Постанова Тернопільський апеляційний суд № 602/118/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/118/18Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/817/156/21 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Костів О. З., Міщій О. Я., секретаря - Іванюти О.М., та сторін: представника позивача АТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" - Маракіної О. Г., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/118/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року, ухваленого суддею Радосюком А.В. за заявою ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії "Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання судового рішення у цивільній справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог зазначив, що згідно рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість в розмірі 49347,87 доларів США та судовий збір в розмірі 18224,17 грн.. Ним подано до Лановецького районного суду заяву про перегляд вищевказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, по якій відкрито провадження. Задоволення вказаної заяви істотно змінить суму заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника в користь стягувача. Крім того, в зв`язку з девальвацією національної валюти та фінансовою кризою він опинився в скрутному становищі, оскільки кредит має виплачуватися ним в доларах США. Також, в даний час його дружина хворіє і потребує постійного лікування. Крім того, він, як фізична особа підприємець, останнім часом позбавлений можливості отримувати доходи через спочатку повне зупинення своєї господарської діяльності, а згодом через суттєві обмеження у можливості її вільного здійснення в зв`язку з введенням на території України карантину. За вказаних обставин заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення до 01 січня 2021 року. Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у цивільній справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим просить ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року скасувати та прийняти постанову, якою відстрочити виконання вищезазначеного рішення у справі №602/118/18 за позовом АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії "Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на строк 6 (шість) місяців від дня припинення карантинних обмежень, пов`язаних із запобіганням поширенню та території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом, запроваджених Кабінетом Міністрів України. Вказує, що у зв`язку з запровадженням в Україні карантину, що на його думку є стихійним лихом у відповідності до ст. 435 ЦПК України, він, як фізична особа-підприємець, фактично позбавлений можливості отримувати доходи через зупинення господарської діяльності, а тому не спроможний виконати рішення суду. Також зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги той факт, що за період з моменту укладення кредитного договору (20.07.2007 р.) до рішення у справі про стягнення з нього боргу (20.09.2019) офіційний курс долара збільшився у майже 5 разів, що і стало причиною неможливості виконати взяті на нього зобов`язання. У відзиві на апеляційну скаргу АТ "Держаний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Рщадбанк" просить ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року залишити без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Вказує, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо наявності процесуальних підстав для відстрочення виконання судового рішення вірно встановив усі обставини справи. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин, що ускладнюють виконання ним рішення суду. Крім того зазначив, що судом вірно застосовано норми ч. 5 ст. 435 ЦПК України, у відповідності до якої розстрочка та відстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю. В. просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник позивача АТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" - Маракіна О. Г. просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Даним вимогам ухвала суду відповідає. Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не було надано жодних належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, на підтвердження зазначених в заяві обставин. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Судом встановлено, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року задоволено частково позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 49347 доларів США 87 центів заборгованості за кредитним договором та 18224 гривні 17 копійок судового збору. Лановецьким районним судом Тернопільської області на підставі вказаного вище рішення суду видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 49347 доларів США 87 центів заборгованості за кредитним договором та 18224 гривні 17 копійок судового збору. На підставі вищевказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження. Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2020 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року у цивільній справі № 602/118/18 на строк до 01 вересня 2020 року. Згідно копії довідки №5303/031611, виданої 25 листопада 2019 Лановецькою міською радою, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 і разом з ним за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.10). Згідно зі ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду. У розумінні практики Європейського суду ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції. Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження зазначених в заяві обставин заявником надано тільки виписку з медичної картки стаціонарного хворого №09018 ОСОБА_3 згідно якої вона проходила лікування з діагнозом: дисциркуляційна енцефалопатія І ст. з цефалічним синдромом, вестибулярними пароксизмами, неврологічною мікросимптоматикою на ґрунті гіпертонічної хвороби. Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності виняткових випадків, які б суд міг визначити, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду. Оцінюючи ці докази у їх сукупності і взаємному зв`язку та враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що заявник не довів виключних обставин для надання відстрочки. Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення суду або про неможливість його виконання з урахуванням, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення суду. А запровадження карантинних обмежень не є обставинами, які ототожнюються з поняттям стихійне лихо або інші непереборні обставини, з якими законодавець пов`язує можливість відстрочки виконання судового рішення. Крім того, ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2020 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року у справі №602/118/18 на строк до 01 вересня 2020 року. Враховуючи положення ч.5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Проте заявник звернувся із заявою про відстрочку виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року в серпні 2020 року в той час як 04 червня 2020 року була прийнята ухвала Лановецького районного суду Тернопільської області про задоволення аналогічної заяви. За наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням обставин справи, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись ст. ст.367, 368, 375, 381-384 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 січня 2021 року. Головуючий Судді