Постанова 4812 № 487/3731/20

19.01.21 22-ц/812/132/21 Справа №487/3731/20 Провадження № 22-ц/812/132/21 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 19 січня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 жовтня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Нікітіним Д.Г., дата складання повного тексту невідома, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 01 вересня 2009 року. Зазначали, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку з невиконанням умов договору, станом на 31 березня 2020 року відповідачка має заборгованість 124995 грн. 04 коп., з яких: 3202 грн. 91 коп. заборгованість за тілом кредиту; 113464 грн. 03 коп.- заборгованість за нарахованими відсотками; 1899 грн. 76 коп. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина) та 5928, 34 грн. - штраф (процентна складова). Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 124995 грн. 04 коп. за кредитним договором б/н від 01 вересня 2009 року та 2102 грн. судових витрат. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 вересня 2009 року, а саме тіло кредиту в розмірі 3202,91 грн., судові витрати у розмірі 53,86 грн. Рішення суду мотивовано тим, що надані разом із позовною заявою Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил відповідачем не підписані, докази, що він ознайомився і погодився з ними - відсутні, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем шляхом підписання анкети-заяви. Такий висновок, на думку суду, узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. За такого, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також умови щодо повернення кредиту, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки нарахованих відсотків задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку повністю не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, суд вважав необхідним стягнути з відповідачки 3202 грн. 91 коп. заборгованості за кредитом. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк»», посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, просив його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Так, зокрема зазначав, що укладання кредитного договору між сторонами в даному випадку здійснено за принципом підписання анкети-заяви разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що складає між Банком та ОСОБА_1 договір приєднання. Підписавши угоду позичальник приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що разом становлять самостійний кредитний договір. На підтвердження своїх вимог Банком надано до суду копію анкети-заяви особисто підписану відповідачем, у якій крім іншого, зазначено і базову відсоткову ставку за користування кредитом. Тобто, між сторонами при укладанні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягнені відсотків за кредитом, враховуючи, що при укладанні договору відсоткова ставка була визначена. Правом на подачу відзиву відповідач не скористався. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3202 грн. 91 коп. заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду в цій частині. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 01 вересня 2009 року в якій зазначено, що розмір кредитного ліміту становить 0 грн., процентна ставка 2.5 % щомісяця із розрахунку 360 днів. Відповідно до наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 березня 2020 року становить 124995 грн. 04 коп., з яких: 3202 грн. 91 коп. заборгованість за тілом кредиту; 113464 грн. 03 коп.- заборгованість за нарахованими відсотками; 1899 грн. 76 коп. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина) та 5928, 34 грн. штраф (процентна складова). Згідно Довідки, наданої позивачем, за вказаним кредитним договором, відповідачеві ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) надавалися кредитні картки, останній раз 26 березня 2015 року кредитна картка № НОМЕР_1 з терміном дії до лютого 2018 року (а.с.13). Задовольняючи позовні вимоги частково та відмовляючи у задоволені вимог щодо стягнення заборгованості по процентам, пені та штрафам суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки матеріали справи не містять Витягу з Тарифів та Витяг з Умов які діяли на час підписання відповідачем заяви позичальника, суду не надано письмового договору, підписаного відповідачем, про те, що він приймає умови щодо нарахування відсотків. Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів у повній мірі не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). При цьому, за вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків. Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк», позивач обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості посилався на те, що такі умови договору були узгоджені між сторонами, оскільки ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, та погодилася на встановлені Тарифи банку, які передбачали оплату процентів, пені та комісії, а також штрафу на користь позивача. На підтвердження викладених позовних вимог представником банку надано анкету-заяву, яка підписана особисто відповідачем та в якій зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з розрахунку 360 днів у році (а.с.14). Разом з тим, у наданій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив крім тіла кредиту, стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, пеню та штрафи. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, пені та штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Разом з тим, на підтвердження правомірності стягнення відсотків надано анкету-заяву, яка підписана особисто відповідачем та в якій зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з розрахунку 360 днів у році (а.с.14). Отже, сторонами договору було узгоджено умови кредитування, що у розумінні ст.628 ЦК України є обов`язковим до виконання ОСОБА_1 . Тому, висновок суду першої інстанції про відсутність домовленості сторін про процентну ставку є помилковим. З моменту отримання карти відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підписавши 01 вересня 2009 року анкету-заяву відповідачка погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування. Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у справі №70/6058/17 від 04 грудня 2019 року та №382/327/19 від 12 лютого 2020 року. З урахуванням наданих позивачем доказів та норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову АТ КБ «Приватбанк» у позові про стягнення заборгованості по відсоткам, у зв`язку з їх безпідставністю є незаконним, оскільки вимоги банку до відповідача щодо стягнення відсотків були обґрунтованими. І в анкеті-заяві сторони погодили, що процентна ставка за договором буде складати 2,5% на місяць, яка нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів на рік. Відтак, саме з обумовлених сторонами в зазначеній довідці розміру процентної ставки повинен був виходити суд при визначенні розміру цих складових заборгованості позичальника. Даних про те, що ці умови змінювалися за погодженням сторін, зокрема, й збільшення узгодженої процентної ставки протягом користування позичальником кредитними коштами, матеріали справи не містять, а тому заборгованість по сплаті процентів у вказаному Банком розмірі не може бути стягнута. Із розрахунку суми заборгованості за кредитним договором вбачається, що розмір процентів за користування кредитом на момент укладення договору складав 30%. Проте, починаючи 01 вересня 2014 року процентна ставка збільшилася до 34,80%, з 01 квітня 2015 року до 43,20 %, а з 01 березня 2020 року - 0% (а.с.4-6). Станом на 01 вересня 2014 року залишок поточної заборгованості склав 3670, 45 грн. З виписки по особовому рахунку вбачається, що за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2020 року відповідач грошовими коштами не користувалась, операції які проводились по рахунку були здійснення в автоматичному режимі. Отже, з огляду на викладене та вимоги законодавства, Банк має право на стягнення з відповідача заборгованості за процентами, виходячи з розміру процентної ставки, визначеної сторонами у довідці про умови кредитування у розмірі 2,5% на місяць. З урахуванням наданого банком розрахунку шляхом перерахування збільшеної процентної ставки у цьому розрахунку до визначеної сторонами у розмірі 30% річних та зарахуванням переплачених сум на погашення підвищених процентів, заборгованість за процентами становить 2016 грн. 83 коп., тому, саме така сума підлягає стягненню з відповідачки на погашення заборгованості за відсотками. Із прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що Банком оскаржується рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам, пені та штрафу. Проте доводів необґрунтованості рішення суду стосовно відмови у стягненні неустойки ( пені та штрафу) апеляційна скарга не містить. Із матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо підписання відповідачем анкети-заяви, а також відсутності належності та достатності доказів того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву був ознайомлений та надав свою згоду саме на ті конкретні Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку та Правила користування платіжною карткою, на які посилається позивач як докази умов укладеного з відповідачем спірного кредитного договору. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості по пені та штрафів, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні даних позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю в цій частині. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вимоги банку судом першої та апеляційної інстанції задоволено на 4,17%(2016.83 +3202.91 = 5219,74; 5219,74/124995,04х100), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 87,65 грн. Враховуючи задоволення апеляційної скарги позивача на 1,65% (2016,83 /121792,13х100), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52, 97 грн. (3153х1,65%) судового збору за подання апеляційної скарги. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 140 грн.62 коп. (87.65+52,97) судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та розподілу судових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 83 коп. заборгованості за відсотками та 140 грн.62 коп. судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 19 січня 2021 року.