Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/357/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року справа №360/357/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., позивача особисто, представників позивача Кізіма В.В., Макаренко Г.С., представника відповідача Матусевича Р.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. (повний текст рішення складено 5 жовтня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/357/20 (головуючий І інстанції суддя В.С. Шембелян) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 20.01.2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 05.10.2015 № 2540; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 07.10.2015 № 349 о/с По особовому складу в частині його звільнення, інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу за п. 64 є (за порушення дисципліни); поновити його на службі в органах міліції на посаді інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу з 08.10.2015; зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області видати наказ про його звільнення, інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу, у відповідності до вимог пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію та пункту 64 з Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом до органів Національної поліції України (а.с. 1-4). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 360/357/20 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 184-189). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він проходив службу в ОВС з 2003 року і по останній день перебував на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВС України в Луганській області. 31.08.2014 року у нього був вихідний, оскільки він перебував у відпустці, тому він з рідним братом своєї дружини ОСОБА_2 поїхав на рибалку на озеро, де його разом з ОСОБА_2 невідомі особи зі зброєю в руках у військовій камуфляжній формі узяли у полон. Вказані відомості були внесені до ЄДРДР за № 12014130530000588 від 31.08.2014 року за ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування. Після звільнення його з полону він повернувся додому до м. Попасна Луганської області, а згодом у листопаді 2015 року переїхав до села Єкатеринівка Попаснянського району Луганської області в будинок 68, оскільки хвилювався за власну та членів його сім`ї безпеку. Апелянт зазначає, що його керівництво та інші співробітники міліції (колеги) знали про його повернення з полону і до останнього вводили в оману стосовно його правового статусу як працівника, він не знав, що його було звільнено у жовтні 2015 року, останні наполягали на тому, що після проведення всіх перевірок його допустять до роботи. Позивач вказує, що фактично перебування його в полоні розцінено як дисциплінарний проступок. Інших доказів скоєння дисциплінарного проступку висновок службового розслідування не містить. Крім того, вказує на незаконність затвердження висновку службового розслідування за відсутності його письмових пояснень. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Позивач та його представники доводи апеляційної скарги підтримали. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 28.07.2003 проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 12.09.2008 перебував на посаді інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу УМВС України у Луганській області (а.с. 5-6, 14). Довідкою ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 13.11.2019 № А-816 підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 01.08.2015 № 213 в період з 24.07.2014 по 31.08.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області (а.с.7). Листом Попаснянського РВ ГУМВСУ у Луганській області від 08.09.2014 № 49/8589 повідомлено дружину ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про те, що за її заявою від 31.08.2014 у СВ Попаснянського РВ ГУМВС України у Луганській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12014130530000588 від 31.08.2014. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини). Відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014130530000588 від 31.08.2014 (а.с. 93). Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 31.08.2014 о 13.30 невстановлені особи з вогнепальною зброєю, одягнені у камуфльований одяг на ставку «Бам», розташованому неподалік м. Попасна Луганської області, викрали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , незаконно заволоділи автомобілем «Рено логан» державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 . За інформацією у кримінальному провадженні № 12014130530000588 ГУНП в Луганській області від 27.02.2020 № 6592/111/56-2020 ОСОБА_3 , дружину позивача, 03.09.2014 визнано потерпілою стороною в кримінальному провадженні та допитано про відомі їй обставини зникнення чоловіка ОСОБА_1 та її рідного брата ОСОБА_2 . Про місце знаходження останніх інформації не надала. 29.04.2015 в якості свідка допитано батька ОСОБА_1 ОСОБА_4 з приводу зникнення його сина та брата його невістки, також з приводу виявлення ним свого автомобіля «RENAULT LOGAN LS» державний номерний знак НОМЕР_2 , який він виявив сам неподалік с. Катеринівка Попаснянського району, в якому він мешкає. Цей автомобіль він відкрив своїм ключем, все майно та документи на автомобіль були на місці, автомобіль перебував в справному стані. Про місце знаходження останніх інформації не надав. 18.09.2015 до СВ Попаснянського РВ ГУМВС України у Луганській області надійшла інформація з Управління карного розшуку ГУМВС України в Луганській області, надіслана з Укрбюро Інтерполу щодо встановлення місцезнаходження безвісно зниклих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з заявами останніх про припинення їх розшуку, так які на момент їх знайдення мешкають зі своїми родинами у АДРЕСА_1 . 08.06.2016 ОСОБА_1 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженню, але від надання свідчень з приводу його зникнення і місцеперебування останній відмовився і до теперішнього часу не бажає їх надавати. 23.12.2019 за клопотанням ОСОБА_1 останнього ознайомлено з матеріалами кримінального провадження. На даний час по даному кримінальному провадженню триває досудове розслідування (а.с. 92). З метою встановлення місця перебування капітана міліції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та транспортного засобу були розіслані орієнтування до МРВ, ЛВ, ВДАЇ ГУМВС України у Луганській області (а.с. 51-52). Рапортом від 25.02.2015 начальник штабу Попаснянського районного відділу ГУМВСУ підполковник міліції ОСОБА_5 доповів начальникові Попаснянського РВ ГУМВСУ про те, що під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 встановлено, що останній та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , 2008 р.н. за адресою проживання: АДРЕСА_2 відсутні з минулого року. Під час бесід з медичним персоналом медичних закладів встановлено, що капітан міліції ОСОБА_1 за медичною допомогою у медичні заклади міста не звертався. Під час бесіди з сусідами будь-якої інформації щодо місця знаходження капітана міліції ОСОБА_1 та членів його родини під час відвідування 25.02.2015 не отримано (а.с. 71). Рапортом від 31.03.2015 начальник штабу Попаснянського районного відділу ГУМВСУ підполковник міліції ОСОБА_5 доповів начальникові Попаснянського РВ ГУМВСУ про те, що під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 встановлено, що останній та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , 2008 р.н. за адресою проживання АДРЕСА_2 не з`являлися з вересня 2014 року. Під час бесіди з сусідами будь-якої інформації щодо місця знаходження капітана міліції ОСОБА_1 та членів його родини під час відвідування 31.03.2015 не отримано (а.с. 72). 09.04.2015 лейтенантом міліції ОСОБА_7 під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 , було прийнято від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 письмові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 мешкали за адресою АДРЕСА_2 до листопада 2014 року (а.с.74-76). 11.08.2015 Попаснянський РВ ГУМВСУ у Луганській області направив ОСОБА_1 листа за № 19/8296 в якому інформував останнього, що за фактом відсутності позивача на службі у період з 26.09.2014 по теперішній час проводиться службове розслідування (а.с. 78). Рапортом від 14.09.2015 заступник начальника Попаснянського РВ ГУМВСУ підполковник міліції ОСОБА_5 доповів т.в.о. начальника Попаснянського РВ ГУМВСУ про те, що, незважаючи на вжиті заходи, отримати будь-яку інформацію щодо причин відсутності капітана міліції ОСОБА_1 на службі або виказання останнім бажання звільнитися із ОВС та припинити виходити на службу, отримати не вдалося (а.с. 77). 16.09.2015 до Попаснянського РВ ГУМВСУ з Управління карного розшуку ГУМВС України в Луганській області надійшли матеріали, надіслані з Укрбюро Інтерпол: службова телеграма за повідомленням НЦБ Інтерполу Росії, про те, що правоохоронними органами вказаної країни встановлено фактичне місцезнаходження громадян України, а саме - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та копія заяви від 28.01.2015 останнього, в якій ОСОБА_1 просить розшук у відношенні нього припинити у зв`язку з находженням його разом із родиною у м. Бєлгород РФ, протиправних дій у відношенні нього не здійснюється, претензій не має (а.с. 80-83). На підставі вказаних матеріалів наказом Попаснянського РВ ГУМВСУ у Луганській області від 16.09.2015 № 195 згідно з вимогами наказу МВС України від 12.03.2013 № 230 у зв`язку з не встановленням фактичного місцезнаходження громадянина України - ОСОБА_1 , інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ було призначено службове розслідування (а.с. 84). 23.09.2015 за результатами службового розслідування за фактом відсутності на службі інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 , було складено та затверджено висновок (а.с. 85-87). За змістом висновку, складеного заступником начальника Попасняського РВ ГУМВСУ у Луганській області ОСОБА_10 , який був погоджений з начальником штабу Попасняського РВ ГУ МВСУ у Луганській області ОСОБА_5 та затверджений начальником Попасняського РВ ГУМВСУ у Луганській області ОСОБА_11 , за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, що полягало у невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО, прийнято рішення порушити клопотання перед ГУМВСУ у Луганській області про звільнення інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п. 64 є (за порушення дисципліни), Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Отже, відповідно до висновку цього службового розслідування на підставі особистої заяви позивача повноважними особами було встановлено факт відсутності поважних причин для невиходу позивача на службу та виявлено ознаки дисциплінарного правопорушення в його діях, прийнято рішення порушити клопотання про його звільнення. Питання доцільності подальшого перебування на службі позивача, який з 26.09.2014 (по закінченню відпустки) був відсутній на службі, 23.09.2015 року розглядалося кадровою комісією Попаснянського РВ ГУ МВСУ у Луганській області, прийнято рішення про надіслання матеріалів службового розслідування до ГУ МВСУ у Луганській області для вирішення питання щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ України за п. 64 є (за порушення дисципліни) (а.