Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/43/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1399/21 Справа № 175/43/20 Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Куценко Т.Р. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКІЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про виключення з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності та вселення в житловий будинок, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКІЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про виключення з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності та вселення в житловий будинок. У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаного будинку. Обґрунтовує необхідність забезпечити зазначений позов тим, що позивач, ОСОБА_1 , хоче забезпечити свої позовні вимоги до відповідача ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», оскільки є підстави вважати, що житловий будинок, який є власністю позивача і розташований за адресою: АДРЕСА_1 та є предметом спору, без згоди позивача, може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» продає його житловий будинок. Підтвердженням даного факту є роздруківка з сайту відповідача, яка долучена до заяви про забезпечення позову. Також підтвердженням продажу його будинку є численні звернення до поліції відносно продажу та огляду будинку покупцями, які майже щодня приїжджають до його будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Докази його звернення до поліції та інших інстанцій відносно захисту його порушених прав на власність та права проживати, та користуватися житловим будинком були ним направлені до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 175/43/20 відповідним клопотанням та містяться в матеріалах справи № 175/43/20. Також слід зазначити, що ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в особі своїх представників та охорони в грубій формі виселив його з його будинку 15.08.2019 року завдавши йому тілесних ушкоджень та порушивши норми ст. ст. з, 41, 47 Конституції України, ст. 109 ЖК УРСР, ст. ст. 78, 79 ЗК України та ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тому він вважає, що порушення норм Конституції та норм чинного законодавства представниками ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» свідчать про ймовірність невиконання рішення суду в подальшому та ускладнення його виконання, оскільки на момент винесення рішення суду ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» продасть незаконно його будинок. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для забезпечення позову. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Перелік видів такого забезпечення передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК, який не є вичерпним, а тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідальності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. У заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження вказаного об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду (повернення у власність позиваяа належної йому квартири) та ефективний захист прав та законних інтересів позивача. Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, її зміст, обґрунтування і позовні вимоги позивача судова колегія, вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, колегія суддів дійшла до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є виключення з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та вселення позивача в зазначений житловий будинок та що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Виходячи з вимог ст. 150 ЦПК України, яка, окрім арешту передбачає і такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, а також враховуючи інтереси як позивача, так і відповідача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким заборонити будь-яким особам у будь-якій спосіб вчиняти будь-які дії відносно житловогобудинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині заяви відмовити. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити будь-яким особам у будь-якій спосіб вчиняти будь-які дії відносно житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині заяви відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: