Постанова 4807 № 331/1322/23

Дата документу 04.12.2023 Справа № 331/1322/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 331/1322/23 Головуючий у І інстанції: Фісун Н.В. Провадження № 22-ц/807/2035/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 04.09.2009 підписав заяву № б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 2700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому кредитний ліміт збільшений до 33000 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заява відповідача підтверджує той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 3.2, 3.3. Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою Банку. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019, згідно з п. 2.1.1.2.12., сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 29.01.2023 утворилась заборгованість у розмірі 39869,97 грн, з яких: 32485,01 грн заборгованість за тілом кредиту, 0 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 7384,96 грн заборгованість за простроченими відсотками, 0 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, 0 грн нарахована пеня, 0 грн нарахована комісія. Посилаючись на означені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.09.2008 у розмірі 39869,97 грн та 2684 грн судових витрат. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2023 позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.09.2008, станом на 29.01.2023, на загальну суму 32485,01 грн та судовий збір у розмірі 2187 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині відмови у стягненні частини заборгованості за відсотками, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2023 в частині відмови скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами в сумі 7384,96 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 своїм особистим підписом засвідчив згоду на те, що Анкета-заява від 04.09.2008 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні частини позовних вимог щодо процентів, адже заява, підписана відповідачем, містить інформацію про процентну ставку за кредитом у розмірі 3% на місяць. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Так, частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, зокрема зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Так, з огляду на вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом (7384,96 грн). Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту колегія суддів не переглядає. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке. Встановлено, що звертаючись до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, на підтвердження своїх вимог АТ КБ «ПриватБанк» додало до позовної заяви: Заяву від 04.09.2008 (а.с. 32), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 38-47), розрахунок заборгованості за договором б/н від 04.09.2008 (а.с.6-18), виписку за договором № б/н за період 04.09.2008 31.01.2023 (а.с. 19-29), світлокопію паспорту ОСОБА_1 (а.с. 48-49),паспорт споживчого кредиту (а.с. 33-36),довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 37), довідку про перелік виданих ОСОБА_1 кредитних карток (а.с. 31), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 щодо зміни кредитного ліміту (а.с. 30). Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження погоджених між сторонами умов про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Правильним є висновок суду першої інстанції, що наданий Банком до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою не може бути прийнятий судом, оскільки за відсутності підпису відповідача у вказаних документах, неможливо встановити, що саме ці умови та правила були запропоновані відповідачу для ознайомлення. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ,АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які наведені у витягу з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, та вважає узгодженими банк. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на підставі статей 207, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України Умови та правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Між сторонами укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 04.09.2008. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг,а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом у заяві. Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 отримав картку зі встановленим кредитним лімітом, який в подальшому неодноразово було збільшено. Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції у тому, що дослідженням змісту Заяви від 04.09.2008 встановлена відсутність у ній відомостей про відсоткову ставку, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, умови щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Апеляційний суд встановив, що підписуючи заяву № б/н від 04.09.2008, ОСОБА_1 погодив з Банком умови використання ним картки «Універсальна, 30 днів льотного періоду» з базовою процентною ставкою за кредитом у 3% на місяць на залишок заборгованості (а.с. 32, зворот). Крім того, матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використанням карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписану ОСОБА_1 , яка також містить інформацію про погоджені умови кредитування. Так, у вищезазначеній довідці від 04.09.2008, сторони узгодили розмір відсоткової ставки за користування кредитом, який дорівнює 3% на місяць (а.с. 37). Вищевказаною довідкою сторонами також погоджено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості 1% на залишок заборгованості та штрафу за порушення термінів платежів 250 грн. +5% від суми позову. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за порушення умов договору. Довідка підписана особисто ОСОБА_1 , а тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином. Отже, банк набув право на отримання процентів за кредитним договором № б/н від 04.09.2008 року. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості є помилковим, оскільки, відповідач, підписуючи анкету-заяву, також підписав довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто він погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, наведеними у цій довідці. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК Українищодо порядку укладення договору приєднання, а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність укладення між сторонами договору - є безпідставними. При цьому використання позивачем відсоткової ставки в розмірі іншому, ніж 36% на рік без погодження з позичальником ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону та не узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 05.03.2018 року по справі №192/156/17-ц, від 16.01.2018 року по справі №128/4810/15-ц, від 30.01.2018 року по справі №128/4810/15-ц, від 18.04.2018 року по справі №234/10860/16-ц та від 11.07.2018 року у справі №356/1261/16-ц. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Дослідивши розрахунок, наданий АТ КБ «ПриватБанк» колегія суддів встановила, що визначений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 7384,96 грн суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді. У заяві зазначено, що базова процентна ставка становить 3 % на місяць, тобто 36% на рік, її зміна не передбачена. Проте, з розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 вересня 2014 року як на поточну та і на прострочену заборгованість відбулось підвищення відсоткової ставки до 34,80%, а з 01 квітня 2015 року до 43,2%. У подальшому відсоткова ставка змінювалась до 3,6% та 3,5%. Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив судам, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Таким чином, збільшення відсоткової ставки не було передбачено умовами договору, які були підписані ОСОБА_1 , а отже в період з 01.04.2015 до 29.01.2023 (кінцева дата нарахувань) під час здійснення розрахунку заборгованості має бути визначений розмір відсоткової ставки саме 3 % на місяць (36% на рік). Колегія суддів приймає до уваги, що протягом зазначеного періоду мали місце нарахування відсотків за зменшеною відсотковою ставкою 20,40% на рік (1,7%на місяць) та відсутність будь-яких нарахувань, а тому здійснює перерахунок лише за періоди збільшеної відсоткової ставки. Таким чином, за вказаний період банком було нараховано відсотки в розмірі 7384,96 грн, розмір відсотків, виходячи з ставки 36% на рік, становить 1741,29 грн. Отже, банк здійснив безпідставне нарахування відсотків на суму 5643,67 грн (7384,96 грн -1741,67 грн). З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 1741,29 грн. Відповідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів про погодження сторонами умов договору кредитування є помилковими і спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2023 року в частині відмови у стягненні відсотків відповідно до п. 1, 3 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками за кредитним договором б/н від 04.09.2008 в розмірі 1741,29 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги банку задоволені на 85,84 % (з врахуванням задоволення позову судом першої інстанції в частинні стягнення заборгованості за тілом кредиту), розмір сплаченого банком судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2303,95 грн. Зважуючи, що судом першої інстанції вже стягнуто частину судового збору за подання позову у розмірі 2187 грн, і рішення в цій частині не оскаржується, слід достягнути розмір судового збору за подання позову 116,95 грн. З огляду на те, що апеляційну скаргу задоволено на 23,58 % (при цьому рішення оскаржувалось тільки в частині відмови у задоволенні позову), з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 949,33 грн. Отже, у підсумку з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір у розмірі 1066,28 грн. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2023 рокув частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, за якою : Позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити частково : Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за кредитним договором б/н від 04 вересня 2008 року в розмірі 1741 (тисяча сімсот сорок одну) гривню 29 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1066 (тисяча шістдесят шість) гривень 28 копійок. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось в апеляційному порядку. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 04 грудня 2023року. Головуючий: Судді: