Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3689/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3689/20 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Аліменка В.О. суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тарлев" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 04 листопада 2019 року №UA100110/2019/000119/2 про коригування митної вартості товарів та Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/01377. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. З наданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, тому застосування резервного методу та визначення митної вартості товару є виправданим та обґрунтованим. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, Між Wenzhou Chengyu Import and Export Co.Ltd (за контрактом - продавець) та ТОВ "ТАРЛЕВ" (за контрактом - покупець) 15 листопада 2017 року було укладено Контракт (зовнішньоекономічний договір) №11-2017, згідно предмету якого, продавець продає покупцю продукцію на підставі інвойсів сформованих на підставі замовлень покупця (т. 1, а.с. 48-52). На виконання умов вказаного Контракту №11-2017 продавцем був поставлений товар - мотузка для мопів 30% поліестр,70% бавовна: 6#/4 ply скаладається з 4х ниток світло-сірий - 15908,80 кг; 2#/4 ply складається з 4х ниток вибілений - 971,70 кг, разом вагою 16880,5 кг загальною вартістю 17 880,00 доларів США за рахунком-фактурою (інвойсом) №2019CY08098 від 06.09.2019. 30 жовтня 2019 року в порядку електронного декларування позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100110/2019/789724 (далі - ЕМД) з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: Мотузка для мопів 30% поліестр,70% бавовна: 6#/4 ply скаладається з 4х ниток світло-сірий - 15908,80 кг; 2#/4 ply складається з 4х ниток вибілений - 971,70 кг. Виробник - Wenzhou Chengyu Import and Export Co.Ltd; Торгівельна марка: DREAMLAND* Країна виробництва - CN; (далі - Товар) (т. 1, а.с. ). Одночасно, з вказаною вище ЕМД позивачем (з урахуванням раніше поданих до попередньої митної декларації №UA100000/2019/873606 від 28.10.2019 (Графа 40 ЕМД)) було подано до митного органу перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а саме: зовнішньоекономічний контракт №11-2017 від 15.11.2017 р.; рахунок-фактура (Commercial Invoice) №2019CY08098 від 06.09.2019; пакувальний лист №2019CY08098 від 06.09.2019; прайс-лист б/н з 01.01.2019 по 31.12.2019; експортна декларація №310420190549432080 від 09.09.2019; довідку №28.10.19-02 від 28.10.2019 р.; договір на траспортно-експедиційне обслуговування №0111-122/18sm від 01.11.2018; рахунок-фактура №2215 від 28.10.2019; сертифікат походження №С193301AO1450043 від 16.09.2019; коносамент (bill of landing) №SZOW19090026 від 18.09.19;платіжне доручення в іноземній валюті від 06.08.2019 року №515; платіжне доручення в іноземній валюті від 01.10.2019 року №538; копія Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-627 від 03.07.2019 р. (т. 1, а.с. 57-83). Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення від 01.11.2019 року, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності. Посилаючись на статтю 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував направити протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності): 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом) 5) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. - за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.. (т. 1, а.с. 84-85). 04 листопада 2019 року на вказаний запит представником позивача додатково було направлено митному органу письмові пояснення та міжнародні платіжні документи (SWIFT) з відмітками банку та проформу-інвойс №2019CY08098 від 05.08.2019, згідно якої здійснювалася перша частина попередньої оплати (30% від суми проформи), а також, пояснення, що друга частина оплати (баланс) - це сума, яка являє собою різницю між фактичною вартістю товару в інвойсі і першою частиною оплати; - пояснення щодо перевізника, а саме вказав, що на підставі договору транспортного експедирування №0111-122/18sm від 01.11.2018 р., який був наданий з загальним пакетом документів, ТОВ "Супрамарін" надає ТОВ "Тарлев" транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажів ТОВ "Тарлев". На підставі вищевказаного договору, була надана довідка про транспортні витрати та рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ "Супрамарін"; - переклад експортної декларації. Вказано, що Ціна 1,059, яка вказана в експортній декларації - це середньозважена ціна за одиницю, виведена шляхом ділення загальної суми інвойсу 17880 USD на загальну кількість товару згідно інвойса 16880,5 кг. Вартість кожного артикулу вказана в комерційному інвойсі (т. 1, а.