Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1576/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1110/21 Справа № 212/1576/19 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2020 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області відомості щодо складання повного тексту судового рішення відсутні, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позовна заява обґрунтована тим, що сторони з 13 грудня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу з відповідачем мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період шлюбу, а саме в 2012 році, ними за спільні кошти, а саме за 117 000 гривень, було придбано автомобіль марки Geely Emgrand EC7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску. Право власності на який зареєстровано на ім`я відповідача. Оскільки, вищевказаний автомобіль являється неподільною річчю та враховуючи те, що автомобіль постійно знаходиться у володінні та користуванні відповідача ОСОБА_3 , що обмежує її права щодо вільного користування та володіння транспортним засобом, вважає, що право власності на автомобіль повинно визнано за відповідачем зі сплатою їй грошової компенсації. Уточнивши позовні вимоги, представник позивача - адвокат Страх Є.О. просив суд зменшити розмір позовних вимог, а саме визнати, що автомобіль марки Geely Emgrand EC7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнати частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спільній сумісній власності рівними - по 1/2 частині кожному та розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно набуте за час шлюбу, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 58 910 гривень 00 копійок за 1/2 частину автомобіля марки Geely Emgrand EC7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, залишивши право власності на автомобіль марки Geely Emgrand EC7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску за ОСОБА_3 .. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано автомобіль марки Geely Emgrand EC7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнати частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спільній сумісній власності рівними - по 1/2 частині кожному. Розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно набуте за час шлюбу, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 58 910,00 гривень за 1/2 частину автомобіля марки Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску. Арешт, накладений на автомобіль марки "Geelly Emgrand", д.н.з. НОМЕР_2 , 2011 року випуску, ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року - знято. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 800,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що спірний автомобіль було відчужено за договором купівлі-продажу 26 лютого 2019 року, а шлюб з позивачем, відповідно до рішення суду розірвано 20 березня 2020 року, таким чином договір купівлі-продажу транспортного засобу було укладено у період шлюбу та за згоди позивача ОСОБА_1 . З моменту продажу спірного автомобіля до розірвання шлюбу, пройшло більше року, позивач з позовними вимогами дощо недійсності договору купівлі-продажу до суду не зверталась, що свідчить про її обізнаність щодо укладеного договору купівлі-продажу автомобіля та надання згоди на його відчуження. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перебували у шлюбі з 13 грудня 2008 року (а.с.9), шлюб між ними розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 20 березня 2019 року(а.с. 135) Від шлюбу з відповідачем мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8). Згідно реєстраційної довідки Територіального сервісного центру №1242 РСЦ МВС в Дніпропетровській області МВС, 31 березня 2012 року на підставі вантажної митної декларації 125110003/2/100242 від 09 лютого 2012 року, довідки-рахунку ДПІ155601, за ОСОБА_3 був зареєстрований автомобіль Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску, держ. знак НОМЕР_2 . На підставі Договору купівлі-продажу №7664/19/000543 від 26 лютого 2019 року укладеного суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 на ім`я громадянина ОСОБА_6 зареєстрований автомобіль марки Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску, вартістю 10 050 грн. (а.с. 37) Згідно висновку експерта №Д21/02/20 ОСОБА_7 середньоринкова вартість автомобіля марки Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску, на дату проведення експертизи складає 117820,00 грн. Спір між сторонами виник з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме: автомобіля марки Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача на користь позивача 1/2 частину вартості спірного автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль марки Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . був придбаний сторонами під час шлюбу, тому, згідно положень ст. 60, 70 СК України, зазначене рухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя та підлягає поділу між подружжям, оскільки інше не доведено тим з подружжя, хто спростовував цю презумпцію, оскільки вказане майно відчужено ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_1 після припинення шлюбних відносин, тому вона має право на компенсацію 1/2 частини вартості спірного майна. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За правилами ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частина 3 ст. 368 ЦК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю мін ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Відповідно до статті 68 СК Українирозірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України. У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. На підставі Договору купівлі-продажу №7664/19/000543 від 26 лютого 2019 року укладеного субьєктом господарювання ФОП ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 на ім`я громадянина ОСОБА_6 зареєстрований автомобіль марки Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску. Ціна транспортного засобу визначена за домовленістю сторін правочину вартістю 10 050 грн. (а.с. 37) Указаний правочин даних про те, що ОСОБА_8 надала свою згоду на відчуження спірного автомобіля, не містить. Урім того, матеріали справи письмової згоди позивача на відчуження автомобіля та отримання половини коштів від його реалізації не містять. Шлюб між сторонами розірвано відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 20 березня 2019 року (а.с. 135-137) Відповідно до статті 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. З аналізу змісту наведеної норми можна дійти висновку, що при укладенні одним із подружжя договору відчуження об`єкту спільного майна, який виходить за межі дрібного побутового правочину, зокрема, як у даному випадку - відчуження спільного автомобіля, має бути письмова згода другого з подружжя посвідчена нотаріально. Даної правової позиції притримується Верховний суд (постанова №128/1761/15 від 15.11.2018 року). У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Таким чином, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно». Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що спірне майно було відчужено відповідачем в період перебування з позивачем у шлюбі за її згодою, оскільки відповідач по справі відчужив спірний автомобіль 26.02.2019 року (а.с.36), тобто після пред`явлення 12 лютого 2019 року позивачем позову до суду про розірвання шлюбу (а.с.135), в якому ОСОБА_1 зазначено, що шлюбні стосунки із ОСОБА_3 припинено у лютому 2019 року, що свідчить про те, що спірний автомобіль відчужено в період, коли сторони по справі фактично припинили шлюбні стосунки, що підтверджується фактом звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що з вимогами про розірвання договору купівлі-продажу спірного автомобіля позивач не зверталась, оскільки, позивач обрала спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення на свою користь вартості належної їй частки спільного майна, що узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України. Отже, спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, є спільною власністю подружжя, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. Оскільки, даний автомобіль марки Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було відчужено відповідачем ОСОБА_3 після припинення між сторонами шлюбних відносин та на час розгляду справи він знаходився у власності у іншої особи, на думку колегії суддів не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо поділу даного автомобіля, натомість підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягненню грошової компенсації 1/2 частини вартості спірного автомобіля, визначеної відповідно до висновку (акта) експертної оцінки та складає 117 820,00 грн. Доказів обізнаності позивачки про продаж спільного автомобіля, та про поділ між ними коштів, отриманих в результаті продажу автомобіля надано не було, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. В іншій частині рішення суду залишитити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2020 змінити, виклавши абзаци 2,3,4 в наступній редакції: «У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки Geely Emgrand EC7, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 58910,00(п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот десять )гривень 00 копійок гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 14 січня 2021 року. Головуючий: Судді: