Постанова Херсонський апеляційний суд № 650/697/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И «14» січня 2021 року м. Херсон Справа № 650/697/20 Провадження № 22-ц/819/261/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області у складі судді Коваля В. О. від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 15 листопада 2007 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору Банк відкрив відповідачу картковий рахунок з початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, який збільшився до 6 600 грн. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого угодою ліміту, а остання своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 23 березня 2020 року становить 47 387,75 грн, із яких: 26 862,91 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 339,42 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11 385,73 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 6 644,46 грн - нарахована пеня; 250 грн - штраф (фіксована частина); 2 244,66 грн - штраф (процентна складова), а також судові витрати в розмірі 2 102 грн. Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 687 грн 00 коп., яка складається з: 2 500,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 187,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками та судовий збір у розмірі 126,12 грн. В апеляційний скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при укладенні договору сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, з якими відповідач був ознайомлений шляхом підпису на довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна «55 днів пільгового періоду», а наявність підпису боржника під публічно розміщеними Умовами та правилами надання банківських послуг закон не вимагає; активація картки позичальником та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору; незважаючи на очевидну імперативність процесуальних вимог щодо здійснення правосуддя виключно на засадах змагальності сторін та об`єктивності і неупередженості суду, справа була розглянута з грубим порушенням цих вимог, адже місцевий суд не тільки не дотримався засад змагальності, а вчинив грубе порушення принципів правосуддя, оскільки, не маючи у справі обґрунтованих та доказових заперечень відповідача, суд, замість останнього, навів доводи проти вимог позивача і відмовив банку у цих вимогах, не посилаючись на жодний доказ іншої сторони спору; суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за умовами договору, платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості по кредиту, а у разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою, натомість суд зробив висновок, що заборгованість відповідача за кредитом значно менша ніж та, що зазначена у розрахунку заборгованості; ухвалюючи рішення суд першої інстанції знехтував принципом платності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини 1 статей 353 та 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається апеляційним судом у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» позичальник не виконав умов укладеного з банком кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, тому заявлені до нього вимоги про стягнення кредитної заборгованості, розмір якої відповідає різниці між фактично наданими позичальнику грошовими коштами у розмірі 6 600 грн та грошовими коштами, які повернуті останньою у розмірі 4 100 грн, тобто 2 500 грн є обґрунтованими; враховуючи, що строк дії договору закінчився із закінченням строку дії кредитної картки підлягають стягненню з позичальника відсотки згідно статті 625 ЦК України за період з 01 травня 2018 року за 909 днів, виходячи з 3 % річних, тому що процентна ставка 84 % - необґрунтована, розмір яких, за розрахунком суду становить 187 грн. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії кредитного договору ОСОБА_1 відповідає строку дії кредитної картки - 04/2018, на момент звернення до суду з позовом - 04.05.2020 року у відповідача закінчився річний строк позовної давності з часу припинення дії картки, тому вимоги позивача про стягнення штрафу та пені задоволенню не підлягають. Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується частково з наступних підстав. Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 25 грудня 2007 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Згідно із вказаною анкетою-заявою ОСОБА_1 отримала кредитну картку із сумою кредитного ліміту: 700 грн з базовою відсотковою ставкою 22,8 % з розрахунку 360 днів на рік; розмір комісії за кредитне обслуговування - 1 % від суми заборгованості; строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки; порядок погашення заборгованості: щомісячні платежі у розмірі 7 % від суми заборгованості шляхом внесення коштів на картку клієнта або списання банком коштів з дебетної картки. В анкеті-заяві є підпис ОСОБА_1 , як позичальника, та відмітка про те, що вона ознайомлена із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними та отримала кредитну картку № НОМЕР_1 /а. с. 28/. У наданому банком витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», зазначено, зокрема, базова процентна ставка у місяць - 1,9 %, обов`язкові щомісячні платежі - 7 % від заборгованості, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або проценти, штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань. Вказаний витяг із Тарифів підписаний позичальником 25 грудня 2007 року /а. с. 29/. Відповідно до довідки Банку ОСОБА_1 отримала наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , отриману 15 листопада 2007 року, з терміном дії до 11/11; № НОМЕР_2 , отриману 27 жовтня 2011 року, з терміном дії до 07/15; № НОМЕР_3 , отриману 24 лютого 2016 року зі строком дії до 04/18 /а. с. 27/. У відзивах на позовну заяву та в судових засіданнях суду першої інстанції ОСОБА_1 не заперечувала отримання вказаних кредитних карток, однак зазначала, що окрім першої анкети-заяви та довідки про умови кредитування, ніяких інших документів не підписувала та інших умов не погоджувала, банк не повідомляв її про зміну процентної ставки. Згідно розрахунку заборгованості станом на 23 березня 2020 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 47 387,75 грн, із якої: 26 862,91 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 339,42 - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11 385,73 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 6 644,46 грн - нарахована пеня; 250 грн - штраф (фіксована частина); 2 244,66 грн - штраф (процентна складова) /а. с. 10-17/. З виписки за договором вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, здійснювала поповнення готівкою кредитної картки через термінали самообслуговування та касу відділення Банку, Банк списував відсотки за користування кредитним лімітом. Також, з виписки за договором вбачається, що Банк змінював розмір відсотків за користування лімітом, в тому числі шляхом їх збільшення до 2,5%, 2,9%, 3,5%, 3,6% на місяць. Таким чином, із анкети-заяви вбачається, що відповідач погодив розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк кредитування та порядок погашення заборгованості, засвідчивши це своїм підписом. Разом з тим, відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України). Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 591/8058/15-ц. Із заяви про видачу кредиту, яка підписана позичальником, вбачається, що строк кредитування, в межах якого погоджено його умови, відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 при підписанні вище зазначеної заяви отримала кредитну картку № НОМЕР_1 , з терміном дії до 11/11, а 27 жовтня 2011 року - № НОМЕР_2 , з терміном дії до 07/15 /а. с. 27, 115-116, 190/. Строк кредитування пролонговувався шляхом перевипуску та видачі ОСОБА_1 кредитної картки № НОМЕР_2 , тому строк кредитування по договору від 25 грудня 2007 року закінчився 31 липня 2015 року. У межах строку кредитування до 31 липня 2015 року відповідач зобов`язана, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01 серпня 2015 року, відповідач мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором. Таким чином, враховуючи, що строк дії картки закінчився 31 липня 2015 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду 04 травня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності про застосування якої просила в суді першої інстанції відповідач, позовні вимоги Банку щодо вимог за даним договором не підлягають задоволенню. Разом з тим, з довідки наданої АТ «ПриватБанк» до суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 у лютому 2016 року, тобто через 7 місяців після закінчення терміну дії кредитного договору від 25 грудня 2007 року, був оформлений договір миттєвої розстрочки, за умовами якої: сума договору 6 600 грн, максимальний строк дії - 24 міс., відсоткова ставка - 2,9 % на місяць, щомісячний платіж - 141,90 грн та отримана картка Універсальна Голд № НОМЕР_3 зі строком дії до 04/18. При цьому, доказів погодження умов миттєвої розстрочки з відповідачем Банк суду не надав і остання таке погодження заперечує /а. с. 189/. Колегія суддів вважає, що кредитний договір від 25 грудня 2007 року припинив свою дію із закінченням 31 липня 2015 року строку дії картки № НОМЕР_2 . Як вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , станом на 23 березня 2020 року вбачається, що з 24 лютого 2016 року остання користувалася кредитними коштами з використання кредитної картки № НОМЕР_3 , здійснювала зняття коштів і поповнення, оплату послуг і товару. Відповідачем використано кредитних коштів на загальну суму 6 600 грн. При цьому повернуто кредитні кошти на загальну суму 4 100 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості /а. с. 17/. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги Банку підлягають задоволенню частково зі стягненням з відповідача на користь позивача різниці між отриманими і повернутими кредитними коштами у сумі 2 500 грн (6 600 грн - 4 100 грн). При цьому, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача на підставі статті 625 ЦК України - 84 % річних на прострочений кредит, оскільки такі умови з позичальником не узгоджувалися і природа нарахованих позивачем процентів не відповідає змісту процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, тобто невиконання його боржником у визначений строк. Оскільки при оформленні миттєвої розстрочки, як вбачається із матеріалів справи, позичальнику була надана кредитна картка, строк дії якої закінчився в 30 квітня 2018 року, тому у цей день закінчився строк виконання зобов`язання, а з травня 2018 року у позивача виникло право на отримання відсотків згідно статті 625 ЦК України. Враховуючи наведене, суд обґрунтовано вважав, що позивач має право на часткове задоволення заявлених вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01 травня 2018 року по день звернення з даним позовом до суду - 04 травня 2020 року в розмірі 187 грн. ( 2 500 (сума заборгованості за тілом кредиту) х 3 % х 909 днів(кількість днів прострочення) / 365/100). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Кисельов М. Ю. не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують, тому підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови. Керуючись ст. ст. 367, 375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін, з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Л. П. Воронцова Судді: П. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова