Постанова 4855 № 640/17856/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17856/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Ради суддів України про визнання протиправним та скасування рішення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року закрито провадження у справі № 640/17856/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України про визнання протиправним та скасування рішення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції іншому складу суду (за текстом апеляційної скарги). Апелянтом не подано клопотання про розгляд справи за його участю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. 11 січня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року про закриття провадження у справі, а рішення ухвалу суду першої інстанції - без змін. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року про закриття провадження у справі. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2019 року рішенням Ради суддів України №28 було оголошено про початок конкурсу для відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України та початок прийняття заяв (з доданими до них документами) осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, з 24.06.2019 року по 23.07.2019 року включно. 02 серпня 2019 року рішенням Ради суддів України №44 встановлено відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, відповідно до поданих ними документів, вимогам, встановленим Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України», в тому числі і відповідність ОСОБА_1 та поданих ним документів цим вимогам. 08 серпня 2019 року на електронну адресу позивача було направлено лист від Голови Ради суддів України, відповідно до якого його, як кандидата на посаду судді Конституційного Суду України, було запрошено на засідання Ради суддів України, яке мало відбутися 15.08.2019 року. В подальшому 09.08.2019 року на офіційному сайті Ради суддів України в мережі інтернет було розміщено оголошення про призначення Радою суддів України засідання, під час якого проводитимуться співбесіди з кандидатами на посаду судді Конституційного Суду України, визначено дати проведення співбесід. Після проведення співбесід із 33 кандидатами на посаду судді Конституційного Суду України 16.08.2019 року, на офіційному сайті Ради суддів України було розміщено повідомлення про результатами голосування, відповідно до якого рекомендацію отримали 16 кандидатів. 20.08.2019 року на офіційному сайті Ради судді України опубліковані відповідні рішення щодо рекомендування на посаду судді Конституційного Суду України, а також рішення №68 від 16.08.2019 року «Про доручення Голови Ради суддів України», в якому йшлось про надання доручення голові Ради суддів України повідомити відповідних кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України про те, що вони не набрали достатньої кількості голосів для ухвалення Радою суддів України рекомендації XVII позачерговому з`їзду суддів України на посаду судді Конституційного Суду України. Не погодившись із зазначеним рішенням Ради суддів України, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. У цій справі позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Ради суддів України, визнання протиправним та скасування рішення Ради суддів України від 16.08.2019 року №68. За приписами ст. 130 - 1 Конституції України для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування. Відповідно до положень ч. 1 та 4 ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус судців» суддівське самоврядування - це самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність; участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; призначення суддів Конституційного Суду України; обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Пленум Верховного Суду; Раду суддів України; з`їзд суддів України (ч. 2 і 3 ст. 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Так, ч. 7 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються законом та положенням про Раду судців України, затвердженим з`їздом судців України. При цьому, Рада суддів України є органом суддівського самоврядування, який обговорює питання внутрішньої діяльності суду та приймає колективні рішення з обговорюваних питань і не є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року у справі №804/4177/17 зазначила про те, що встановлена правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання незаконним та скасування його рішення, а тому вказаний позов не може розглядатися в судах. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у п. 53 рішення від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. б Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom), п. 57, Series А, №93). Суд адміністративної юрисдикції не має компетенції щодо розгляду такого спору з огляду на те, що відповідні скарги розглядаються самим органом суддівського самоврядування згідно із Законом №1402-VIII та внутрішнім актом, який регламентує діяльність такого органу, в той час як у справі ЄСПЛ «Трегубенко проти України», на якій наголошує позивач у доводах касаційної скарги, Пленумом Верховного Суду України було скасоване остаточне та обов`язкове судове рішення, винесене на користь заявника в порядку нагляду. ЄСПЛ зауважив, що Верховний Суд України звів нанівець увесь судовий розгляд, що завершився прийняттям остаточного та обов`язкового рішення, і тому порушив принцип resjudicata щодо рішення, яке, крім того, вже було частково виконане (п. 35 Рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (заява N861333/00). Зміст спірних правовідносин у цій справі за позовом ОСОБА_1 є тотожними до правовідносин, що розглядались у справі №804/17856/17, оскільки рішення Ради суддів України, а також дії голови Ради суддів України щодо надсилання листів позивачу є діяльністю органу суддівського самоврядування, що за вищенаведеним висновком Великої Палати Верховного Суду унеможливлює здійснення судового розгляду. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було правомірно закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України про визнання протиправним та скасування рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року про закриття провадження у справі - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.