LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4819667/8624/15-ц

від 13.01.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу адвоката Лічмана Олександра Миколайовича, який діє від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 13 січня 2021 року м. Херсон Номер провадження: 22-ц/819/177/21 Єдиний унікальний номер справи: 667/8624/15-ц Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Вейтас І.В., Семиженка Г.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Лічмана Олександра Миколайовича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Булах Є.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям нежитлових приміщень, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він є власником магазину загальною площею 227, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з приміщень, розташованих на першому поверсі будівлі та підвальних приміщень, розташованих у межах магазину. 21.01.2015 року відбулося затоплення підвальних приміщень вказаного магазину. 23.01.2015 року позивачем разом з працівником кафе та орендарями сусідніх приміщень було оглянуто приміщення санітарної кімнати кафе, в результаті якого було з`ясовано, що затоплення приміщень відбулося з причин пошкодження крану для перекриття води та дефектом водопровідної труби, які знаходяться саме у санітарній кімнаті кафе, яке належить відповідачу. Того ж дня позивачем було запрошено працівників інспекції з нагляду за станом житлового фонду Департаменту ЖКГ ХМР для фіксування факту затоплення приміщень та причин цього затоплення натомість працівники та керівництво кафе брати участь у дослідженні інспекції відмовилися; доступ Інспекції до приміщень відповідача не забезпечили. Інспекцією було встановлено, що підвальні приміщення площею 8, 9 кв. м. та 62 кв. м. були залиті водою із системи холодного водо забезпечення, що розташовані у санітарній кімнаті кафе на першому поверсі. Також в Акті було зафіксовано і пошкодження майна позивача. Також в Акті інспектора було зауважено, що системи інженерних комунікацій, розташованих в межах підвальних приміщень, знаходяться у справному стані та мають запірну арматуру; на момент обстеження будь-яких протікань з системи інженерних комунікацій у межах підвальних приміщень не виявлено, а тому вважає, що зазначені обставини підтверджують факт спричинення позивачу матеріальної шкоди внаслідок залиття нежитлових приміщень, яка полягає у вартості відновлювальних робіт на усунення зазначених пошкоджень. За таких обставин саме ОСОБА_1 , як власник сусідніх приміщень, є відповідальною особою за завдання шкоди майну позивача. Посилаючись на наведене, з уточненнями, остаточно просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 29 040,03 грн у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди внаслідок залиття підвальних приміщень магазину та судові витрати. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок затоплення нежитлового приміщення 29 040,03 грн, в рахунок відшкодування судових витрат 4612,76 грн, в рахунок відшкодування судового збору 840,80 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю ОСОБА_1 та завданою шкодою ОСОБА_2 у зв`язку з залиттям підвальних приміщень належного йому магазину. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду адвокат Лічман О.М., який діє від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства. Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі. Зокрема посилається на те, що в момент затоплення орендарем належного йому приміщення був ОСОБА_4 , а тому саме на нього повинен бути покладений обов`язок по утриманню майна. Зазначає про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2019 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року, що підтверджує той факт, що станом на 21.01.2015 року ОСОБА_4 був орендарем належних відповідачу приміщень. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду ОСОБА_2 просить відхилити доводи апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлова будівля, магазин загальною площею 227, 9 м. кв. та земельна ділянка площею 0, 0187 га, розташовані в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 17.03.2010 року приватним нотаріусом Херсонського МНО Йосипенко В.В., витягом з Державного реєстру правочинів №8336052 від 17.03.2010 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25639936 від 22.03.2010 року. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів до 2013 року щодо об`єкта нерухомого майна №32826788 від 28.01.2015 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №51800783 від 19.01.2016 року, кафе, загальною площею 58, 2 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 17.03.2005 року Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 15.03.2005 року №149. За Договором позички, укладеним 06.11.2012 року ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_3 у безоплатне користування нежитлові приміщення: приміщення №8 та №9 магазину № НОМЕР_2 , загальною площею 11, 5 кв. м., розташовані в АДРЕСА_1 ; приміщення кафе загальною площею 58, 2 м. кв. в АДРЕСА_1 (п. 1.1., 1.2. Договору). Строк, на який надається Об`єкт позички становить 2 роки 11 місяців. Остаточною датою користування об`єктом позички вважається 05 жовтня 2015 року (п.4.1, 4.2. Договору). За п. 8.2. Договір набирає чинності в момент визначений п. 8.1. Договору і діє до повного виконання сторонами зобов`язань, але не довше ніж до 2 жовтня 2014 року. За Договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 06.11.2012 року ОСОБА_3 передала ФОП ОСОБА_4 у строкове платне користування приміщення: приміщення №8 та №9 магазину № НОМЕР_2 , загальною площею 11, 5 кв. м., розташовані в АДРЕСА_1 ; приміщення кафе загальною площею 58, 2 м. кв. в АДРЕСА_1 . (п. 1.1., 1.2. Договору). Термін дії Договору - 2 роки і 11 місяців, тобто з 6 листопада 2012 року по 05 жовтня 2015 року (п. 3.1 Договору). Актом обстеження підвальних приміщень, розташованих в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , складеним 23.01.2015 року інспекцією з нагляду за станом житлового фонду Департаменту ЖКГ ХМР, встановлено, що підвальні приміщення магазину, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 власника ОСОБА_2 , залиті водою із приміщення санітарної кімнати кафе по АДРЕСА_2 , розташованого над підвальними приміщеннями магазину. Власнику нерухомості ОСОБА_2 завдано матеріальні збитки. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №04/2016 складеного 04.05.2016 року судовим експертом ОСОБА_5 , внаслідок залиття (дії води, що текла зверху) підвальних приміщень магазину, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 оздоблювальним покриттям цих приміщень завдано дефекти, описані в дослідницькій частині даного висновку та відображені на фотографіях. Розмір майнової шкоди, завданої внаслідок залиття підвальних приміщень магазину, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 полягає у вартості ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення дефектів, спричинених залиттям. Визначена кошторисом вартість відновлювального ремонту підвальних приміщень магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 20777 грн з урахуванням витрат будівельної організації. Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів на виконання договору оренди нежитлових приміщень, встановлено, що Договір оренди не мав бути укладений більш ніж на строк, вказаний в п. 8.2. Договору позички - до 02.10.2014 року, оскільки з вказаної дати ФОП ОСОБА_3 втратила право користування зданими нею в оренду приміщеннями, власником яких вона не являється, а належним орендодавцем за Договором є власник приміщень. Позиція апеляційного суду. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. За правилами статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв`язок між ними та вину заподіювача шкоди. У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина перша та друга статті 319 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Аналогічне положення відтворено у частині четвертій статті 319 ЦК України. Зазначена правова позиція в подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 562/2502/16-ц. Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 січня 2015 року відбулося затоплення приміщень магазину, належних позивачу. Вказані обставини зафіксовані, зокрема, в акті обстеження від 23.01.2015 року, інспекцією з нагляду за станом житлового фонду Департаменту ЖКГ ХМР. Згідно акту, власнику нерухомості ОСОБА_2 завдано збитки.. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №04/2016 складеного 04.05.2016 року судовим експертом ОСОБА_5 визначена кошторисом вартість відновлювального ремонту підвальних приміщень магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 20777 грн. з урахуванням витрат будівельної організації. Отже суд першої інстанції, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між залиттям приміщення магазину та спричиненою позивачу матеріальною шкодою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача, оскільки власником приміщення кафе, яке було осередком виникнення несправності в приміщенні санітарної кімнати, є ОСОБА_1 , яка зобов`язаний був забезпечити безпечну експлуатацію санітарної кімнати кафе. Доводи апеляційної скарги про те, що в момент затоплення орендарем належного відповідачу приміщення був ОСОБА_4 колегією суддів не приймаються, оскільки за обставинами встановленими у цивільній та господарській справах, на які посилається апелянт, встановлено, що ОСОБА_4 у період залиття магазину не експлуатував приміщення кафе, не сплачував орендну плату, не користувався нерухомістю, зокрема, через незадовільний стан водопровідної та каналізаційної систем, за якістю та безпечністю яких повинен відповідати саме власник. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є власником приміщення, в якому вийшла з ладу каналізаційна система, а тому передавши своє майно в оренду, він не звільняється від зобов`язань щодо його безпечного використання відповідно до вимог статей 317, 319 ЦК України. За таких обставин, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність бездіяльності відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття належних позивачу приміщень, відповідач, в свою чергу, не спростував належними та допустимими доказами своєї вини (бездіяльності) у залитті належних позивачу приміщень, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, врахувавши акт про залиття та висновок експерта, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись статтями369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Лічмана Олександра Миколайовича, який діє від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, визначених п.п. а-г, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.В. Радченко Судді І.В. Вейтас Г.В. Семиженко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»