с. 87). Наказом ГУМВС України у Луганській області «Про покарання інспектора чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 » від 05.10.2015 № 2540 позивача визнано винним в грубому порушенні службової дисципліни за пунктом 7 Дисциплінарного статуту ОВС, що полягало в тривалому невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО та накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. 06.10.2015 позивачу за адресою його проживання: АДРЕСА_2 простою кореспонденцією було надіслано листа № 49/11897, в якому йому повідомлено про прийняте рішення, запропоновано з`явитися до Попаснянського РВ ГУМВС України для ознайомлення з дисциплінарним наказом (а.с. 90). Наказом ГУМВСУ у Луганській області від 07.10.2015 № 349 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 91). За відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України у період з 25.03.2015 по 31.12.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинав кордон України з Росією, фактично в періоди часу з 08.07.2015 по 09.07.2015, з 15.07.2015 по 16.07.2015, з 15.09.2015 по 07.04.2016, з 08.04.2016 по 08.04.2016, з 09.04.2016 перебував та перебуває на території України (а.с. 114). 18.09.2019 позивач звернувся із заявою до ГУНП в Луганській області, в якій просив надати копії всіх матеріалів та висновку службового розслідування за фактом його незаконного звільнення, копії наказу про звільнення, трудову книжку, військовий квиток та довідку послужного списку про його проходження служби в органах внутрішніх справ, особисту справу (а.с. 8). Листом від 11.10.2019 за № 5659/14/19/05-2019 ГУНП в Луганській області повідомило позивача, що на теперішній час адміністративна будівля ГУМВС України у Луганській області разом з усією наявною в ній службовою документацією, в тому числі особовими справами, трудовими книжками та військово-обліковими документами працівників, знаходиться на тимчасово непідконтрольній державній владі території в зоні проведення Операції Об`єднаних сил в Луганській області. До встановлення конституційного ладу на території Луганської області отримати будь-яким чином військовий квиток, трудову книжку та копію послужного списку у ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області немає можливості. З приводу трудової книжки було повідомлено, що на заміну оригіналу був виготовлений дублікат трудової книжки, для отримання якої необхідно особисто прибути до ліквідаційної комісії. Стосовно надання копій матеріалів та висновку службового розслідування повідомлено позивачу право особистого ознайомлення, у зв`язку з чим необхідно звернутися до ліквідаційної комісії (а.с. 12). Повторно 22.10.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУНП в Луганській області про надання запитуваних ним документів (а.с. 9). Листом від 28.10.2019 за № 5960/111/19/05-2019 ГУНП в Луганській області надало позивачу аналогічну інформацію, викладену в листі від 11.10.2019 за № 5659/14/19/05-2019 (а.с. 11). 04.11.2019 ОСОБА_1 звернувся із аналогічною заявою до ГУНП в Луганській області про надання запитуваних ним документів (а.с.10). З довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20.11.2019 № 6/2-269ЛК вбачається, що трудова книжка та військовий квиток ОСОБА_1 знаходяться в його особовій справі в адміністративній будівлі ГУМВС України у Луганській області, яка станом на жовтень 2019 року захоплена незаконними озброєними формуваннями «ЛНР» (а.с. 16). Листом від 21.11.2019 ВДЗ/290 ГУНП в Луганській області надало позивачу аналогічну інформацію, викладену в листі від 11.10.2019 за № 5659/14/19/05-2019 та в листі від 28.10.2019 за № 5960/111/19/05-2019 (а.с. 13). З інформації від 27.02.2020 № 6529, наданої Попаснянським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, зокрема, вбачається, що 23.12.2019 за клопотанням ОСОБА_1 останнього ознайомлено з матеріалами кримінального провадження. На даний час за цим кримінальним провадженням триває досудове розслідування (а.с. 92). Згідно з розпискою позивач отримав дублікат трудової книжки 20.12.2019 (а.с. 48.). Предметом розгляду цієї справи є правомірність прийняття відповідачем наказу від 07.10.2015 № 349 о/с По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 , інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу за п. 64 є (за порушення дисципліни); наказу від 05.10.2015 № 2540 «Про покарання інспектора чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 ». Спірні правовідношення врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (Закон «Про міліцію»), постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (Положення № 114), наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (Інструкція), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року, № 3460-IV (надалі Статут), Законом України «Про Національну поліцію» 2 липня 2015 року № 580-VIII (Закон № 580-VIII). За визначенням ст. 1 Закону «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Вимоги статті 18 Закону № 565-XII окреслювали, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. За унормуванням статті 25 Закону «Про міліцію» працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов`язки, несе відповідальність у встановленому порядку. Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII занотовано: Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. З преамбули Статуту вбачається, що в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Приписами ст. 1 Статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу. Статтею 2 Статуту визначено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідно до ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За унормуванням ст. 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. За змістом ст. 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження;3) догана;4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ. У свою чергу, стаття 14 Статуту передбачає, що з метою з`ясування усіх обставин дисциплінарного проступку начальник призначає службове розслідування. Вимоги абзацу 2 статті 16 Дисциплінарного статуту визначають: у разі проведення за фактом учинення проступку службового, розслідування, провадження у кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження у кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (надалі по тексту Інструкція). Приписами п.п. 2.2.1 Інструкції встановлено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю. За вимогами п.п. 2.2.20 Інструкції службове розслідування також проводиться у разі отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення. В пункті 2.5 Інструкції зазначено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.6 Інструкції). Відповідно до п.п. 5.1. Інструкції службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування) (п.п. 5.3. Інструкції). Підпунктом 5.4. Інструкції визначено: якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Частиною 5 ст.18 Статуту передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу. За змістом п.п. 6.3.1 - 6.3.5 правами особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, є право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення (п. 6.3.6). Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9 прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. За вимогами пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни. Матеріалами справи встановлено, що за фактом відсутності позивача на службі у період з 26.09.2014 проводилось службове розслідування (а.с. 78). 16.09.2015 до Попаснянського РВ ГУМВСУ з Управління карного розшуку ГУМВС України в Луганській області надійшли матеріали, надіслані Укрбюро Інтерпола: службова телеграма за повідомленням НЦБ Інтерполу Росії, про те, що правоохоронними органами вказаної країни встановлено фактичне місцезнаходження громадян України, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та копія заяви від 28.01.2015 останнього, в якій ОСОБА_1 просить розшук у відношенні нього припинити у зв`язку з находженням його разом із родиною у м. Бєлгород РФ, протиправних дій у відношенні нього не здійснюється, претензій не має (а.с. 80-83). На підставі цих матеріалів наказом Попаснянського РВ ГУМВСУ у Луганській області від 16.09.2015 № 195 згідно з вимогами наказу МВС України від 12.03.2013 № 230 у зв`язку з встановленням фактичного місцезнаходження громадянина України - ОСОБА_1 , інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ було призначено службове розслідування (а.с. 84). Таким чином доводи апелянта в частині не дослідження судом першої інстанції обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування відносно нього, є необґрунтованими. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що з метою встановлення місцеперебування капітана міліції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та транспортного засобу були розіслані орієнтування до МРВ, ЛВ, ВДАЇ ГУМВС України у Луганській області (а.с. 51-52). Рапортом від 25.02.2015 начальник штабу Попаснянського районного відділу ГУМВСУ підполковник міліції ОСОБА_5 доповів начальникові Попаснянського РВ ГУМВСУ про те, що під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 встановлено, що останній та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , 2008 р.н. за адресою проживання: АДРЕСА_2 відсутні з минулого року. Під час бесід з медичним персоналом медичних закладів встановлено, що капітан міліції ОСОБА_1 за медичною допомогою у медичні заклади міста не звертався. Під час бесіди з сусідами будь-якої інформації щодо місця знаходження капітана міліції ОСОБА_1 та членів його родини під час відвідування 25.02.2015 не отримано (а.с. 71). Рапортом від 31.03.2015 начальник штабу Попаснянського районного відділу ГУМВСУ підполковник міліції ОСОБА_5 доповів начальникові Попаснянського РВ ГУМВСУ про те, що під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 встановлено, що останній та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , 2008 р.н., за адресою проживання АДРЕСА_2 не з`являлися з вересня 2014 року. Під час бесіди з сусідами будь-якої інформації щодо місця знаходження капітана міліції ОСОБА_1 та членів його родини під час відвідування 31.03.2015 не отримано (а.с. 72). 09.04.2015 лейтенантом міліції ОСОБА_7 під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 , було прийнято від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 письмові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 мешкали за адресою АДРЕСА_2 до листопада 2014 року (а.с.74-76). Таким чином, відповідачем вживались всі можливі дії щодо встановлення місця знаходження позивача. Суд зауважує, що в наказі зазначено, що станом на 15.09.2015 за матеріалами кримінального провадження та протягом проведення службового розслідування місце знаходження позивача встановлено не було. Тобто, під час проведення службового розслідування пояснення у позивача не були відібрані через відсутність відомостей про його місце знаходження в Україні. І тільки 16.09.2015 до Попаснянського РВ ГУМВСУ з Управління карного розшуку ГУМВС України в Луганській області надійшли матеріали, надіслані Укрбюро Інтерпола: службова телеграма за повідомленням НЦБ Інтерполу Росії, про те, що правоохоронними органами вказаної країни встановлено фактичне місцезнаходження позивача. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта щодо порушення відповідачем п. 6.3.6 Інструкції №

230. Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви позивача від 28.01.2015, в якій ОСОБА_1 просить розшук у відношенні нього припинити у зв`язку з находженням його разом із родиною у м. Бєлгород РФ, протиправних дій у відношенні нього не здійснюється, претензій не має. Висновки зазначеного службового розслідування про наявність в діях позивача дисциплінарного правопорушення у вигляді грубого порушення службової дисципліни за пунктом 7 Дисциплінарного статуту ОВС, що полягало в тривалому невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, отже є обґрунтованими і законними. Суд звертає увагу на те, що 18.09.2019 позивач звернувся із заявою до ГУНП в Луганській області, в якій просив надати копії всіх матеріалів та висновку службового розслідування за фактом його незаконного звільнення, копії наказу про звільнення, трудову книжку, військовий квиток та довідку послужного списку про його проходження служби в органах внутрішніх справ, особисту справу. Разом з тим, за відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України у період з 25.03.2015 по 31.12.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинав кордон України з Росією, фактично в періоди часу з 08.07.2015 по 09.07.2015, з 15.07.2015 по 16.07.2015, з 15.09.2015 по 07.04.2016, з 08.04.2016 по 08.04.2016, з 09.04.2016 перебував та перебуває на території України (а.с. 114). З урахуванням наведених обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС до позивача застосоване правомірно, повноважною особою, обґрунтовано, з дотриманням вимог чинного законодавства. Ні в суді першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції позивач не довів тих обставин, що в нього були наявні поважні причини невиходу на службу після звільнення з полону в листопаді 2014 року (зі слів позивача) по день його звільнення зі служби - 07.10.2015, не надав суду відповідних доказів, отже не підтвердив обґрунтованості своїх позовних вимог. Суд апеляційної інстанції відмовив в призначенні судової психологічної експертизи щодо позивача, оскільки таке клопотання позивач не заявляв в суді першої інстанції. Окрім того, за медичною допомогою з часу звільнення з полону і до теперішнього часу позивач не звертався. За спливом тривалого часу з подій 2014 року сенсу у проведенні такої експертизи суд не вбачає. При апеляційному розгляді позивач стверджував, що заяву про прохання припинити розшук у відношенні нього він написав під тиском. Суд не приймає таке пояснення, оскільки зі слів самого позивача до компетентних органів після повернення з полону позивач не звертався. Більше того, з 15 вересня 2015 року позивач вкотре повернувся на територію Російської Федерації і по квітень 2016 року перебував там. Такі дії суд вважає алогічними з огляду на те, що позивач був професійним працівником органів внутрішніх справ, мав певний службовий і життєвий досвід. Колегія суддів вважає пояснення позивача нещирими, а також такими, що суперечать його поясненням стосовно обставин не звернення його впродовж п`яти років за оскарженням спірних наказів. За встановлених судом обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що несвоєчасне вручення відповідачем позивачу копії наказу про звільнення, дублікату трудової книжки та дисциплінарного наказу не тягне за собою таких наслідків як скасування самих оскаржених наказів, а лише підтверджує час виникнення в позивача права на їх оскарження. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України). І відповідачем доведено, що накази Головного управління МВС України у Луганській області від 05.10.2015 № 2540; від 07.10.2015 № 349 о/с По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 , інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу за п. 64 є (за порушення дисципліни) прийняті у відповідності до норм чинного законодавства. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. у справі № 360/357/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18 січня 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв