Постанова 4856 № 560/2163/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2163/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 13 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В., представника позивача: Попель О.М. представника відповідача: Казарець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Агросервіс" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, В С Т А Н О В И В : В квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Агросервіс" (далі ТОВ "Поділля-Агросервіс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (долі ГУ ДПС у Хмельницькій області), в якому просило: -визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2020 року № Ю-0003013304 з виключенням з інтегрованої картки платника ТОВ "Поділля-Агросервіс" записів про нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 8274,86 грн.; -визнати протиправним та скасувати рішення № 0003023304 від 06 квітня 2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2020 позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області №0003023304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 квітня 2020 року; -визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Хмельницькій області №Ю-0003013304 від 06 квітня 2020 року. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. 01.12.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДПС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Поділля-Агросервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої складено акт від 15 січня 2020 року №0053/22-01-05-01/31412668. Вказані висновки грунтуються на відомостях про осіб, яким було донараховано єдиний внесок до мінімальної заробітної плати, а також наведено розрахунок сум єдиного внеску за період з 01 серпня 2017 року по 31 січня 2018 року, а саме: серпень 2017 року- ОСОБА_1 на суму 637,68 грн.; вересень 2017 року- ОСОБА_2 на суму 2661 грн.; ОСОБА_3 на суму 887 грн.; жовтень 2017 року- ОСОБА_4 на суму 360,17 грн., ОСОБА_5 на суму 1657,20 грн.; листопад 2017 року на суму 248,45 грн.; ОСОБА_6 на суму 1489 грн., ОСОБА_7 на суму 248,45 грн., ОСОБА_8 на суму 1916 грн., ОСОБА_5 на суму 2111,41 грн., ОСОБА_9 на суму 3023,71 грн., ОСОБА_10 на суму 248,45 грн.; ОСОБА_11 на суму 1489 грн.; ОСОБА_12 на суму 1489 грн.; грудень 2017 року- ОСОБА_13 на суму 248,45 грн., ОСОБА_14 , на суму 2131,99 грн., ОСОБА_9 на суму 1434,53 грн., ОСОБА_15 на суму 1923,68 грн., ОСОБА_5 на суму 841,49 грн.; січень 2018 року- ОСОБА_16 на суму 1863,35 грн. У зв`язку з тим, що позивачем було подано заперечення на акт перевірки від 15 січня 2020 року №0053/22-01-05-01/31412668, відповідачем проведено позапланову перевірку останнього, за наслідками якої складено акт позапланової документальної перевірки від 25 березня 2020 року 0417/22-01-05-01/31412668. За змістом вищевказаних Акту планової перевірки та Акту позапланової перевірки, Управлінням виявлено порушення ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, а саме-підприємством не здійснювалась доплата до мінімального розміру бази оподаткування, в результаті чого донараховано єдиного внеску на суму різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою на загальну суму 8 274,86 грн. За наслідками проведених перевірок прийняті, в тому числі, оскаржувані: вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2020 року № Ю-0003013304, якою визначено борг з єдиного внеску в сумі 8274,86 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0003023304, яким застосовано штрафні санкції в таких розмірах 4137,43 грн. Не погоджуючись з вказаними рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі-ПК України), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі-Закон № 2464-VI). Так, згідно з п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до п. 109.2 ст. 109 цього Кодексу вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Підпунктом 75.1. ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. П.75.1.2. ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. За приписами п.75.1.3. ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Пунктами 80.1. та 80.6. ст. 81 ПК України унормовано, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). У п.83.1. ст.83 ПК України закріплено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Згідно статті 2 Закону №2464-VI дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI). Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI). За приписами частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI врегульовано, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). За приписами пунктів 6-7 частини першої статті 13 Закону № 2464 органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Як з`ясовано під час апеляційного розгляду справи, під час проведення контролюючим органом позапланової перевірки, відповідачем виявлено порушення позивачем частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Підставою для таких висновків слугувало те, що при дослідженні оформлення трудових відносин між найманими працівниками і позивачем встановлено, що останнім укладено ряд договорів з назвою "про виконання робіт, надання послуг" з певними фізичними особами, в той час як виконувана ними робота носила характер трудових відносин. При цьому оплата праці в окремих випадках позивачем здійснювалася на рівні нижче мінімально встановленої заробітної плати на місяць і відповідно, єдиний внесок розраховувався і сплачувався позивачем в розмірі нижчому, ніж встановлено ч. 5 ст. 8 вказаного вище Закону. Згідно з ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України врегульовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Ч.1 ст. 843 ЦК України закріплено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. За приписами ч. 1-2 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Ч. 1-2 ст. 265 КЗпП України унормовано, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. У пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 зроблено правовий висновок про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, визначальним для вирішення даної справи є встановлення наявності існування трудових відносин між позивачем та фізичними особами, оскільки за умови відсутності існування таких відносин відсутня й передумова для притягнення позивача до відповідальності згідно частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". При цьому, такі фактичні обставини повинні підтверджуватися допустимими та належними доказами. Так, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Поділля-Агросервіс" за перевіряємий період, періодично використовувалася праця робітників, з якими укладались не трудові договори, а цивільно-правові угоди про надання послуг, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . В той же час, судом першої інстанції встановлено, що вказані особи залучались на основі цивільно-правових договорів на тимчасовій, разовій основі, що підтверджено наступними документами: ОСОБА_1 - договір про виконання робіт від 29 серпня 2017 року, акт виконаних робіт від 31 серпня 2017 року за період роботи з 29 серпня 17 року - 31 серпня 17 року на суму 637,68 грн.; ОСОБА_2 -договір про виконання робіт від 20 вересня 2017 року, акт виконаних робіт від 30 вересня 2017 року період роботи з 20 вересня 2017 року - 30вересня 2017 року на суму 2661 грн.; ОСОБА_3 - договір про виконання робіт від 27 вересня 17 року, акт виконаних робіт від 30 вересня 2017 року період роботи з 27 вересня 2017 року - 30 вересня 2017 року на суму 887 грн.; ОСОБА_4 -договір про виконання робіт від 23 жовтня 2017 року, акт виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року період роботи з 23 жовтня 2017 року - 31 жовтня 2017 року на суму 360,17 грн.; ОСОБА_5 - договір про виконання робіт від 01 жовтня 2017 року, акт виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року період роботи з 01 жовтня 2017 року - 31 жовтня 2017 року на суму 1657,20 грн.; ОСОБА_17 - договір про виконання робіт від 01 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 01 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року на суму 248,45 грн.; ОСОБА_6 - договір про виконання робіт від 01 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 01 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року на суму 1489 грн.; ОСОБА_7 - договір про виконання робіт від 01 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 01 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року на суму 248,45 грн.; ОСОБА_8 - договір про виконання робіт від 20 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 20 листопада 2017 - 30 листопада 2017 року на суму 1916 грн.; ОСОБА_5 - договір про виконання робіт від 01 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 01 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року на суму 2111,41 грн.; ОСОБА_9 - договір про виконання робіт від 01 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 01 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року на суму 3023,71 грн.; ОСОБА_10 - договір про виконання робіт від 01 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 01 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року на суму 248,45 грн.; ОСОБА_11 -договір про виконання робіт від 01 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 01 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року на суму 1489 грн.; ОСОБА_12 - договір про виконання робіт від 01 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року період роботи з 01 листопада 2017 року - 30 листопада 2017 року на суму 1489 грн.; ОСОБА_13 -договір про виконання робіт від 01 грудня 2017 року, акт виконаних робіт від 31 грудня 2017 року, період роботи з 01 грудня 2017 року - 31 грудня 2017 року на суму 248,45 грн.; ОСОБА_14 -договір про виконання робіт від 01 грудня 2017 року, акт виконаних робіт від 31 грудня 2017 року період роботи з 01 грудня 2017 року - 31 грудня 2017 року на суму 2131,99 грн.; ОСОБА_9 -договір про виконання робіт від 01 грудня 2017 року, акт виконаних робіт від 31 грудня 2017 року, період роботи з 01 грудня 2017 року - 31 грудня 2017 року на суму 1434,53 грн.; ОСОБА_15 -договір про виконання робіт від 01 грудня 2017 року, акт виконаних робіт від 31 грудня 2017 року, період роботи з 01 грудня 2017 року - 31 грудня 2017 року на суму 1923,68 грн.; ОСОБА_5 -договір про виконання робіт від 01 грудня 2017 року, акт виконаних робіт від 31 грудня 2017 року, період роботи з 01 грудня 2017 року - 31 грудня 2017 року на суму 841,49 грн.; ОСОБА_16 -договір про виконання робіт від 01 січня 2018 року, акт виконаних робіт від 05 січня 2018 року період роботи з 01 січня 2018 року - 05 січня 2018 року на суму 1863,35 грн. Також судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що дійсно час від часу наймалися на виконання певної роботи до TOB "Поділля-Агросервіс" відповідно до умов цивільно-правових договорів про надання послуг та отримували за таку роботу платню, а також зазначили що робота була періодичною і вони не перебували у трудових відносинах з позивачем. При цьому, у ході судового розгляду з`ясовано, що TOB "Поділля-Агросервіс" під час проведення перевірки пред`явило всі необхідні первинні документи (договори, акти приймання-здачі робіт, платіжні доручення) на підтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами - фізичними особами, які були виконавцями робіт у період з серпня 2017 року по січень 2018 року, які відповідають вимогам Закону № 996-XIV та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій. Із пред`явлених позивачем первинних документів вбачається, що фізичними особами у періодах, що перевірявся, виконувалися відповідні завдання (роботи), а позивачем, в свою чергу, здійснювалася оплата за виконанні роботи з метою провадження своєї господарської діяльності. Більше того, на підставі вказаних документів, підприємством проведено нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, позивачем належним чином і своєчасно подано всі звіти, в яких відображено нарахування єдиного внеску (таблиця 1 звіту) та відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, копії яких містяться у матеріалах справи. У вказаних звітах зазначено, що фізичним особам проведено нарахування винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та нараховано єдиний внесок на суми таких доходів. Варто також зазначити, що як звернула увагу представник позивача під час апеляційного розгляду справи, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. N 1132 податкові органи уповноважені подавати до органів державного контролю за додержанням законодавства про працю відомості про роботодавців, які мають заборгованість із єдиного соціального внеску, однак відповідач не наділений компетенцією самовільно проводити перекваліфікацію цивільно-правових договорів у трудові. Поряд з цим, представник відповідача під час апеляційного розгляду справи підтвердила, що відомостей про заборгованість у позивача по ЄСВ, до органів контролю за додержанням законодавства про працю, ГУ ДПС у Хмельницькій області не подавало. Отже, з огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, не встановлення інших доказів щодо організації процесу трудової діяльності, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вищевказаними фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи ні в суді першої, ні апеляційної інстанції. Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003023304 від 06.04.2020 та вимоги про сплату боргу № Ю-0003013304 від 06.04.2020. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 77, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 18 січня 2021 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.