LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4805286/2938/20

від 12.01.2021 ·

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/2938/20 Головуючий у 1-й інст. Скітневська О. М. Категорія ч.1 ст. 130, 124 КУпАП Доповідач Бережна С. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бережна С.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року щодо щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , є фізичною особою - підприємцем, за ч.1 ст.130, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення- в с т а н о в и в: Постановою Овруцького районного суду Житомирсьокї обалсті від 09 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 420,40 грн. судового збору. Згідно постанови суду, 16 вересня 2020 року о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1 по провулку Вільшанському в с. Листвин Овруцького району керував автомобілем марки «УАЗ-469» н.зн. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: не стійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, відмовився в присутності двох свідків, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючи вказаним автомобілем 16 вересня 2020 року о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Skoda Octavia А5» н.зн. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. На прийняте судом рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати а провадження по справі відносно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою оскільки судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: неправильно застосовано норми ч.1 ст.130, ст.251, ч.1 ст.256, ч.3 ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП у виді саме «керування ТС у стані алкогольного сп`яніння» не складався, а у тому протоколі, що надійшов до суду, і яким керувався районний суд, зафіксоване наявне на переконання працівника поліції порушення у виді відмови від проходження огляду у медичному закладі а не керування у стані сп`яніння як те обгрунтовано вважав суд та належних і достатніх доказів у справі немає. Цього суд першої інстанції не врахував, припустився грубих, суперечливих висновків, через що неправильно застосував норму ч.1 ст.130 КУпАП і незаконно наклав на нього адміністративне стягнення саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, про що суд у мотивувальній частині чітко і прямо наголосив. Вказує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я, а відмовився лише від проходження тесту на стан вживання алкоголю з використання технічного засобу, яким не довіряє. Також в протоколі нічого не значиться, ні слова, і прочерку про медичний заклад. Працівником поліції направлення на огляд в заклад охорони здоров`я йому не надавалося, до медичного закладу його не доставляли, хоча він наполягав на проходженні огляду, саме в медичному закладі, про свідчить пояснення в протоколі. Все це додатково підтверджує, що ніхто йому ніякого огляду пройти не пропонував, і в нього навіть не вилучали посвідчення водія, чи транспортний засіб, що підтверджує зміст протоколу. Інспектор поліції не запропонував пройти медичний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, що є істотним порушенням ст.266КУпАП та вимог спеціальної Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 10.11.2015 року. Крім того в порушення вимог ст.286 КУпАП, суддею було проігноровано його клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою, а справа була розглянута без його участі і участі свідків, які зазначені в протоколі, чим було порушено його право на захист. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду його апеляційної скарги, із заявами про відкладання розгляду не звертався. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП апеляційний суд прийняв рішення про розгляд адміністративної справи щодо ОСОБА_1 без його участі. Дослідивши матеріали справи та документи, додані до апеляційної скарги , перевіривши її доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами. Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КупАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Ст. 124 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані, і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним п. 2.5 ПДР України, а також ст. 124 КУпАП за порушення п. 9.1 ПДР України, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає ст.ст.283,284 КУпАП. Як вірно встановив суд, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень , передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративні правопорушення серії БД № 005928 від 16.09.2020, в якому містяться власноручно написані пояснення ОСОБА_1 про те, що від проходження тесту на стан вживання алкоголю відмовився, з протоколом згодний; протоколом серії БД № 005927 від 16.09.2020, в якому містяться власноручно написані пояснення ОСОБА_1 про те, що рухався заднім ходом, не помітив припаркованого автомобіля; схемою місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . При цьому, протоколи про адміністративне правопорушення підписані правопорушником та жодних зауважень з його боку не містять, в тому числі і його наполягань на медичному огляді, між тим як обставини його правопорушення викладені в протоколах як такі, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом прядку ( тобто на місці зупинки і в медичному закладі), а також що він керуючи автомобілем заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль, чим порушив п.9.1 ПДР України та вчинив правопорушення за ст. 124 КУпАП Також вина ОСОБА_1 підтверджується долученими до адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , (а.с.3-4), згідно яких працівниками поліції ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу було запропоновано пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «драгер» та у медичному закладі, на що останній відмовився. Крім того згідно пояснень вказаних свідків у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння: нечітка мова, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Апеляційній доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння , протокол за це відносно нього ніхто не складав, однак судом безпідставно в мотивувальній частині було встановлено, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і весь зміст постанови суду свідчить саме про такі висновки суду, не знайшли свого підтвердження. Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що судом встановлено керування ОСОБА_1 автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яння та встановлено відмову ОСОБА_1 від проходження огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому мотивувальна частина постанови не містить висновку суду про керування ним автомобілем в стані алкогольного сп`яння. Такі твердження апелянта є хибними. Апеляційний суд звертає увагу, що огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку - здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок). За положеннями ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому в п. 6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я; водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку). Дії працівникі вполіції у повному обсязі відповідали наведеним вище вимогам, і відмова ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння була належним чином зафіксована , в тому числі і за допомогою присутності двох стронніх свідків. При цьому довод апелянта про те, що він відмовився лише від огляду на стан сп`яніння на місці запинки та не відмовлявся від огляду в медичному закладі, наполягав на цьому, з посиланням на його пояснення в протоколі про відмову від проходження «тесту» на стан сп`яніння, спростовуюється письмовими поясненнями свідків, які вже наведено вище в даній постанові та тим, що жодних зауважень правопорушником щодо протоколу, його змісту на обвинувачення у вчиненні правопорушення матеріали, додані до протоколу не містять. Таким чином трактування в апеляційній скарзі своїх пояснень, зазначених в протоколі, як таких що свідчать лише про відмову від огляду на місці зупинки та про наполягання на медичному огляді, за наведених вище обставин апеляційний суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Апеляційий суд вважає, що ОСОБА_1 в повному обсязі було зрозумілі обставини правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачувався працівниками поліції, і зазначених обставин він не заперечував. Посилання автора апеляційної скарги на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП складено парцівниками поліції в порушення вимог ст. 266 КУпАП за спливом 2 годин з моменту можливого вчинення правопорушення, та в ньому не викладено суть правопорушення, є також недоречним, оскільки зазначений апелянтом час 2 години має значення для проведення огляду на стан сп`яніння у разі згоди водія на такий огляд, однак не стосується обставин відмови від проходження огляду та складання відповідних процесуальних документів щодо йього. Крім того протокол про адміністративне правопорушення у повному обсязі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. В ньому зазначені: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків; пояснення ОСОБА_1 ; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписано ОСОБА_1 , особою, яка його склала, та свідками. Також протокол містить підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав і обов`язків, передбаченістаттею 268 цього Кодексу. Не знайшли свого підтвердження також і доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції справу в порушення вимог ст. 268 КУпАП було розглянуто у його відсутність, без врахування його заяви про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою, чим грубо порушено його процесуальні права, без надання можливості представити свої заперечення, пояснення, докази, тощо. Вони не можуть бути безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Так відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Зазначених вимог Закону судом було дотримано, при цьому поведінка ОСОБА_1 свідчить про недобросовісність користування ним правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкладання розгляду справи у зв`язку з сімейними обставинами, яка була задоволена, та розгляд справи було відкладено до 25.11.2020 року, не дивлячись на те, що ніяких доказів неможливості бути присутнім в судовому засіданні ОСОБА_1 до заяви додано не було.. 24.11.2020 року від ОСОБА_1 надійшла повторна заява про відкладання судового засідання, призначеного на 25.11.2020 року у зв`язку з хворобою. При цьому додано довідка від сімейного лікаря, про те, що останній з 20.11.2020 по даний час (23.11.2020 року дата видачі довідки) перебуває на амбулаторному лікуванні з діагнозом «остеохондроз». Зазначена заява судом також була задоволена, та розгляд справи було відкладено на 09.12.2020 року, про що було повідомлено ОСОБА_1 . Однак 08.12.2020 року від ОСОБА_1 знову надійшла заява про відкладання судового засідання, призначеного на 09.12.2020 року, у зв`язку з хворобою. При цьому додано довідку від сімейного лікаря, про те, що останній з 07.12.2020 перебуває на амбулаторному лікуванні з діагнозом ГРВІ. Судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 оскільки сукупність зазначених вище обставин, викликало обґрунтовані сумніви в добросовісності користування ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та обов`язками. Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до положень ст. 268 КУпАП участь правопорушника в розгляді справи за ч.1 ст. 130, 124 КУпАП не є обов`язковою, та враховуючи 15-денний термін розгляду даної справи, встановлений для суду першої інстанції у відповідності до положень КУпАП, а також закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, рішення суду про можливість розгляду справи 09.12.2020 року без участі ОСОБА_4 на підставі наявних в матеріалах справи доказів та з огляду на наявність даних про його належне повідомлення та ненадання ним доказів своєї невинуватості, письмових пояснень або заперечень, є цілком обгрунтованим та законним, з посилання на практику ЄСПЛ, а доводи апелянта в цій частині колегія суддів вважає безпідставними. Натомість довідки, видані сімейним лікарем з приводу його перебування на амбулаторному лікуванн,і не можуть самі по собі свідчити про те, що останній об`єктивно не міг з`явитися до суду, враховуючи, що листки непрацездатності йому не видавалися, або забезпечити участь свого представника, захисника в судовому засіданні для представництва своїх інтересів. Посилання при цьому апелянта на поширення на території України пандемії коронавірусу та на карантинні обмеження носять загальних характер, його захворювання саме на вказану хворобу надані медичні документи не підтверджують, факт наявності таких карантинних обмежень сам по собі не обгрунтовує його неявку в судове засідання та розгляд справи щодо нього не скасовує. Суди України в умовах карантину працюють з відповідними обмеженнями, однак відправлення правосуддя не зупиняють. При цьому звертає увагу на себе також той факт, що жодних письмових пояснень щодо обставин правопорушень, заперечень проти обставин, визначених в протоколах, ОСОБА_1 на адресу суду не направляв, такі заперечення з`явилися лише в його апеляційній скарзі, на розгляд якої він також особисто не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце її розгляду. На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сукупність наведених вище обставин викликає обгрунтовані сумніви в добросовісності користування ОСОБА_1 своїми процесуальними правами, та його такі дії можуть бути направлені на уникнення відповідальності за вчиненні правопорушення. Тому вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути безумовною підставою для скасування постанови суду з процесуальних підстав, а саме розгляду справи за відсутності правопорушника. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що враховуючи відсутність правопорушника при розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційним судом його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, додатково дотримано шляхом прийняття його апеляційної скарги та проведення судового розгляду з наданням йому можливості приймати участь в розгляді його апеляційної скарги, давати пояснення, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, приймати участь в дослідженні доказів, наявних в матеріалах провадження, тощо. Однак останній до апеляційного суду не з`явився, ніяких клопотань не заявляв, додаткових доказів на заперечення постанови суду та протоколів не надав, правом на захист не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду його апеляційної скарги . З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та для закриття провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП апеляційний суд не вбачає, постанова суду є законною та обгрунтованою. Керуючись ст.285, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»