Постанова Київський апеляційний суд № 366/1380/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року місто Київ. Справа 366/1380/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1003/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Желепи О.В., суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Іванківський районний суд Київської області від 23 жовтня 2020 року (ухвалене в складі судді Гончарук О.П., повний текст складено 23.10.2020) в справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: У червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором укладеним 29.11.2010 р., в сумі 327744,87 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 3225,10 грн., заборгованість за відсотками 319624,51 грн., та пенею - 4895,26 грн. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.11.2010 р. між банком і ОСОБА_1 відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов`язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором, а відповідач не надав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору. Заочним рішенням Іванківський районний суд Київської області від 23 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № б/н від 29.11.2010 р. заборгованість за тілом кредиту - 3225,10 грн. і судові витрати 21,01 грн., всього стягнуто 3246,11 грн. (три тисячі двісті сорок шість грн. 11 коп.); в іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду 26.11.2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 29.11.2010 року по 31.01.2019 року у розмірі 133 767 грн. 68 к. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі. Позивач посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим, безпідставним, незаконним, а допущені суддею місцевого суду істотні порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до ч. 1 (пп.а п.1) ст. 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази, зокрема довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна 55 днів пільгового періоду", особисто підписану Відповідачем, в якій сторонами погоджена щомісячна відсоткова ставка 2.5 %за користування кредитом. Крім того, позивач зазначає, що відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Також позивач звертає увагу, що базова відсоткова ставка 2,5% за користування кредитом передбачена "Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка особисто підписана Відповідачем. Посилаються на постанову Верховного Суду (КЦС) від 23 грудня 2019 р. у справі №572/1169/17 Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що Згідно з анкетою-заявою № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку - 29.11.2010р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання вказаної анкети-заяви , згідно з умовами договору відповідач отримав платіжну кредитну картку, на яку йому відкритий кредитний ліміт. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.03.2020 р. становить 327744,87 грн. і складається із: заборгованісті за тілом кредиту 3225,10 грн., заборгованість за відсотками 319624,51 грн., нарахованої пені 4895,26 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження з відповідачем всіх істотних умов кредитного договору, а відтак позивач має право тільки на повернення тієї суми, яка була отримана відповідачем. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом та в частині вирішення питання щодо стягнення пені не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 статті 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Отже, істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, розмір процентів, які повинен сплачувати позичальник за користування кредитом, та порядок повернення кредиту і сплати процентів. Суду першої інстанції надана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 29.11.2010 року, в якій остання зазначила про бажання отримати кредитну картку, на яку їй відкритий кредитний ліміт. Також ОСОБА_1 29.11.2010 року, підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій зазначено тип картки, яку видано ОСОБА_1 розмір процентної ставки за користування кредитом - 2,5% річних, а також порядок погашення кредитної заборгованості щомісячними платежами у розмірі 7% від заборгованості. (а.с. 20) Таким чином, сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про ненадання позивачем належних доказів у підтвердження погодження з відповідачем розміру процентів за користування кредитними коштами. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 6 березня 2010р. № СП-2010-256, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. (а.с 39 на звороті) Згідно пункту 2.1.1.12.3. Умов та Правил надання банківських послуг погашення кредиту - це поповнення картрахунку держателя, яке здійснюється шляхом внесення коштів у готівковій або безготівковій формі та зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. (а.с 42) Строки та порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим мінімальним обов`язковим платежем, а також овердрафта, який виникає по таким картам, наведений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування, які є невід`ємною частиною договору, а також встановлюється даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, та частину заборгованості за кредитом (пункт 2.1.1.12.4. Умов та Правил). (а.с. 42) З довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 29.11.2010 року вбачається, що позичальник повинен до 25 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати 7% від заборгованості, але не менше 50грн. З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, вносила платежі на погашення кредитної заборгованості, останній платіж на поповнення картки відповідачем здійснено 29.09.2017 року у сумі 500 грн. і станом на 01 вересня 2014 року відповідач мала заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3225 грн. 10 коп. та за процентами - 352 грн. 66 коп. Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Отже, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах резюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення кредитної заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості. Відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано альтернативного, наданого позивачем, розрахунку заборгованості, та доказів погашення заборгованості, які б спростували наданий позивачем розрахунок, а відтак колегія суддів вважає доведеним, що станом на 01 вересня 2014 року відповідач мала вищезазначену заборгованість. За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Згідно ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року (справа 6-1374цс17). Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16. Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення клієнта про не згоду із змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Пунктом 1.1.3.1.9. Умов та Правил встановлено обов`язок банку не рідше одного разу на місяць способом, указаним у заяві, надавати держателю виписки про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операціях по картрахункам. Заява, підписана ОСОБА_1 29.11.2010 року, не містить визначення способу надання йому банком виписки про стан картрахунків, а відтак, саме позивач повинен був довести, що позичальник був у спосіб, встановлений умовами договору, повідомлений про зміни процентних ставок за користування кредитним коштами. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 1 вересня 2014р. банком була змінена процентна ставка за користування кредитом з 30% на 34,8%, а з 1 квітня 2015р. процентна ставка збільшена до 43,20% і остаточна заборгованість була розрахована, враховуючи змінені процентні ставки. Разом з цим, позивачем не було надано суду доказів виконання умов договору та вимог закону про повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки, , а відтак підстав для стягнення процентів за підвищеними ставками колегія суддів не вбачає. Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 2.1.1.2.11. Умов та Правил надання банківських послуг (користування платіжною карткою) картка діє до останнього дня місяця, який указано на лицевій стороні картки. По закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), за зверненням клієнта до банку (пункт 2.1.1.2.12.) Позивачем суду першої інстанції надана довідка про видачу відповідачу кредитних карток, зокрема строк дії останньої виданої відповідачу картки № НОМЕР_1 до березня 2019 року, тому проценти підлягають нарахуванню із ставки, яка була погоджена сторонами при виконанні договору, 30% річних, та до останнього дня березня 2019 року. При цьому, вимоги про стягнення процентів з 31 березня 2019 року не ґрунтуються на нормах матеріального права. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12). Виходячи з того, що сторони погодили, що відповідач може користуватися кредитною карткою до кінця березня 2019 року, доказів видачі іншої картки відповідачу банком не надано, позивач має право на отримання процентів до березня 2019 року. Пунктом 2.1.1.12.6. Правил користування карткою встановлено, що за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує проценти у розмірі, встановленому тарифами банка, із розрахунку 360 календарних днів у році. Станом на 31 серпня 2014 року відповідач мав заборгованість за кредитом 3225 грн. 10 коп. та за процентами 352 грн 66 коп. Виходячи із заборгованості за тілом кредиту 3225 грн 10 коп. та процентної ставки 30%, за період з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2019 року заборгованість за процентами становить 4496 грн. 33 к. (3225,10х30х1673(днів)/100/360). Отже, станом на 31 березня 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить за тілом кредиту 3225 грн 10 коп. та за процентами 4848 грн. 99 коп. (4496,33+352,66). Суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 29.11.2010 року, сторони визначили розмір процентів за користування кредитом та порядок погашення кредитної заборгованості, а відтак рішення суду про відмову у стягненні з відповідача процентів за користування кредитом не ґрунтується на нормах матеріального права і не відповідає наданим позивачем доказам. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів ( 6%) та апеляційної скарги (4%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 126 грн. 12 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 126 грн. 12 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом не відповідають обставинам справи та наданим позивачем доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Іванківський районний суд Київської області від 23 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та в частині стягнення судового збору скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 03.02.1998 р., ІПН НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, заборгованість за процентами у сумі 4848 грн. 99 коп. та судовий збір в сумі 252 грн. 24 коп., а всього 5101 грн. 23 коп. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Судді