Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/22646/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22646/20 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В. за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Енергетична- Компанія" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Енергетична- Компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання протиправним та нечинним пункт 1 постанови НКРЕКП від 19.08.2020 №1564 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766". Разом з адміністративний позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.08.2020 №1564 " Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766". В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилається на очевидну протиправність рішення відповідача, що порушує його права та інтереси, а також на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист порушених прав та інтересів позивача. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична-Компанія» про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/22646/20 - задоволено. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/22646/20 зупинено дію пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.08.2020 № 1564 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" відносно ТОВ «Нова-Енергетична-Компанія» та заборонено ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» вчиняти дії на виконання пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.08.2020 № 1564 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" відносно ТОВ «Нова-Енергетична-Компанія». Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову. Приймаючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суддя суду першої інстанції виходив з того, що в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості та спрямоване на ефективний захист порушеного та оспорюваного права позивача, за яким він звернувся до суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Енергетична-Компанія" здійснює господарську діяльність з перепродажу електричної енергії (трейдерську діяльність) на ринку електричної енергії згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.10.2019 №2207 "Про видачу ліцензії з перепродажу електричної енергії (трейдерської діяльності)". Позивач вказує, що положення Постанови № 1564 протирічать приписам Закону України "Про ринок електричної енергії". Так, відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України "Про ринок електричної енергії", трейдери здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами (далі - ДЦ) та на організованих сегментах ринку електричної енергії, крім її продажу за договором постачання електричної енергії споживачу. Організований сегмент ринку електричної енергії - це ринок "на добу наперед" (далі - РДН), внутрішньодобовий ринок (далі - ВДР) та балансуючий ринок (далі - БР) (п. 58 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"). Також, згідно ч. 1 ст. 55 Закону України "Про ринок електричної енергії", трейдери мають право купувати та продавати електричну енергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами. У свою чергу, ринок електричної енергії, відповідно до п. 74 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам. Згідно з Постановою №1564 при визначенні сальдового значення зареєстрованих обсягів електричної енергії не враховуються обсяги, придбані трейдером на ВДР та БР. При цьому, забороняється здійснювати операції, за результатами яких формується від`ємне сальдове значення зареєстрованих обсягів електричної енергії за розрахунковий період (тобто, таке значення, при якому сумарний обсяг продажу електричної енергії за ДД, продажу електричної енергії на РДН та експорту електричної енергії є більшим за сумарний обсяг купівлі електричної енергії за ДД, купівлі електричної енергії на РДН та імпорту електричної енергії) у будь-якій окремій торговій зоні або у двох торгових зонах одночасно. Позивач зазначає, що, трейдер, скориставшись передбаченим законом правом щодо вільної купівлі та продажу електричної енергії на всіх сегментах ринку (у т.ч., на ВДР та БР), згідно з Постановою №1564 позбавляється права продажу електричної енергії, придбаної на ВДР та БР. Таким чином, на думку позивача Постанова № 1564 прямо протирічить вищезазначеним приписам Закону України "Про ринок електричної енергії", тобто на думку позивача є ознаки явної протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, позивач зазначає, що Постановою № 1564 зобов`язано Адміністратора розрахунків (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") здійснювати аналіз зареєстрованих обсягів електричної енергії за ДД, імпорту/експорту та акцептованих обсягів купівлі та продажу на РДН всіх учасниках ринку, крім виробників та гарантованого покупця. У разі фіксації Адміністратором розрахунків факту порушення учасником ринку встановленої заборони, він повідомляє про це Регулятора та відповідного учасника ринку і відхиляє повідомлення про реєстрацію ДД, термін реєстрації яких не минув, протягом наступних 7 календарних днів з дня виявлення порушення. Одночасно Адміністратор розрахунків повідомляє ОР про те, що протягом наступних 7 календарних днів у торговій зоні "ОЕС України" максимальний обсяг продажу електричної енергії на РДН і ВДР такого учасника ринку складає 0 МВт*год. Тобто, на думку позивача, якщо Адміністратор розрахунків зафіксує факт продажу на ДЦ обсягів більших ніж купівля на ДД та РДН, то Адміністратор розрахунків блокує ТОВ "НЕК" на 7 календарних днів будь-які операції на ДД та на РДН та ВДР. На думку позивача, зазначені дії Адміністратора розрахунків призведуть до того, що ТОВ "НЕК" буде змушений компенсувати своїм покупцям весь добовий обсяг продажу електроенергії для клієнтського портфелю, а також виплачувати штрафні санкції та різницю вартості ціни РДН та балансуючого ринку протягом цих 7 днів. Як наслідок - нанесення непоправної шкоди діловій репутації ТОВ "НЕК" та реальна перспектива втрати клієнтського портфелю. Позивач зазначає, що заборона здійснювати докупівлю електроенергії на ВДР, встановлена п. 1 Постанови № 1564, погіршує становище ТОВ "НЕК" як трейдера у порівнянні з іншими категоріями учасників ринку електроенергії: гарантованого покупця, виробників, постачальників, які мають право купувати дешевшу електроенергію. За даними Оператора ринку (https://www.oree.com.ua/index.php/control/results_mo/IDM) протягом січня - липня 2020 року ціни на електроенергію на ВДР були нижчі, ніж ціни на електроенергію на РДН (в середньому на 5%). Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Органам державної влади, згідно ст. 25 Господарського кодексу України, і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. Дискримінацією суб`єктів господарювання органами влади, зокрема, визнається надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб`єктів господарювання. Дискримінація суб`єктів господарювання не допускається (ст. 31 ГК України). З наведеного вище аналізу даних Оператора ринку за перші 8 місяців 2020 року, на думку позивача, цілком очевидна тенденція неконкурентності цін на РДН в порівняні з цінами на електроенергію на ВДР. Ціни на ринку ВДР в середньому на 5% є нижчими. Отже, як зазначає позивач, ТОВ "НЕК", як трейдер на ринку купівлі-продажу електричної енергії "на добу наперед" (РДН), очевидно не зможе виконати вимоги нової редакції п. 14 постанови НКРЕКП вид 08.04.2020 р.№ 766 та, як наслідок, Адміністратор розрахунків (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") заблокує ТОВ "НЕК", на 7 календарних днів будь-які операції на ДД та на РДН та ВДР. Як зазначає позивач, на сьогодні, НАК "Укренерго" (Адміністратор розрахунків), на виконання вимог постанови від 19.08.2020 р. № 1564, вже зроблено учасникам ринку перше повідомлення про факт порушення норм по продажу електроенергії, та попереджено про наступне блокування на 7 днів в разі повторного виявлення порушень (попередження від 21.08.2020 p.). Зважаючи на тенденції ринку, таке блокування роботи позивача за умови продовження дії пункту 1 оскаржуваної постанови в подальшому буде постійним. За такої умови, як зазначає позивач прямі збитки ТОВ "НЕК" від продажу електроенергії контрагентам за 1 день складають 54 545,46 грн. (обсяг купівлі електроенергії на РДН, помножений на 1% від ціни РДН), а недоотриманий дохід за день складає 139 573,28 грн. (обсяг купівлі електроенергії на РДН, помножений на 2,56% від ціни РДН (як різниця між ціною РДН та ВДР). Позивач вважає, що спірне рішення прийнято всупереч нормам чинного законодавства та є таким, що створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного. Відповідно до вимог статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Згідно зі статтею 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. При цьому, суд зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову. Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Також суд враховує Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Відповідно до положень ст. 2 ЗУ "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг. Правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до правил ринку, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в ОЕС України (ч. 3 ст. 2 ЗУ "Про ринок електричної енергії"). Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на виконання вимог ЗУ "Про ринок електричної енергії" постановою від 14.03.2018 № 307 затвердила Правила ринку (далі - Правила ринку). Правила ринку, є регуляторним нормативно - правовим актом, згідно ст. 2 ЗУ "Про ринок електричної енергії" та підлягають погодженню Антимонопольним комітетом України. Відповідно до п. 10.11 розділу XI Правил ринку, до синхронізації ОЕС України з об`єднаннями енергетичних систем держав - членів Європейського Союзу (Європейське співтовариство операторів магістральних мереж в електроенергетиці ENTSO-E) учасники ринку у своїх заявках на балансуючу електричну енергію зобов`язані вказувати ціну не менше від значення 55 % від ціни на РДН на цей розрахунковий період та не більше 115 % від встановленого обмеження ціни на РДН на цей розрахунковий період. У разі подання постачальником послуг балансування (ППБ) пропозицій на балансуючу електричну енергію із ціною, що перебуває поза наведеним діапазоном, така заявка автоматично відхиляється системою управління ринком. Таким чином, пункт 1 Постанови НКРЕКП № 1564 " Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" суперечить Правилам ринку та змінює правила роботи балансуючого ринку електричної енергії. Обґрунтовуючи неможливість ефективного захисту прав позивача у разі відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, позивачем наголошено,що він несе прямі збитки від продажу електроенергії контрагентам за 1 день складають 54 545,46 грн. (обсяг купівлі електроенергії на РДН, помножений на 1% від ціни РДН), а недоотриманий дохід за день складає 139 573,28 грн. (обсяг купівлі електроенергії на РДН, помножений на 2,56% від ціни РДН (як різниця між ціною РДН та ВДР). Колегія суддів враховує, що оскаржуваний пункт 1 постанови НКРЕКП від 19.08.2020 № 1564 змінює норми права (змінює умови роботи балансуючого ринку, які визначені в Правилах ринку), застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і спрямована на правове регулювання господарських відносин між регуляторним органом та суб`єктами господарювання, що свідчить про регуляторний характер вказаної норми. Вказане свідчить про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності пункту 1 постанови НКРЕКП від 19.08.2020 № 1564, що з Рекомендації N R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, допускає вжиття забезпечувальних заходів на час розгляду судом справи по суті. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. У випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Крім того, об`єднана палата дійшла висновку, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Таким чином, при вирішенні даного питання про забезпечення позову, суд враховує, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична-Компанія», за яким останній звернувся до суду, що суперечитиме вище згаданій позиції Європейського суду з прав людини, а також позиції Верховного Суду. Також зазначає, що в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості та спрямоване на ефективний захист порушеного та оспорюваного права позивача, за яким він звернувся до суду. При цьому, суд вважає достатнім та співмірним для захисту прав заявника від можливих порушень задовольнити заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.08.2020 №1564 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" відносно ТОВ "Нова-Енергетична-Компанія" до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті та заборони ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчиняти дії на виконання пункту 1 постанови НКРЕКП від 19.08.2020 №1564 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" відносно ТОВ "Нова-Енергетична-Компанія" до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті. При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також, суд звертає увагу, що правомірність пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.08.2020 №1564 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" буде встановлюватися судом лише під час розгляду справи по суті, однак, станом на час подання заяви про забезпечення адміністративного позову, суд вбачає наявність достатніх підстав для сумніву у правомірності постанови Регулятора в частині, а саме, суд погоджується з думкою позивача, що є очевидні ознаки протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів позивача щодо такого акта, у зв`язку з чим, приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, у спосіб, вказаний у заяві може призвести до реальної загрози правам та свободам позивача. Крім того, в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Таким чином, розглянувши подану ТОВ «НЕК» до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів позовним вимогам, що заявлені заявником, і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, та приписам Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява ТОВ «НЕК» підлягає задоволенню. Колегія суддів всебічно дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку та погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме з тим, що позивачем доведені та документально підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. При цьому, протиправність оскаржуваного рішень підлягає встановленню судом при вирішенні справи по суті. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість заяви та про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, 313, 315-316, 321-322 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Л.В. Бєлова Повний тест постанови складено 18 січня 2021 року.