Постанова 4850 № 805/3965/16-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року справа №805/3965/16-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника відповідача 2 Цирі С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 р. (у повному обсязі складено 17 листопада 2020 року у м. Слов`янськ) про відмову у роз`ясненні судового рішення у справі № 805/3965/16-а (головуючий І інстанції суддя Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про скасування наказу № 9 о/с від 27.02.2007 року про звільнення з посади начальника УДДУПВП в Донецькій області, поновлення на посаді начальника УДДУПВП в Донецькій області, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по момент винесення рішення у справі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року позов задоволено, скасовано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 9 о/с від 27.02.2007 по особовому складу в частині звільнення у запас Збройних Сил України начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області з 19 січня 2007 року; зобов`язано Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19.01.2007 по 21.12.2017, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів (т. 2 а.с. 193-197). Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року апеляційні скарги Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області та Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 805/3965/16-а задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 805/3965/16-а скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника УДДУПВП в Донецькій області, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника УДДУПВП в Донецькій області, стягнення з Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.01.2007 року по 21.12.2017 року, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів відмовлено (т. 3 а.с. 73-76). Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 805/3965/16-а залишено без змін (т. 3 а.с. 178-186). Позивач звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року за нововиявленими обставинами. У заяві позивач просив за результатами перегляду скасувати постанову суду та призначити справу до нового розгляду. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду задоволено. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 - скасовано. Апеляційні скарги Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області та Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2017 у справі № 805/3965/16-а - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2017 у справі № 805/3965/16-а залишено без змін (т. 4 а.с. 51-52). Постановою Верховного суду від 13.10.2020 касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 805/3965/16-а залишено без змін (т. 4 а.с. 173-181). У серпні 2020 року представник відповідача - Міністерства юстиції України, звернувся до суду з заявою про роз`яснення рішення суду від 29.12.2017 у справі 805/3965/16-а. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у задоволенні заяви було відмовлено (т. 4 а.с. 203-205). Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 4 а.с. 211-220). В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова в частині скасування наказу від 27.02.2007 року № 9 о/с та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області з 19.01.2017 року виконана у повному обсязі. Однак, здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19.01.2007 року по 21.12.2017 року неможливо, оскільки у липні 2014 року будівля і майно Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області були захоплені незаконними військовими формуваннями та всі архівні справи, бухгалтерські документи залишились на тимчасово окупованій території, зокрема і документи, необхідні для розрахунку твердої суми середнього заробітку ОСОБА_1 . В іншій частині апеляційна скарга містить незгоду з судовим рішенням про поновлення позивача на роботі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Представник відповідача 2 наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Позивач та інші відповідачі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшов лист про здійснення розгляду справи без участі представника Міжрегіонального управління. Роз`яснення ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України), є одним із способів усунення такого недоліку, як невизначеність (неясність і незрозумілість судового рішення), що створює перешкоди або унеможливлює його виконання. Роз`яснення судового рішення залежить від процесуального статусу особи (цим правом наділені виключно учасники справи, державний виконавець). Зазначена процесуальна дія пов`язана з роз`ясненням, як правило, резолютивної, а також чи мотивувальної частини судового рішення, яке оформлюється ухвалою. Доцільність роз`яснення ухваленого судового рішення визначається адміністративним судом, який прийняв таке рішення, зважаючи на його дискреційні повноваження з додержанням раціональних критеріїв (здорового глузду, позиції пересічного громадянина без юридичної освіти) і меж. За загальним правилом за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення адміністративний суд має компетенцію змінити форму текстуального викладу в контексті забезпечення зрозумілості, повноти та ясності. Процесуальним наслідком подання заяви про роз`яснення судового рішення є зупинення процесуального строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а також строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання за правилами Закону України "Про виконавче провадження" (стаття 375 Кодексу адміністративного судочинства України) відповідно до принципів "res judicata", юридичної визначеності з огляду на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Мушта проти України"; §§ 47, 52 рішення у справі "Пономарьов проти України"). У разі часткового виконання судового рішення можливим є його роз`яснення у невиконаній частині за умови додержання відповідних процесуальних строків. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому роз`яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 810/2063/17. Разом з тим, роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Також колегія суддів вважає, що в заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Як вже вказувалось раніше, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року позов задоволено, скасовано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 9 о/с від 27.02.2007 по особовому складу в частині звільнення у запас Збройних сил України, начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області з 19 січня 2007 року; зобов`язано Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19.01.2007 по 21.12.2017, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів Тобто, з резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2017 у справі 805/3965/16-а вбачається, що воно є чітким за змістом та зрозумілим. Крім того, суд зауважує, що мотиви, з яких заявник звернувся до суду з заявою про роз`яснення судового рішення, суду вже були відомі, зокрема в рішенні від 29.12.2017 суд відзначав наступне: до матеріалів справи додано лист управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області від 01.08.2017 № 347, в якому повідомлено про те, що оскільки будівля і майно Управління ДПтС України в Донецькій області у липні 2014 року були захоплені незаконними військовими формуваннями, всі архівні справи, бухгалтерські документи залишились на тимчасово окупованій території, зокрема і документи позивача, надання документів стосовно позивача не вбачається за можливе. На вищенаведене в рішенні суду від 29.12.2017 у справі 805/3965/16-а роз`яснено, що відповідно до ст.ст. 1 - 4 Закону України № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду, а також закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (ст. 2 Закону № 266/94-ВР). За унормуванням вищевказаного закону, а саме ст. 3-4, громадянинові відшкодовуються заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у випадку коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням установленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (абзац третій п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9). Таким чином, приймаючи рішення 29.12.2017 року, суд вже врахував те, що докази, необхідні для розрахунку твердої суми середнього заробітку, відсутні, а тому і застосував такий спосіб захисту як зобов`язання Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19.01.2007 по 21.12.2017, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Судом було доведено сторонам у справі згідно якого порядку проводиться відшкодування заробітку та інших грошових доходів, які втратив позивач внаслідок незаконних дій за рахунок коштів державного бюджету, установою яка є правонаступником підприємства на якому працював позивач. Крім того, з листа Міністерства юстиції від 24.12.2020 року вбачається, що за п. 25 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України особам рядового і начальницького складу, поновленим на службі або попередній посаді за рішенням суду у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням на іншу посаду, за час вимушеного прогулу виплата здійснюється з розрахунку середньоденного грошового забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу отримувала у місяці незаконного звільнення або різниці в ньому за час перебування на нижчеоплачуваній посаді. Також з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року № 805/3965/16-а для здійснення ОСОБА_1 виплати за час вимушеного прогулу з 19.01.2007 року по 21.12.2017 року Міністерством юстиції України у грудні 2020 року здійснено перерозподіл кошторисних призначень та збільшено видатки Комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області на підставі листа Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України від 10.12.2020 року № 1-472/Ск-20. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що доводи, викладені у заяві представника відповідача про роз`яснення судового рішення, свідчать про відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви, оскільки судове рішення є зрозумілим за змістом і не викликає неоднозначного тлумачення. Судова колегія приходить до висновку, що зі змісту заяви відповідача вбачається, що він звернувся до суду за роз`ясненням рішення не з підстав незрозумілості її резолютивної частини, а у зв`язку з необхідністю роз`яснення порядку виконання судового рішення від 29.12.2017. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про роз`яснення судового рішення по справі 805/3965/16-а слід відмовити. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 р. - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 р. у справі № 805/3965/16-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 січня 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв