Постанова 4854 № 420/5329/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5329/20 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 22 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якій просила суд: - визнати протиправним та скасувати п.2 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 4545 - VII від 28.05.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з відсутністю права комунальної власності на бажані земельні ділянки. - зобов`язати Куяльницьку сільську ради Подільського району Одеської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (орієнтовною) прощею 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначання. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно інформації Куяльницької сільської ради, вказані земельні ділянки за межами населених пунктів кадастровий 5122981700:01:001:0370 - 14,9 га.; 5122981700:01:001:0375 - 34 га.; 5122981700:01:001:0377 - 21,3 га. передані в комунальну власність до Куяльницької сільської ради, але до цього часу відповідач не зареєстрував їх в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. На думку позивача, така бездіяльність відповідача направлена на те, щоб відмовити йому в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Тобто, позивач вважає протиправною відмову Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, що викладена у рішенні № 4545 - VII від 28.05.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства». Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у задоволені позовної заяви відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням Куяльницької сільської ради щодо відмов у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із зазначених підстав, оскільки відповідач мав би зареєструвати вказані земельні ділянки в комунальну власність та надати дозвіл, а у разі неможливості, запропонувати їй іншу вільну земельну ділянку, про що просив позивач. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідач вказав, що відповідно до ст.12 ЗК України сільські ради розпоряджаються земельними ділянками комунальної власності. Тобто, відсутність у сільської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку свідчить про правомірність прийняття рішення про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відповідач не набув права розпоряджатися бажаною позивачем земельною ділянкою. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. 09 травня 2020 року позивач звернулась до Куяльницького сільського голови у Подільському районі Одеської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами населеного пункту у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земельних ділянок кадастровий номер 5122981700:01:001:0370 - 14,9 га.; 5122981700:01:001:0375 - 34 га.; 5122981700:01:001:0377 - 21,3 га., або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (а.с.36). 28 травня 2020 року Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області прийнято рішення № 4545 - VII від «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства». Пунктом 2 рішення Куяльницької сільської ради, зокрема, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв`язку з відсутністю права комунальної власності на бажані земельні ділянки (а.с.21, 37). Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, бажана позивачем до відведення, розташована в межах вже сформованих земельних ділянок. У свою чергу, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Враховуючи, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації, тобто надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Таким чином, формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер неможливе, а тому відведення бажаних земельних ділянок мало відбутись на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Судова колегія частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року. Згідно з ч.3 ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно до ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. На підставі ч.2 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Вищезазначеними законодавчими приписами встановлено підстави, порядок, та строки передачі земельної ділянки у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати означені питання. Зокрема, вказаними нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень. Судова колегія звертає увагу, що законодавством чітко встановлені підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України). Водночас п.2 оскаржуваного рішення ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі відсутності у відповідача права комунальної власності на бажані земельні ділянки. Судом першої інстанції помилково не взято до уваги, що оскаржуваний п.2 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 28.05.2020 року № 4545-VІІ, не містить законодавчо передбачених підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що оскаржуваний п.2 рішення, в частині відмови позивачу, є протиправним та підлягає скасуванню. Судова колегія звертає увагу, що Головне управління Держгеокадастру в Одеської області, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 року №45 протягом 2018 року на території Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади, яка розташована на території Подільського району Одеської області, здійснювалися роботи по формуванню земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територіальних громад. Загалом на території Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади передано у комунальну власність 1430 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 17826,5853 га, зокрема і земельну ділянку з кадастровим номером 5122983400:01:001:0612, загальною площею 26,38 га. Зволікання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у проведенні належної реєстрації земельної ділянки не повинно впливати на законне право громадянина України на отримання земельної ділянки. Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, судова колегія зазначає наступне. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17. Враховуючи викладене, належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву позивача від 09.05.2020 року, з врахуванням висновків суду. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Матеріали справи містять заяву представника позивача від 02.09.2020 року про вирішення питання щодо судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у розмірі 3 800 грн. Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 4, 5 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження понесених судових витрат адвокатом позивача надано: 1) договір про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2020 року укладений між адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем та замовником ОСОБА_1 ; 2) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2243 від 17 липня 2020 року; 3) попередній розрахунок витрат, пов`язаних з правничої допомогою адвоката; 4) квитанцію Одеської обласної колегії адвокатів від 02.09.2020 року б/н, про сплату за професійну правничу допомогу адвоката на суму - 3 800 грн; 5) акт виконаних робіт від 02.09.2020 року. Згідно акту виконаних робіт від 18.11.2020 року виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги на правову допомогу: - виїзд власним автотранспортом з смт. Любашівка до м. Одеси для консультації Замовника, підготовку звернення до Куяьницької сільської ради - 900,00 грн.; - виїзд власним автотранспортом з смт. Любашівка до м. Одеси, вивчення матеріалів, узгодження правової позиції - 900,00 грн.; - виїзд власним транспортом до м. Одеси, збір доказів, підготовка позову до Одеського окружного адміністративного суду та надання замовнику - 500 грн.; - консультація, підготовка додаткового пояснення від імені замовника (30 хв.) - 500 грн.; - підготовка зразка відповіді на відзив до позову від імені замовника на випадок подачі відзиву відповідачем - 500 грн. ; - зустріч з замовником, консультація, узгодження правової позиції перед засіданням Одеського окружного адміністративного суду - 500 грн. Всього надано послуг на суму: 3 800 грн. Разом з тим, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Так, актом виконаних робіт від 02.09.2020 року, не визначено витрачений адвокатом час на вчинення перелічених ним дій, що пов`язані з підготовкою та розглядом справи. Крім того, судова колегія вважає, що не всі витрати заявлені адвокатом позивача є такими, що пов`язані з розглядом справи. В акті виконаних робіт зазначено, що адвокатом витрачено 30 хв. на підготовку додаткових пояснень від імені позивача, проте відповідні пояснення відсутні в матеріалах справи. Узгодження правової позиції перед судовим засіданням Одеського окружного адміністративного суду, як вид витрат на правничу допомогу, судова колегія також вважає необґрунтованим, оскільки ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, тобто жодне судове засідання не відбувалось. Виїзди адвоката власним транспортом до м. Одеси, без зазначення витраченого часу, документального підтвердження витраченого пального, також не можливо віднести до витрат на правничу допомогу. Більш того, підготовка звернення до Куяльницької сільської ради не відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а підготовка зразка відповіді на відзив до позову від імені замовника на випадок подачі відзиву відповідачем є передчасною і необґрунтованою. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що п`ять із шести заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не є такими, що стосуються розгляду даної справи. Щодо зібрання доказів та підготовки позову до Одеського окружного адміністративного суду у розмірі 500 грн, судова колегія вважає, що вони є такими, що стосуються розгляду цієї справи і в зв`язку із відсутністю заяви відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу, підлягають стягненню з Куяльницької сільської ради. Крім того, враховуючи, що позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, сплачений судовий збір у розмірі 1051 (420,4+630,6) грн підлягає стягненню на користь позивача з Куяльницької сільської ради. Отже на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 551 грн, які обраховуються з судового збору 1051 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 500 грн. Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 10 серпня 2020 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року - скасувати. Ухвалити постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати п.2 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 4545 - VII від 28.05.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з відсутністю права комунальної власності на бажані земельні ділянки. Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільською району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (ЄДРПОУ 04379835) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1 551 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко