Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/9913/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження №33/821/38/21 Справа № 712/9913/20 Головуючий по першій інстанції Бащенко С.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 р. м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,- в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 282020 від 26.09.2020, ОСОБА_1 26.09.2020 близько 01 год. 50 хв. в м.Черкаси по вул.М.Залізняка,29/1, керував транспортним засобом Skoda SUPERB, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420 грн.40 коп. Не погодившись із оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 листопада 2020 року, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення як виду покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об`єктивному, та неупередженому її розгляду, а тому постанова не відповідає фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд розглянув справу у його відсутність. Зазначає, що від проходження медичного огляду він не відмовлявся, тоді як у протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також у протоколі не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я та при складанні якого, йому не роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП Вказує, що з пояснень свідків також встановити нічого не вдалося, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення відповідні пояснення свідків не вказані, на окремому аркуші від них не відібрані та до матеріалів справи не долучені, виклик яких унеможливлюється, так-як працівниками поліції в протоколі не зазначено їх номерів телефонів та їх місцезнаходження. Тоді як письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надавали показання в судовому засіданні під присягою. Одночасно зазначає, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Також зазначає, що водія не відсторонено від керування транспортним засобом. Одночасно вказує, що до матеріалів провадження не долучено підтверджуючих даних щодо не притягнення його повторно упродовж року за аналогічне правопорушення. Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши думку ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з зазначених в ній підстав, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2020 ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні місцевого суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, копію оскаржуваної постанови отримав у районному суді 07.12.2020, тоді як апеляційна скарга ним подана 16.12.2020, з чого слідує, що апелянтом не пропущений строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався. Так, відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст. 254-256 КУпАП. Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають. Незважаючи на позицію ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 282020 від 26.09.2020, складеного поліцейським взводу 2 роти 1 БУПП в Черкаській області Михлик С.О. про те, що ОСОБА_1 26.09.2020 близько 01 год. 50 хв. у м.Черкаси по вул.М.Залізняка,29/1, керував транспортним засобом Skoda SUPERB, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП; - пояснень від 26.09.2020, отриманих від свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких, ОСОБА_1 , який знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; - рапорту старшого лейтенанта поліції Г.Безрукова, згідно якого, 26.09.2020 близько 01 год. 50 хв. у м.Черкаси по вул.М.Залізняка,29/1 було виявлено та зупинено транспортний засіб Skoda SUPERB, д.н.з. НОМЕР_1 за кермом якого був ОСОБА_1 та який мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та який від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що від проходження медичного огляду він не відмовлявся, тоді як у протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також у протоколі не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я та при складанні якого, йому не роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП. Вважаю зазначені доводи апелянта неспроможними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння вбачається із наявного у матеріалах справи відеозапису із нагрудного портативного відеореєсратора поліцейського. Даний відеозапис досліджено судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , з якого вбачається, що у зв`язку з наявністю, у працівників поліції, підстав вважати перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, працівник поліції запропоновав йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», на що ОСОБА_1 відмовився. Після чого працівник поліції запропонував йому пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, на що він спочатку погодився, однак в подальшому відмовився їхати до відповідного закладу. Доводи апелянта про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП спростовуються безпосередньо змістом самого протоколу. Крім того, зі змісту даного протоколу вбачається, що в ньому містяться пояснення ОСОБА_1 , тоді як в них відсутні будь-які відомості щодо порушення будь-яких його прав працівниками поліції. Неприйнятними є доводи апелянта про те, що з пояснень свідків встановити нічого не вдалося, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення відповідні пояснення свідків не вказані, на окремому аркуші від них не відібрані та до матеріалів справи не долучені, виклик яких унеможливлюється, так-як працівниками поліції в протоколі не зазначено їх номерів телефонів та їх місцезнаходження, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, в яких наявні пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.2,3). Також вважаю неприйнятними доводи ОСОБА_1 , які він зазначав в своїй апеляційній скарзі, що письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надавали показання в судовому засіданні під присягою, так як вони грубнуються на неправильному тлумаченні ст.272 КУпАП, якою визначено, що як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. З аналізу даної норми закону слідує, що виклик свідків є правом суду, а не його обов`язком. Тоді як із наявних у матеріалах справи пояснень свідків вбачається, що вони містять всю необхідну для суду інформацію, яка підлягала встановленню по даній справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначено, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. В свою чергу звертаю увагу апелянта на те, що відповідне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану, зокрема, алкогольного сп`яніння необхідне лиши при проходженні особою відповідного огляду, тоді як ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився. Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про те, що до матеріалів провадження не долучено підтверджуючих даних щодо не притягнення його повторно упродовж року за аналогічне правопорушення, оскільки зазначені апелянтом дані не впливають на кваліфікацію скоєного ним адміністративного правопорушення, який притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що його не відсторонено від керування транспортним засобом не слугують самостійною підставою для скасування законного рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що суд розглянув справу у його відсутність, в свою чергу звертаю увагу апелянта на те, що положеннями ст.268 КУпАП передбачений вичерпний перелік справ про адміністративне правопорушення де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 цікався розглядом справи, по якій він притягується до адміністративної відповідальності, про розгляд якої йому достеменно відомо, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, на виконання вимог ст.294 КУпАП, з наданням можливості надати пояснення по суті складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, судом апеляційної інстанції вжито заходи до безпосередньої участі його в розгляді апеляційної скарги по даній справі. Дослідивши вказані докази і оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності в їх сукупності, вважаю винуватість ОСОБА_1 доведена. Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів. Разом з цим, судом першої інстанції не в повному обсязі виконано вимоги ст.27 КУпАП і накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не в ставках неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який встановлений законодавством України на момент скоєння правопорушення, а в твердій грошовій сумі, однак, зазначене, не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції. З огляду на викладене, вважаю, що постанова Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - п о с т а н о в и в: Постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення. Вважати правильним накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.В. Биба