Постанова 4807 № 316/2861/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/17/21 Головуючий в 1-й інстанції Куценко М.О. Єдиний унікальний № 316/2861/20 Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року у відношенні ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Як зазначено в постанові, 19.08.2020 року о 14-00 годині ОСОБА_1 в районі будинку № 14, розташованого по пр-ту Енергетиків у м. Енергодар, Запорізької області, керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» р/н НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння. Від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з винесеною постановою незгоден у зв`язку з її незаконністю та необґрунтованістю, просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Зауважує, що постановляючи рішення суд припустився порушення норм матеріального права, а також припустився порушення норм процесуального права, оскільки в ст. 130 КУпАП внесено зміни, і вже відсутня відповідальність за керування автотранспортними засобами. Крім того, зауважує, що судові засідання неодноразово відкладались з метою виклику та допиту осіб, правове становище яких не зрозуміле (поняті, або свідки) і в протоколі особи яких не вказані. Ці особи (а.с.6,7) так і не були викликані та допитані, їхні пояснення були використані як належне джерело доказів, перелічені особи не стали свідками ні в протоколі про адміністративне правопорушення ні в судовому засіданні тому в силу статті 251 КУпАП їх пояснення не можуть бути визнані та використані як належні та допустимі докази, отримання належним чином. Крім того, зауважує, що в судовому засіданні був продемонстрований відеозапис вказаних подій 19.08.2020р. приблизно о 14:30 годині, а судом не надано оцінку цьому доказу, що теж є порушенням. Просить постанову щодо нього скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. На підставі ст. 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Як вбачається з листа про призначення судом апеляційної інстанції матеріалу до слухання від 01.12.2020 року, ОСОБА_1 направлено судову повістку поштою з викликом до суду апеляційної інстанції на 10 годину 00 хвилин 11.12.2020 року ОСОБА_2 . Внаслідок того, що конверт з судовою повісткою повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (адреса ОСОБА_1 вказана вірно, співпадає з адресою його мешкання вказаною ним в апеляційній скарзі: проживає АДРЕСА_2 ), апеляційний перегляд за його апеляційною скаргою перенесено на 9 годину 45 хвилин 15 січня 2021 року, ОСОБА_1 знов направлено судову повістку поштою, конверт з судовою повісткою повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції 15.01.2021 року вдруге не з`явилися, причини неявки суду не повідомив, клопотань або заяв про відкладення справи від нього до суду не надійшло. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 щодо слухання справи, апеляційній перегляд справи щодо ОСОБА_1 проводиться за його відсутності. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. В судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення не визнав, та пояснив, що 19.08.2020 року близько 14-00 години він був зупинений працівниками поліції, у зв`язку з тим, що не горіло освітлення на автомобілі. В процесі спілкування з інспектором поліції, той запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Від проходження він відмовився, оскільки вважав такі її інспектора як помсту за те, що він раніше довго здійснював останньому ремонт пральної машини. Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 101092 від 19.08.2020 року (а.с.2); направленням на огляд до КНП «СМСЧ-1» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.08.2020 року, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: бліда шкіра, звужені зіниці очей, зіниці ока не реагують на світло, а також те, що водій від проходження огляду відмовився (а.с. 5); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 19.08.2020 року, згідно яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я на стан наркотичного сп`яніння (а.с.6,7). Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що працівниками патрульної поліції було дотримано всіх вимог, визначених «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376. Дослідивши в судовому засіданні наведені докази суддя суду першої інстанції згідно до вимог ст. 252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст. 251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв`язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення. Доводи апелянта щодо відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, не спростовують висновків судді, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення, останній порушив вимоги п.2.5 ПДР, який зобов`язує особу на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Доводи апелянта з приводу того, що постановляючи рішення суд припустився порушення норм матеріального права, а також припустився порушення норм процесуального права, оскільки скасовано акт, який встановлює адміністративну відповідальність за ст.130 КУпАП, вони є необґрунтованими за наступних підстав. Так, 22 листопада 2018 року прийнято Закон України № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (далі Закон № 2617-VIII), яким внесено зміни до статті 130 КУпАП, та яку викладено у такій редакції: "Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції". Крім того, цим законом доповнено КК України статтею 2861, наступного змісту: "Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування". Закон № 2617- VIII набрав чинності 01 липня 2020 року. Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (далі - Закон № 720-IX), яким внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що "Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII". Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 02 липня 2020 року та 03 липня 2020 року опублікований в газеті "Голос України". Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 101092 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейським складено 19 серпня 2020 року. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції застосував редакцію ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до Закону № 720-IX, яка діяла на час вчинення правопорушення. Доводи апелянта з приводу того, що судові засідання неодноразово відкладались з метою виклику та допиту осіб, правове становище яких не зрозуміле (поняті, або свідки) і в протоколі особи яких не вказані, а ці особи (а.с.6,7) так і не були викликані та допитані, їхні пояснення були використані як належне джерело доказів, перелічені особи не стали свідками ні в протоколі про адміністративне правопорушення ні в судовому засіданні тому в силу статті 251 КУпАП їх пояснення не можуть бути визнані та використані як належні та допустимі докази, отримання належним чином, є хибними. Так, на підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; розумні строки розгляду справи судом. Адміністративне провадження здійснюється на основі конституційного принципу змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами. Сторони провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Неприбуття в суд свідка забезпечується стороною провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам провадження у забезпеченні осіб шляхом здійснення судового виклику. Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме з письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 19.08.2020 року (а.с. 6,7), ставити під сумнів які підстав не вбачається, встановлено, що обидва були свідками того, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі у лікаря нарколога у встановленому законом порядку, окрім того, зазначені пояснення є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та сумнівів не викликають. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції безпосередньо вживались заходи до виклику свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом направлення їм судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, які їх отримали, зроблено це було неодноразово (а.с. 35, 47, 48, 49), а по-друге, згідно Конституційного принципу змагальності обов`язок забезпечення свідків покладається на сторону адміністративного провадження, яка заявила про це клопотання. Крім того, ОСОБА_1 , виказуючи свою незгоду з протоколом про адміністративне правопорушення у вигляді пояснення «не згоден», разом з тим, у протоколі не вказував на відсутність свідків чи неправильність відомостей в протоколі про свідків, крім того, до протоколу додано письмові пояснення свідків. Жодних зауважень до протоколу не зазначено. З урахуванням наявності в матеріалах справи інших доказів на підтвердження обставин правопорушення, суд законно та обґрунтовано вважав за можливе розглянути справу без допиту цих свідків в судовому засіданні. Доводи апелента з приводу того, що в судовому засіданні був продемонстрований відеозапис вказаних подій 19.08.2020р. приблизно о 14:30 годині, а судом не надано оцінку цьому доказу, що теж є порушенням, є також необґрунтованими, оскільки обсяг інших доказів, які містяться в матеріалах справи є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, а саме порушення вимог п.2.5 ПДР, який зобов`язує особу на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та який в присутності двох свідків відмовляється виконати цю вимогу і з урахуванням наведеного, не впливає на висновок суду про доведеність вини, і доводи про те, що протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП не заслуговують на увагу. Отже, суд першої інстанції при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 належним чином врахував та достатньо вмотивував обставини цього адміністративного правопорушення. Що ж стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі, то вони також не спростовують належності та допустимості наведених вище доказів та не містять в собі достатніх даних для висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, в тому числі через його невідповідність нормам чинного законодавства, порушення яких призвело або могло призвести до неправильного застосування норм процесуального або матеріального права, як про це безпідставно зазначається в апеляційній скарзі. Таким чином, апеляційні вимоги ОСОБА_1 щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно нього на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, не можуть бути задоволені, оскільки, в апеляційному порядку перевірено, що водій ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги п. 2.5 ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, постанова Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік, винесена з дотриманням вимог закону, тому підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 316/2861/20