Постанова 4817 № 602/118/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/118/18Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/817/359/23 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - 304090000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 квітня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Гірський Б.О. Суддів - Бершадська Г. В., Костів О. З., за участю секретаря - Іванюта О.М. представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/118/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2023 року, постановлену суддею Радосюком А.В., повний текст якої складено 13 лютого 2023 року, в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року в справі за позовом акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільське обласне управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року, яким позов АТ Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільське обласне управління АТ Ощадбанк задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_1 в користь банку 49347, 87 дол. США за кредитним договором №444 від 20.07.2007 р. та 18224 грн. 17 коп. судового збору. В обґрунтування доводів заяви зазначив, що Лановецьким районним судом вже вирішувався спір про стягнення заборгованості за кредитним договором №444 від 20.07.2008 року. Зокрема, рішенням Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 83252,87 доларів США, що становило 657964,48 грн., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_1 . Ухвалами Лановецького районного суду від 11 жовтня 2010 року, 05 вересня 2013 року та 18 березня 2016 року виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року розстрочувалося. Звернувшись до органу ДВС, який здійснює примусове виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року у справі №2-148/10, яке ОСОБА_1 виконується в розстрочку, відповідачем було з`ясовано, що станом на 20 вересня 2019 року залишок боргу з примусового виконання виконавчого листа №2-148/2010, виданого 02.02.2011 року Лановецьким районним судом про дострокове стягнення з ОСОБА_1 в користь філії Лановецького відділення №6387 ВАТ «Державний ощадний банк України» 83252,92 дол. США, що еквівалентно 657 964,48 грн. та судові витрати по справі: 1700,00 грн. державного мита та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, становить 160421,09 грн. Виходячи із курсу національної валюти відносно долара США станом на 20 вересня 2019 року (24,617559 грн. за 1 дол. США), заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Державний ощадний банк України» по кредитному договору №444 від 20 липня 2007 року не могла бути більшою, ніж 6 516,53 дол. США. З наведених підстав просив суд рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року переглянути за нововвиявленими обставинами та в частині стягнення заборгованості по основному боргу за кредитним договором змінити, зменшивши суму стягнення до 6 516,53 дол. США. Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року за нововиявленими обставинами. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року у справі № 602/118/18 за позовом акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільське обласне управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено в силі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати, переглянути за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким змінити рішення суду в частині стягнення заборгованості по основному боргу за кредитним договором, зменшивши суму стягнення до 6 516,53 дол. США, посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою для відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами суд вказав те, що рішення суду, що набрало законної сили, є новою, а не нововиявленою обставиною і це не може бути підставою для перегляду судового рішення в іншій справі. Однак заявник не посилався на рішення суду в іншій справі як на нововиявлену обставину. Вказує, що підставою звернення його із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є наявність листа Збаразького міжрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) № 6206/13-31 від 06.02.2020 року. Вважає, що слід врахувати висновки, викладені у постановах ВС від 09.02.2022 р. та 21.12.2022 р. у справі №602/1082/19, обставини у якій є практично ідентичними до обставин даної справи. Так, у постанові від 09.02.2022 року ВС зазначив, що ухвалами Лановецького районного суду Тернопільської області від 07.10.2010 року, 05.09.2013 року та від 18.03.2016 року про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13.07.2010 року, були встановлені графіки щомісячного погашення суми стягнення, тобто фактично було змінено спосіб виконання вказаного судового рішення із звернення стягнення на іпотечне майно на стягнення заборгованості. Банк, як стягувач їх не оскаржував. У постанові від 21.12.2022 року ВС вказав, що оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено пред`явленням банком позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, проте АТ Ощадбанк звернулося до суду із позовом з пропуском строку позовної давності. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив виключно з розрахунку, наданого позивачем та його доводів про те, що платежі, які регулярно проводились відповідачем на погашення суми заборгованості здійснювались добровільно, а не на виконання в розстрочку рішення Лановецького районного суду від 13.07.2010 року. Зазначає, що станом на 20.09.2019 року залишок боргу з примусового виконання виконавчого листа №2-148/2010, виданого 02.02.2011 року Лановецьким районним судом про дострокове стягнення з ОСОБА_1 83 252,92 дол. США, що становить 657 964,48 грн. та судові витрати, становить 160 421, 09 грн. Виходячи із курсу національної валюти відносно долара США, станом на 20.09.2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ Державний ощадний банк України по кредитному договору №444 від 20.07.2007 року не могла бути більшою ніж 6 516,53 дол. США. Вказані обставини відповідачем зазначались, як нововиявлені та такі, що дають підстави для перегляду судового рішення, однак судом першої інстанції їм не дано жодної правової оцінки. У відзиві на апеляційну скаргу АТ Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільське обласне управління АТ Ощадбанк зазначає, що на момент пред`явлення виконавчого листа до виконання в органи ДВС та на момент відкриття виконавчого провадження (13.09.2016 р.) залишок несплаченої заборгованості ОСОБА_1 , на підставі рішення суду від 13.07.2010 року, становив 60 711,92 дол. США, що еквівалентно 1 626 296,27 грн. Рішенням Лановецького районного суду від 20.09.2019 року в справі №602/118/18 позов АТ Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільське обласне управління АТ Ощадбанк задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_1 в користь банку 49347, 87 дол. США за кредитним договором №444 від 20.07.2007 р. та 18224 грн. 17 коп. судового збору. Ухвалою Лановецького суду Тернопільської області від 21.04.2021 року в справі №602/118/18, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 02.12.2019 р. Лановецьким районним судом у вказаній справі. Згідно копії квитанції №6510640920 від 09.04.2021 р. ОСОБА_2 сплачено борг за кредитним договором №444 від 20.07.2007 р. в сумі 40 000 дол. США, що еквівалентно 1119072,00 грн. 12.04.2021 р. ОСОБА_1 сплачено борг за вказаним кредитним договором в сумі 7847,90 дол. США, що еквівалентно 219030,18 грн. (квитанція №7982825920). Вказують, що в судовому засіданні та заявах відповідач не заперечував факт наявності невиконаних грошових зобов`язань та їх розмір, докази, які б могли спростувати доводи позивача не подавались та не вживались заходи щодо їх отримання. Вважають, що відповідачу протягом розгляду справи №602/118/18 та на день ухвалення судового рішення було відомо усі істотні обставини справи, зокрема, й щодо порядку погашення останнім заборгованості згідно рішення суду у справі №2-148/2010. Із поданого заявником листа Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) №6206/13-31 від 06.02.2020 року вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю.В. звернувся у відділ ДВС із заявою 30.01.2020 року, тобто після ухвалення судового рішення. Крім того, судовим рішенням було стягнуто заборгованість в доларах США і зазначення державним виконавцем залишку боргу в гривнях, виходячи з еквіваленту загальної заборгованості, яка існувала станом на момент ухвалення судового рішення в 2010 році, не може братися до уваги. Звертає увагу на те, що відповідачем не вживались жодні заходи щодо отримання інформації з Відділу ДВС під час розгляду справи. Рішення суду від 20.09.2019 року в апеляційному порядку не оскаржувалось та виконано останнім в повному обсязі, заборгованість відсутня. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Зазначають, що за своєю природою рішення суду, що набрало законної сили, є новою, але не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду судового рішення в іншій справі. Посилання скаржника на висновки ВС у справі №602/1082/19 від 21.12.2022 року не можуть братись судом до уваги, оскільки такі винесені після ухвалення рішення суду. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись, на доводи викладені в ній. Представник АТ Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільське обласне управління АТ Ощадбанк - адвокат Данилевич А.Б. проти доводів апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Частиною 4 вказаної статті визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом 28 серпня 2019 року при розгляді справи №419/3259/12 нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених ст. 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним. Такими підставами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених цим пунктом, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №726/938/18. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пунктах 4-6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" від 30.03.2012 р. №4, судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи. У своїй заяві ОСОБА_1 вказував, що нововиявленими обставинами у даній справі є наявність листа Збаразького міжрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) №6206/13-31 від 06.02.2020 року, згідно якого, станом на 20.09.2019 року, залишок боргу з примусового виконання виконавчого листа №2-148/2010, виданого 02.02.2011 року Лановецьким районним судом про дострокове стягнення з ОСОБА_1 суми 83 252,92 дол. США, яка складала в еквіваленті на дату ухвалення рішення суму 657 964,48 грн., становить 160 421, 09 грн. Однак колегія суддів вважає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наведені відповідачем обставини не можуть вважатись нововиявленими, оскільки про такі останньому могло бути відомо на час розгляду справи по суті, щодо таких обставин він мав право надавати пояснення та докази, при повному і всебічному з`ясуванні обставин справи і такі обставини могли бути підставою для перегляду рішення в апеляційному або касаційному порядку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для перегляду рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. На думку колегії суддів, наведені у заяві обставини про те, що 06.02.2020 року відповідач дізнався про наявність, станом на 20.09.2019 року, залишку боргу з примусового виконання виконавчого листа №2-148/2010 про дострокове стягнення з нього в користь філії Лановецького відділення №6387 ВАТ «Державний ощадний банк України» кредитної заборгованості, який становив 160421,09 грн. - не можуть вважатись нововиявленими обставинами, оскільки є доказами, які не оцінювались судом, а тому не можуть слугувати законною підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки ч.4 ст.423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що як вбачається із змісту рішень Європейського суду з прав людини: від 28.10.1998 року у справі Осман проти Сполученого королівства; від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі (яке закінчується виконанням судового рішення), добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують та на правильність судового рішення не впливають. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам права та обставинам справи; підстави для її скасування в межах вимог, заявлених в апеляційній скарзі, у апеляційного суду відсутні. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді, у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід покласти на ОСОБА_1 в межах сум ним понесених. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2023 року - залишити без змін. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 в межах сум ним понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року. Головуючий Гірський Б.О. Судді: Костів О.З. Бершадська Г.В.