Постанова 4852 № 160/5996/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5996/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року, (суддя суду першої інстанції Олійник В.М.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/5996/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, - в с т а н о в и в : 01 червня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Державної митної служби України: UA 110130/2019/200272/1 від 24.12.2019 року; UA 110130/2019/200276/1 від 28.12.2019 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з метою митного оформлення товарів ним було подано до Дніпровської митниці ДМС електронні митні декларації UA110130.2019.252733.001 від 24.12.2019; UA110130.2019.252733.001 від 24.12.2019 та визначена митна вартість за ціною договору. Позивач не погоджується з винесеними рішеннями відповідача, оскільки в оскаржуваних рішеннях зазначена загальна підстава для відмови в митному оформленні товару, а також орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Державної митної служби України: UA 110130/2019/200272/1 від 24.12.2019 року; UA 110130/2019/200276/1 від 28.12.2019 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що надані до митного оформлення товарів документи не підтверджують всіх складових митної вартості товару. Зокрема декларантом не надано документів на підтвердження вартості перевезення товару, витрат на послуги експедитора. Також, в наданому до митного оформлення комерційному рахунку відсутнє посилання на основний документ, відповідно до якого сформована оцінювана партія товару. Після проведення консультацій позивач направив до митного органу лист в якому зазначив про неможливість подання нових документів. Відтак, на думку митного органу ним обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару, при чому митну вартість визначено на підставі раніше визначених митним органом митних вартостях. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що 7000 грн. є неспівмірною сумою витрат на правничу допомогу з огляду на складність даної справи. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано до суду доказів понесення таких витрат. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ОМЕГА» з метою оформлення товарів «Їстівні плоди, манго свіжі, ботанічна назва Mangifera indica, врожай 2019 року» подало до Дніпровської митниці ДМС електронні митні декларації UA 110130/2019/252802 від 24.12.2019 p.; UA 110130/2019/253271 від 28.12.2019 р.. Разом з ЕМД до митного органу надано документи, які зазначені в гр. 44 митних декларацій. Однак, відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України. Так, митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів UA 110130/2019/200272/1 від 24.12.2019 p.; UA 110130/2019/200276/1 від 28.12.2019 р. та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картки відмови) UA110130/2019/00035 від 24.12.2019 p; UA110130/2019/00043 від 28.12.2019 р. Прийняттю оскаржуваних рішень передувала процедура консультацій, в ході проведення яких відповідач зобов`язував позивача надати за наявності документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. Однак, листами від 24.12.2019 р. та 28.12.2019 року позивач повідомив відповідача, що надати затребувані документи у десятиденний термін немає можливості. З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари були випущені у вільний обіг за митними деклараціями: UA 110130/2019/252802 від 24.12.2019 p.; UA 110130/2019/253271 від 28.12.2019 р. зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій, відповідно до розділу X Митного кодексу України сплачено додатково ПДВ у загальному розмірі 145 044, 19 грн. Не погодившись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що поданими до митного оформлення документами повністю підтверджено складові митної вартості товару, відтак у митного органу були відсутні обґрунтовані сумніви для витребування нових документів під час митного оформлення товару. Вказане на думку суду свідчить про неправомірність та необґрунтованість рішень відповідача про коригування митної вартості товару. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу). Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Встановлені обставини справи свідчать, що відповідно до п.1.2 Контракту №F/141 від 17.04.2019 року укладеного між ТОВ Омега та HARS &аmр; HAGEBAUER BV, (далі Контракт) товар, що поставляється, має бути поставлений партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках, які є його невід`ємною частиною. Пунктом 1.3 Контракту сторони погодили, що найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі інвойсу, виставленого продавцем покупцеві на кожну окрему партію товару. Як правильно встановлено судом першої інстанції, у комерційних рахунках (інвойсах) є посилання на Контракт, а отже і на його невід`ємну частину специфікацію. Дані вказані в комерційних рахунках (інвойсах) повністю співпадають з даними зазначеними у специфікаціях і у повній мірі дають можливість визначити числове значення митної вартості товару. Наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.12 року встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2 банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3 калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до п.3.1. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року вид, об`єм, строки, вартість послуг перевізника визначаються для кожного окремого перевезення - у відповідності до узгоджених заявок клієнта, що регламентуються даним Договором або в Додатках до нього (додаткових угодах, тощо). Узгоджені Заявки являють собою домовленість сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу клієнта у рамках цього Договору, за умови належного оформлення (містять підписи уповноважених представників сторін і печатки сторін), є його невід`ємною частиною. В наданих до митного оформлення заявках на перевезення №SHG -36/2019 від 12.12.2019 року; №SHG-38/2019 від 20.12.2019 року вбачається, що погоджено міжнародне перевезення та експедирування рефрижераторним автотранспортом за маршрутом: м. Барендрехт, Голландія - м. Дніпро, Україна. Відповідно до умов п.5.4. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року розрахунок за перевезення мав здійснитися після подання митних декларацій, тому відповідно до вимог Наказу №599 та ст.53 Митного кодексу України на підтвердження вартості перевезення до всіх митних декларацій було надано: рахунки-фактури, заявки на перевезення, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортну накладну (CMR). Відповідно до п.5.6. договору про надання транспортно-експедиційних послуг №19/04 від 19.04.2019 року вартість транспортно-експедиційного обслуговування визначається в заявках і включає в себе оплату послуг перевізника, а також витрати, понесені перевізником на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання його зобов`язань а також інші витрати перевізника, що мали місце в процесі виконання цього Договору і передбачені ним. Отже, відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 року ТОВ Омега надало усі документи, що підтверджують транспорті витрати та необхідні і достатні для визначення митної вартості товару. Більш того, відповідно до частини 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору, митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як правильно встановлено судом першої інстанції, що в порушення вищезазначеної норми у спірних рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. У зв`язку з зазначеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо необґрунтованості розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №5 від 25.05.2020 року укладений між ТОВ Омега (клієнт) та адвокатським об`єднанням АЛМ, згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці ДМС, а саме: UА 110130/2019/200272/1 від 24.12.2019 р.; UА 110130/2019/200276/1 від 28.12.2019 р. Також надано додаткову угоду №1, згідно якої вартість послуг становить 15 000 грн. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність присудити на користь позивача судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 7 000,0 грн., оскільки саме така сума витрат на правничу допомогу є співмірною із складністю розгляду справи, витраченому адвокатом часу, об`ємом наданих послуг. Враховуючи, що в даному випадку судом першої інстанції було правильно вирішено спір по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції не має законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, як на те вказує відповідач в своїй апеляційній скарзі. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року в адміністративній справі №160/5996/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова в повному обсязі складена 20.01.2021 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай