайомлено з вказаним рішенням, при цьому, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 06.10.2020 року. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з даною позовною заявою, позивачем до суду надано не було. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Свою заяву про поновлення строку у суді першої інстанції позивач обґрунтував застосуванням режиму карантину та відповідним припиненням руху громадського транспорту, у позивача не існувало можливості вчасно дістатися Одеського окружного адміністративного суду для подачі позовної заяви. Також, позивач звертає увагу, що на дату ознайомлення з рішенням першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №147 (23.04.2020 року), у позивача існувало об`єктивне правове очікування, що процесуальний строк на оскарження відповідного рішення залежить від закінчення строку дії карантину. Таким чином, на думку позивача, враховуючи наявність обмежень у вигляді заборони пасажирських перевезень міським транспортом до 22 травня 2020 року, які були впровадженні підпунктом 9 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» в редакції, яка діяла на час повідомлення ОСОБА_1 про результати атестації, зумовили неможливість подання позивачем позову протягом місячного строку з дати такого повідомлення. Разом з тим, судом першої інстанції було вірно зазначено, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів і позивачем не зазначено причин, які безпосередньо перешкоджали йому звернутися до суду. До того ж, продовжені строки, закінчилися через 20 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», тобто 06.08.2020 року. Проте, з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 06.10.2020 року. Крім того, суд першої інстанції критично віднісся до посилання позивача на неможливість вчасно дістатися до Одеського окружного адміністративного суду для подачі позовної заяви у зв`язку з припиненням руху громадського транспорту під час дії карантину, оскільки прийом вхідної кореспонденції та процесуальних документів (у тому числі позовних заяв) в умовах карантину здійснюється на електронну пошту через офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду - inbox@adm.od.court.gov.ua, через підсистему «електронний суд», поштою, факсом. Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №160/3534/20. Тобто, позивач мав можливість, з урахуванням встановлених карантинних обмежень, реалізувати своє право на звернення до суду з відповідним адміністративним позовом, у встановлений законом строк, шляхом подачі позовної заяви в електронному вигляді, або за допомогою поштового зв`язку (кур`єром). Окрім того позивач посилався на запроваджений в Україні карантин, пов`язаний з COVID-19, та просив поновити строк звернення до суду на підставі норм Закону України №731-ІХ від 18 червня 2020 року, який діє з 17 липня 2020 року. Так, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), законодавцем були продовжені в тому числі строки, встановлені ст.122 КАС України, на строк дії такого карантину. Разом з тим, Законом України №731-IX від 18.06.2020 року (який набрав чинності 17.07.2020 року) були внесені зміни, в тому числі, до КАС України, та п.3 Прикінцевих положень КАС України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення." Таким чином, станом на дату звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом до суду (06 жовтня 2020 року) діяла редакція КАС України, яка не передбачала безумовне продовження строків звернення до суду з огляду на запроваджені карантинні заходи, натомість зобов`язувала суд враховувати пов`язаність поважності причини пропуску таких з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Жодних належних доказів або обґрунтувань пов`язаності причини пропуску строків звернення до суду з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, ОСОБА_1 не навів. Отже, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки. Вказана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 року у справі №560/1942/19 та постанові від 18.06.2020 року у справі №140/2024/19. Крім того, при розгляді питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд першої інстанції також враховував, що ОСОБА_1 є капітаном юстиції запасу, проходив військову службу в органах прокуратури з 16.12.2013 року на різних посадах прокурора військової прокуратури. Тобто, позивач має більше 6-ти років стажу в органах прокуратури, має відповідний досвід та знання в галузі права, а тому позивач був свідомо обізнаний про строки звернення до суду з позовом даної категорії справ. Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 року по справі №340/1225/20 звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Слід звернути увагу, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначив, що обставини проходження атестації не мають правових наслідків для проходження позивачем публічної служби у Військовій прокуратурі Південного регіону України, а тому оскарження рішення № 147 Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 02.04.2020 року не стосується питання прийняття на публічну службу, просування по службі та припинення служби. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. 19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (надалі - Закон № 113-ІХ), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур. Відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1 13-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. На виконання вказаних вимог в межах граничного строку подання відповідної заяви, ОСОБА_1 подано Генеральному прокурору заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. Крім того, наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (надалі - Порядок № 221), в якому пунктом 5 закріплено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); професійної етики та доброчесності прокурора Враховуючи вище викладене, безпідставними є посилання апелянта на те, що оскарження рішення № 147 Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 02.04.2020 року не стосується питання прийняття на публічну службу, просування по службі та припинення служби. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №826/14707/16. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що апелянтом не наведено поважних причин, за яких він не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку. Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин, матеріали справи, не містять. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року по справі № 420/10144/20, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.