Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/9080/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження №33/821/31/20 Справа № 711/9080/19 Головуючий по першій інстанції Степаненко О.М. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2020 р. м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Карпенка Д.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Карпенка Дмитра Володимировича на постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,- в с т а н о в и в: згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 319196 від 15.11.2019, ОСОБА_1 15.11.2019 о 14 год. 09 хв. в м.Черкаси по вул.Нарбутівська, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). У встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного, наркотичного, іншого сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням на нього штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. Не погодившись із постановою судді, захисник ОСОБА_1 - Карпенко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10 грудня 2019 року та закрити відносно ОСОБА_1 справу про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки судом першої інстанції не були об`єктивно, повно та всебічно досліджені обставини справи та нормативно-правові акти, що регламентують порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння. Вказує, що поліцейськими було грубо порушено порядок та процедуру проведення огляду, та всупереч огляду на місці фактично було примушено до проходження огляду у закладі охорони здоров`я, що є недопустимим. Поліцейськими було також грубо порушено порядок, передбачений розділом ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а суд фактично з такими порушеннями погодився, не з`ясувавши, що стало причиною ігнорування стадії огляду на місці зупинки транспортного засобу. Вважає, що в порушення вимог п.10 вказаної Інструкції акт огляду на стан сп`яніння на місці не складався та його другий примірник водію також не вручався, та відповідно до її п.12 лише у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, поліцейський направляє його до закладу охорони здоров`я, а у разі виявлення ознак алкогольного сп`яніння, зобов`язаний провести огляд безпосередньо на місці зупинки, тоді як судом першої інстанції в описовій частині постанови зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Зазначає, що водій ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції під час руху його транспортного засобу, а до нього працівники поліції підійшли на паркувальному майданчику, що не було враховано судом першої інстанції. Одночасно зазначає, що постанова від 15.11.2019 про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, на яку посилався місцевий суд при винесенні оскаржуваної постанови, є незаконною та в розумінні ст.251 КУпАП не може бути доказом по справі, так як не є джерелом доказів. Також недопустимими, як на доказ, є посилання місцевого суду на відомості письмових пояснень осіб, які нібито підтвердили, що були присутні під час відмови, оскільки такі особи не були допитані судом. Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника Карпенка Д.В. про скасування оскаржуваної постанови та закриття відносно ОСОБА_1 справи про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався. Так, відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст. 254-256 КУпАП. Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають. Незважаючи на позицію захисника ОСОБА_1 - Карпенка Д.В. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 319196 від 15.11.2019, складеного інспектором взводу №2 роти №4 БУПП в Черкаській області ДПП Єрмоленком О.О., про те, що ОСОБА_1 15.11.2019 о 14 год. 09 хв. в м.Черкаси по вул.Нарбутівська, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). У встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного, наркотичного, іншого сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП; - пояснень від 15.11.2019, отриманих від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно яких водій транспортного засобу ВАЗ 210994 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння від проходження огляду на приладі «Драгер», та у лікаря-нарколога відмовився. Відмовився також від підпису у протоколі; - рапорту інспектора взводу №2 роти №4 БУПП в Черкаській області ДПП Єрмоленка О.О. про те, що 15.11.2019 о 14 год. 08 хв. в м.Черкаси по вул.Нарбутівськавиявлено транспортний засіб ВАЗ 210994 д.н.з. НОМЕР_1 ,який зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» під керуванням водія ОСОБА_1 , в ході спілкування з яким виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). У встановленому законом порядку, на законну вимогу працівників поліції пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного, або іншого сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, в зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обгрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності. Доводи захисник ОСОБА_1 - Карпенко Д.В. про те, що водій ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції під час руху його транспортного засобу, а до нього працівники поліції підійшли на паркувальному майданчику, що не було враховано судом першої інстанції, спростовуються дослідженим під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції. З даного відеозапису вбачається, що працівниками поліції на паркувальному майданчику зупинено водія транспортного засобу ВАЗ 210994 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та на вимогу надати посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб, у нього їх не виявилося, в зв`язку з чим було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК № 009305 від 15.11.2019, копію якої ОСОБА_6 отримав, про що і розписався. Крім того, під час спілкування з останнім виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці та який у встановленому законом порядку, відмовився пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного, або іншого сп`яніння у присутності двох свідків, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Також не підлягають до задоволення доводи апелянта про те, що в порушення вимог п.10 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акт огляду на стан сп`яніння на місці не складався та його другий примірник водію не вручався, так як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, про що і складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, тоді як зазначений апелянтом акт складається в разі проходження даного огляду, примірник якого вручається водію. Не можуть бути задоволенні доводи захисника ОСОБА_1 - Карпенка Д.В . про те, що поліцейськими було грубо порушено порядок та процедуру проведення огляду, та всупереч огляду на місці фактично було примушено до проходження огляду у закладі охорони здоров`я та те, що відповідно до п.12 вищевказаної Інструкції лише у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, поліцейський направляє його до закладу охорони здоров`я, а у разі виявлення ознак алкогольного сп`яніння, зобов`язаний провести огляд безпосередньо на місці зупинки, тоді як судом першої інстанції в описовій частині постанови зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, так як не можуть бути підставою для скасування законної постанови. Крім того, згідно протоколу про адміністративну відповідальність ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку у присутності двох свідків пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. В апеляційній скарзі апелянт також посилається на те, що недопустимими, як на доказ, є посилання місцевого суду на відомості письмових пояснень осіб, які нібито підтвердили, що були присутні під час відмови, оскільки такі особи не були допитані судом. Вважаю, що дані доводи апелянта не підлягають до задоволення, оскільки будучи фактично незгідним із поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 15.11.2019, які надавалися ними при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення яких містяться у матеріалах даної справи, останнім а ні в суді першої, а ні в апеляційній інстанції не ставилося питання про їх виклик. В свою чергу у суду першої інстанції, так і у апеляційного суду є всі підстави для розгляду справи без виклику зазначених осіб, оскільки їх пояснення отримані уповноваженою на те особою із зазначенням посади, звання, прізвища, імені та по батькові. Також дані пояснення містять всю необхідну інформацію щодо встановлення осіб, які надавали пояснення та сумнівів щодо їх достовірності не викликають. Що стосується накладеного судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, то воно відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 КУпАП, щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, є розмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів. Разом з цим, судом першої інстанції не в повному обсязі виконано вимоги ст.27 КУпАП і накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не в ставках неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який встановлений законодавством України на момент скоєння правопорушення, а в твердій грошовій сумі, однак, зазначене, не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції. З огляду на наведене, постанова Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування, як того просить його захисник Карпенко Д.В., - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - п о с т а н о в и в: Постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Карпенка Дмитра Володимировича - без задоволення. Вважати правильним накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.В. Биба