с. 86-87). Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100110/2019/01377 (далі - Картка відмови, т. 1 а.с. 46-47). Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 04 листопада 2019 року №UA100110/2019/000119/2 (далі - Рішення), яким застосував резервний метод для визначення митної вартості Товару (т. 1, а.с. 44-45). Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, оскільки до митного оформлення позивачем не було надано банківських платіжних документів, які б свідчили про оплату задекларованого товару; а також не надано документів, які б підтверджували вартість перевезення. Позивач вважаючи вищевказане рішення митного органу прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до відповідача повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 248 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16. Крім того слід зазначити, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Водночас, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Судом першої інстанції встановлено, що підставою для витребування відповідачем від декларанта додаткових документів слугував висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, які були продубльовані і доповнені в оскаржуваному Рішенні. Так, митний орган зазначив, що відповідно до відомостей, зазначених у рахунку фактурі від 06.09.2019 №2019CY08098 оплата товару передбачає передоплату на товар, однак у платіжних дорученнях від 01.10.2019 №538 (12792 USD) та від 06.08.2019 №515(5088 USD), наданих без відміток банку, відсутнє посилання на рахунок-фактуру, що не дає можливість ідентифікувати оплату з даною поставкою товару, також оплата відповідно до умов рахунку здійснюється частинами і передбачає оплату 30% на момент виробництва товару, тобто 5364 USD, що не відповідає сумам у платіжних дорученнях..... Декларантом додатково надано платіжний документ з відмітками банку та рахунок проформу від 05.08.2019 №2019СУ08098, однак відомості щодо даного рахунку-проформи відсутні в банківському платіжному документі, що не дає можливість ідентифікувати оплату з даною поставкою товару. Відповідно до коносамента від 18.09.2019 №SZOW19090026, перевізником є фірма "Shenzhen one world intl transport LTD", однак довідка про транспортні витрати та рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ "Супрамарін". Надана до митного оформлення копія експортної декларації країни відправлення від 09.09.2019 №310420190549432080 має цифрову інформацію щодо вартості товару, а саме 17880, але в цьому документі не зазначено в якій валюті наведена ця інформація, а також вказана ціна за одиницю товару 1,0592 відрізняється від відомостей в рахунку-фактурі №2019CY08098. Також, цей документ надано до митного оформлення без перекладу, що суперечить вимогам ст. 254 МК України. Декларантом додатково надано переклад митної декларації країни відправлення від 09.09.2019 №310420190549432080 відповідно до статті 254 МК України, однак в перекладі містяться розбіжності, а саме відрізняється номер товаро-транспортної накладної (коносаменту) та судна, а також відсутні відомості щодо рахунку-проформи та рахунку-фактури відповідно до яких здійснюється поставка товару....". В свою чергу слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно умов Контракту №11-2017 від 15.11.2017 (п.2.3), покупець здійснює оплату за товар, що постачається на умовах передоплати 30% шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, баланс 70% повинен бути здійснений після отримання копії коносамента. Комісійні банка на території покупця сплачує покупець, поза території покупця оплачує продавець. Продавцем Wenzhou Chengyu Import and Export Co.Ltd у серпні 2019 року виставлено покупцю ТОВ "ТАРЛЕВ" на оплату проформу-інвойс. Загальна сума визначена у виставленій на оплату продавцем проформі №2019CY08098 від 05.08.2019 склала 16 960,00 доларів США (т. 1, а.с. 62). Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №515 від 06.08.2019 року позивачем було сплачено відповідно до проформи №2019CY08098 від 05.08.2019 на користь його іноземного контрагента 30% передоплати у розмірі - 5088,00 доларів США (т. 1, а.с. 53). Загальна вага після виконання замовлення продавцем Wenzhou Chengyu Import and Export Co.Ltd відкоригувалася та склала: мотузки (mop yarn) 6#/4 ply - 15 908,80 кг, замість раніше замовленої - 15 000,00 кг, а вага мотузки (mop yarn) 2#/4 ply - 971,70 кг, замість раніше замовленої - 1000 кг. Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №2019CY08098 від 06.09.2019 вартість товару, що постачається, склала суму у розмірі - 17 880,00 доларів США, збільшення суми було викликане тим, що відбулося корегування ваги замовленого товару (т. 1, а.с. 62). Таким чином, решта до сплати за товар 70% згідно інвойсу №2019CY08098 від 06.09.2019 - склала - 12 792,00 доларів США, з урахуванням 30% передоплати здійсненої 06.08.2019. Згідно копії Коносаменту (bill of landing) №SZOW19090026 та платіжного доручення №538 позивачем 01.10.2019, здійснено оплату решти 70% товару у сумі - 12 792,00 доларів США (т. 1, а.с. 55). Отже, на момент подачі митної декларації №UA100110/2019/789724 від 30.10.2019 товар на суму 17 880,00 доларів США був повністю оплаченим позивачем. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порядок оплати повністю відповідає умовам Контракту №11-2017 від 15.11.2017, платіжним дорученням, поданим під час митного оформлення товару. Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача щодо наявності розбіжностей у довідці про транспортні витрати, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору транспортного експедирування №0111-122/18sm від 01.11.2018, експедитор ТОВ "СУПРАМАРІН" надає ТОВ "Тарлев" транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажів ТОВ "Тарлев". Згідно з п.1.1. Договору №0111-122/18sm від 01.11.2018, у відповідності до цього договору експедитор (ТОВ "СУПРАМАРІН") зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта (ТОВ "Тарлев") надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками Клієнта. Відповідно до п. 2.1.1. Договору №0111-122/18sm від 01.11.2018, експедитор вправі укладати договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними / авія / ж/д компаніями/ їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором. Представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами, лініями, терміналами, аеропортами, з/д станціями та іншими організаціями. (п.2.1.2 Договору). Згідно з п. 2.1.5 Договору №0111-122/18sm від 01.11.2018, експедитор вправі обирати або змінювати вид транспорту, маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта. Відповідно до коносамента від 18.09.2019 №SZOW19090026 та на виконання умов Договору №0111-122/18sm від 01.11.2018 ТОВ "Супрамарін" як перевізника, було залучено фірму "Shenzhen one world int'l transport LTD" (Китай). Перевезення товару здійснювалося у контейнері MRKU5252539. На підставі вказаного договору надана довідка вих. №28.10.19 - 02 від 28.10.2019 про транспортні витрати та рахунок на оплату №2215 від 28.10.2019 транспортно-експедиційних послуг оформлені ТОВ "СУПРАМАРІН" (т. 1, а.с. 68). Таким чином, доводи митного органу щодо наявності розбіжностей у документах, а саме стосовно того, що перевезення вантажу здійснював інший перевізник, ніж зазначено у довідці про транспортні витрати є такими, що не можуть визнаватися обґрунтованою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товару. Щодо невідповідності цифрової інформації, зазначеної у експортній декларації від 09.09.2019 №310420190549432080, слід зазначити зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що у поданій до митного оформлення експортній декларації було зазначено про постачання продукції загалом, а саме MOP Yarn/пряжа з суміші бавовни та поліестеру/ діаметр 0,5 см вагою 16 880,5 кг, вартістю 17 880,00 доларів США та було вказано, що ціна за одиницю/загальна сума/валюта складають 1,0592/17880.0000/Долар. Вказана в експортній декларації ціна на рівні 1,0592 - це середньозважена ціна за одиницю, виведена шляхом ділення загальної суми інвойсу 17 880 USD на загальну кількість товару згідно інвойса 16 880,5 кг. Водночас, вартість кожного окремого артикулу вказана в комерційному інвойсі №2019CY08098 від 06.09.2019, а саме mop yarn 6#/4 ply вагою 15 908,80 кг з ціною за одиницю виміру - 1,05 доларів США, загальною вартістю - 16 704,24 доларів США; mop yarn 2#/4 ply вагою 971,70 кг з ціною 1,21 доларів США, загальною вартість - 1 175,76 доларів США (т. 1, а.с. 62). Таким чином, загальна кількість та вартість товару збігається і не містить жодних розбіжностей, про що було також вказано у поясненнях декларанта від 04.11.2019. Київська міська митниця ДФС підтвердила в оскаржуваному Рішенні те, що позивачем було надано переклад експортної декларації від 09.09.2019 №310420190549432080 (т. 1, а.с. 66). Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Контракту №11-2017 від 15.11.2017 продавець не зобов`язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою митного органу. Згідно листа-пояснення від ТОВ "СУПРАМАРІН" під час експедирування контейнеру MRKU5252539 відбулась зміна морського судна MSC HAMBURG/FT936W, в порту перевалки Порт Саїд на морське судно MSC DANIT 937W оскільки, судна морського перевізника Маерск з порту Нінгбо ходять непрямим сервісом. (т. 1, а.с. 141). Разом з цим, ані декларація країни відправлення, ані коносамент не є документами, визначеними ч. 2 ст. 53 МК як документи, що підтверджують митну вартість товарів, а тому, на переконання суду, наявні розбіжності у них не могли бути підставою для витребування додаткових документів та подальшого коригуванню митної вартості. Таким чином, виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: зовнішньоекономічний контракт №11-2017 від 15.11.2017; рахунок-фактура (Commercial Invoice) №2019CY08098 від 06.09.2019; міжнародні платіжні документи (SWIFT) з відмітками банку та проформу-інвойс №2019CY08098 від 05.08.2019; Пакувальний лист №2019CY08098 від 06.09.2019; Прайс-лист б/н з 01.01.2019 по 31.12.2019; Довідку щодо транспортних витрат №28.10.19-02 від 28.10.2019; Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0111-122/18sm від 01.11.2018; Рахунок-фактура №2215 від 28.10.2019; Сертифікат походження №С193301AO1450043 від 16.09.2019; Коносамент (bill of landing) №SZOW19090026 від 18.09.19 р.; Платіжне доручення в іноземній валюті від 06.08.2019 року №515; Платіжне доручення в іноземній валюті від 01.10.2019 року №538 ; Копію Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-627 від 03.07.2019, оскільки останні не викликають сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару. Водночас, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність у поданих декларантом документах, які є обов`язковими в силу приписів статті 53 МК, певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (мотузки) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а також ознак підробки. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації, яка міститься в зовнішніх джерелах та інформації яка міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України дозвіл на використання яких регламентовано пунктом 5 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, митні декларації від 28.03.2019 №UA500010/2019/016015, від 28.08.2019 №UA100020/2019/374270, від 22.10.2019 №UA100210/2019/764509." В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що відомості отримані з митних декларацій, раніше визнаних митним органом, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Також слід зазначити, що у Рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Зазначена позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17). Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору. Обставини на які посилається відповідач і які були підставою для винесення оскаржуваних рішень спростовуються матеріалами справи, всі документи, що були надані уповноваженою особою декларанта, підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо ціни, які не містять неточностей та розбіжностей, при цьому в апеляційній скарзі не обґрунтовано в чому полягає неправильність та неповнота дослідження доказів. Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадку незгоди із задекларованою митною вартістю, зокрема процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Щодо позовних вимог про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/01377, слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 04.11.2019 №UA100110/2019/000119/2. Проте, оскільки вказане рішення про коригування митної вартості не відповідає встановленим МК України вимогам та визнано судом необґрунтованим, картку відмови №UA100110/2019/01377, винесену як наслідок коригування, слід також вважати протиправною та скасувати. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/01377 та оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від04 листопада 2019 року №UA100110/2019/000119/2. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо ненадання оцінки всім доводам відповідача при розгляді даної справи та неврахування позиції контролюючого органу, оскільки дані твердження спростовуються безпосередньо судовим рішенням суду першої інстанції, з якого вбачається, що судом було надано оцінку усім доводам суб`єкта владних повноважень. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Л.В. Бєлова Повний текст постанови складено 18 січня 2021 року.