Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/2762/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/2762/20 Провадження № 22-ц/4820/154/21 Категорія: 19, 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Ярмолюка О.І. секретар судового засідання Садік Н.Д. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/2762/20 за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2020 року (суддя Цідик А.Ю., повне судове рішення складено 05 листопада 2020 року) у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) вказувало, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала Заяву №б/н від 07.05.2010 та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який в подальшому було збільшено до 20000 грн. Позивач зазначав, що ним виконанні взяті на себе зобов`язання за Договором, тоді як відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим станом на 09.09.2020 виникла заборгованість у розмірі 14352,29 грн, з яких: 9976,51 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4375,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 14352,29 грн заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.05.2010 та судові витрати. Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 9976,51 грн заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.05.2010, що виникла станом на 09.09.2020 та 1461,10 грн витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у позові, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить скасувати зазначене рішення в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог Банку щодо стягнення прострочених відсотків. Банк посилається на те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, адже відповідачка поставила свій підпис саме в заяві позичальника, яким засвідчила, що вона згодна з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Крім того, апелянт вказує, що відповідачка підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено: тип картки, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка за користуванням кредитом, розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафів та комісії, тобто сторонами при укладені кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Апелянт зазначає, що договір у встановленому законом порядку відповідачкою не оспорювався, не визнавався недійсним, тому вказані обставини свідчать про її згоду з усіма умовами цього договору. Встановивши, що Банк надав відповідачці кредит, а відповідачка його не повернула, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитними коштами. Апелянт також, посилається на те, що оскільки в матеріалах справи наявна Довідка з зазначенням розміру відсоткової ставки, пені та штрафів і яка підписана відповідачкою, тому правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 застосовані бути не можуть. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні прострочених відсотків за користування кредитними коштами відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Так, судом першої інстанції встановлено, що факт укладення між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») і ОСОБА_1 кредитного договору від 07 травня 2010 року підтверджується письмовою Анкетою - заявою позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачкою, відповідно до якої остання погоджується, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. Також відповідачка засвідчила, що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на офіційному сайті Приватбанку - www.privatbank.ua) та погоджується з ними і взяла на себе зобов`язання виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку (а.с. 22, 22 зворот). Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що відповідачка користувалася картковим рахунком, використовувала кредитні кошти і цим самим прийняла пропозицію Банку та уклала кредитний договір, що узгоджується із ч. 2 ст. 642 ЦПК України. У зв`язку із порушеннями ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором щодо не погашення кредитної заборгованості, у Банку виникло право вимоги до останньої щодо повернення всієї суми кредиту, яка станом на 09 вересня 2020 року становила 14352,29 грн, з яких: 9976,51 грн - заборгованість за тілом кредиту (за простроченим тілом кредиту); 4375,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Стягуючи з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 9976,51 грн, Шепетівський міськрайонний суд врахував доведеність факту отримання позичальником кредитних коштів та неналежного виконання останньою своїх кредитних зобов`язань. В цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається, оскільки учасниками справи не оскаржується. Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості по простроченим відсоткам, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх стягнення із відповідачки, адже позивачем не надано належних та достовірних доказів того, що Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг і Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», на які посилається Банк, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору. Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права і ці висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Так, положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). Як вбачається із позовної заяви Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитом. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці: Довідка про умови кредитування з використанням кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 23-44) розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та саме в зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банком було дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із відповідачкою саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності і розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України надані позивачем: виписку за договором №б/н станом на 11.09.2020, розрахунки заборгованості за договором б/н від 07.05.2010, Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видачу ОСОБА_1 кредитних карт та про зміну умов кредитування і обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , прийшов до вірного висновку про відсутність законних підстав для стягнення із відповідачки відсотків за користування кредитними коштами. Разом з тим, посилання в апеляційній скарзі на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 07.05.2020, що, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваного в частині судового рішення і ухвалення нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по прострочених відсотках, на законність постановленого судового рішення не впливає, адже ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи зазначеного документу та дослідження його у встановленому порядку з підстав не поважності зазначених представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» причин об`єктивної неможливості надання цього документу до суду першої інстанції, оскільки апелянт вказав про те, що цей доказ не було подано до суду першої інстанції з тих причин, що про підстави відмови в частині позовних вимог та необхідність надання додаткових доказів позивачу стали відомі після отримання копії оскаржуваного рішення. Однак, в силу вимог ч 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України). Встановлено, що ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 05 жовтня 2020 року постановлено справу №688/2762/20 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та роз`яснено учасникам справи їх права і обов`язки (а.с. 65). Однак, як вбачається із матеріалів справи, учасники справи, будучи належно повідомленими про день і час розгляду справи (а.с. 69-70), не скористалися своїм право на участь у судовому засіданні 02.11.2020. А відповідно до положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у стягненні із відповідачки прострочених відсотків за користування кредитними коштами є безпідставними. Аргументи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, а саме незастосування до спірних правовідносин ст. 1048 ЦК України є голослівними, адже позивачем не заявлялися вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по простроченим відсоткам саме на підставі ст. 1048 ЦК України та у розмірі, що визначений положеннями частини першої цієї статті. А відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про безпідставність посилань суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні саме на висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже правовідносини у справі №342/180/17 та у цій справі є подібними, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту з огляду на його характер, спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну частину договору. А відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України судом першої інстанції при виборі і застосуванні саме норм права до спірних правовідносин були вірно враховані висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано висновок, що викладений Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 по справі №127/7543/17 є безпідставними, адже правовідносини у справі №127/7543/17 та у цій справі не є подібними. З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір на підставі наданих позивачем доказів, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 18 січня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Ярмолюк