Постанова Хмельницький апеляційний суд № 675/695/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 675/695/20 Провадження № 22-ц/4820/129/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання угоди недійсною за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі ТОВ «Авто Просто») про визнання угоди недійсною. ОСОБА_1 зазначив, що 22 серпня 2011 року сторони уклали угоду №369344 з додатками №1 і №2, предметом якої є надання учаснику послуг із придбання автомобіля через систему «Авто Так». За своєю правовою природою зазначена угода є правочином змішаного типу та містить елементи договору фінансового лізингу, внаслідок чого відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України вона мала бути посвідчена нотаріально. Оскільки сторони не додержалися вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, то оспорюваний правочин є недійним в силу ст.ст. 215, 220 ЦК України. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати угоду №369344 від 22 серпня 2011 року з додатками №1 і №2, укладену між ним і ТОВ «Авто Просто», недійсною. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що між сторонами був укладений договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Закон не передбачає обов`язкового нотаріального посвідчення такого правочину, а положення ч. 2 ст.799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу не поширюються на ці відносини. Оспорювана угода відповідає вимогам закону, тому підстави для визнання її недійсною відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що укладена сторонами угода не відповідає вимогам закону щодо нотаріального посвідчення договору та є недійсною. Суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не врахував правові позиції Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ТОВ «Авто Просто» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 22 серпня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» і ОСОБА_1 укладено угоду №369344 (далі Угода) з додатками №1 і №2, які є невід`ємними частинами цієї угоди. Предметом Угоди є надання ОСОБА_1 послуг системи «Авто Так», які спрямовані на придбання ним автомобіля «КІА Сееd» вартістю 153 600 грн шляхом сплати 120 щомісячних внесків. За умовами Угоди ТОВ «Авто Просто» зобов`язалося надати ОСОБА_1 як учаснику системи «Авто Так» наступні послуги: включити учасника до системи «Авто Так» шляхом підписання цієї угоди; сформувати групу учасників для придбання автомобіля; включити учасника до групи для придбання автомобіля; організувати та створити умови для придбання учасником автомобіля; здійснити оплату постачальнику вартості автомобіля за рахунок коштів, сплачених учасниками системи; здійснити адміністративні процедури, необхідні для передачі учаснику автомобіля; сформувати фонд для повернення коштів; прийняти та перерахувати відповідній страховій компанії страхові платежі; здійснювати адміністрування групи, до якої входить учасник, протягом всього строку її існування; надати інші послуги та вчинити інші дії, спрямовані на придбання учасником автомобіля через систему (ст. 3 Угоди). У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язався: при укладенні угоди сплатити 5 529 грн 60 коп. плати за послуги, пов`язані зі вступом до системи; щомісячно сплачувати цілий чистий внесок (частина повного внеску, який використовується для оплати автомобіля) у розмірі 0,8333% ціни автомобіля; щомісячно сплачувати внесок на оплату послуг у розмірі 0,5% ціни автомобіля + ПДВ; щомісячно сплачувати внесок на оплату страхових платежів у розмірі 0,065% ціни автомобіля; отримати автомобіль (за умови виконання зобов`язань за Угодою); внести плату за послуги, пов`язані з видачею автомобіля у розмірі 3% ціни автомобіля + ПДВ; підписати двосторонній акт про виконання зобов`язання за Угодою; на вимогу ТОВ «Авто Просто» надавати копії квитанцій про оплату внесків за Угодою (ст. 5 Угоди, додаток №1 до Угоди). Згідно договору №614508-Y01720 від 10 липня 2012 року, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Хмельниччина-Авто», ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 , останній отримав автомобіль. Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Із положень ч. 4 ст. 203 ЦК України слідує, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. В силу п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, піддягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено ч. 1 ст. ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Із положень п. 5 ч. 1 ст. Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ слідує, що фінансова послуга операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. В силу ч.ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Частиною 2 статті 799 ЦК України встановлено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України уразі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі встановленій законом. У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд. У письмовій формі мають вчинятись усі правочини між юридичними та фізичними особами, водночас, правочини, вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Одним із таких випадків є договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи, який відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню. Укладення сторонами договору з недодержанням обов`язкової нотаріальної форми його посвідчення тягне за собою недійсність такого договору через невідповідність його вимогам закону. В силу ч. 2 ст. 215 ЦК України цей договір є нікчемним, а визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається. За своєю природою договір про надання послуг є двостороннім і консенсуальним, цей договір може бути як оплатним, так і безоплатним. Характерною ознакою договору про надання послуг є те, що послуга споживається у процесі її надання, тобто сутність послуги полягає у самій дії (діяльності) виконавця, від якої наступає корисний для замовника результат. У свою чергу, договір лізингу є змішаним договором, який містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу (поставки). До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про найм (оренду), у тому числі щодо внесення наймачем плати за користування майном. Якщо предметом договору лізингу є транспортний засіб, то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст. 2 Угоди ТОВ «Авто Просто» є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах «Авто Так». Із розділу 1 додатку №2 до Угоди слідує, що: система придбання у групах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » система, яка полягає у створенні груп покупців (учасників), метою яких є придбання автомобілів у порядку та на умовах, передбачених Угодою; учасник системи (учасник) фізична чи юридична особа, яка уклала Угоду та додатки №1, №2 до Угоди, сплатила плату за послуги, пов`язані зі вступом до системи, в повному обсязі. Умовами Угоди передбачено, що ТОВ «Авто Просто» надає ОСОБА_1 послуги, предметом яких є придбання останнім автомобіля, тобто за умови виконання сторонами всіх договірних зобов`язань ОСОБА_1 від третьої особи (постачальника), а не від ТОВ «Авто Просто», набуває право власності, а не право користування, на замовлений автомобіль. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Оскільки закон не передбачає обов`язкове нотаріальне посвідчення такого правочину, то сторони правомірно уклали договір у простій письмовій формі, а підстави для визнання його недійсним відсутні. Доводи апеляційної скарги про те, що Угода є договором лізингу, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого твердження ОСОБА_1 про неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом України в постанові від 16 грудня 2015 року (справа №6-2766цс15) і Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 грудня 2018 року (справа №607/8078/15-ц), є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Так, у названих справах судами встановлено, що між сторонами були укладені договори фінансового лізингу, які в силу ст. 799 ЦК України підлягали нотаріальному посвідченню, а оскільки сторони не додержалися вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, то укладені ними договори є нікчемними. Натомість, за обставинами справи, яка переглядається судом апеляційної інстанції, ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг, а не договір лізингу.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Король О.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 24