Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/10878/16-ц

Справа № 344/10878/16-ц Провадження № 22-ц/4808/6/22 Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Девляшевського В.А., Бойчука І.В. за участю секретаря Пацаган В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Задної Роксолани Євгенівни на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Татаріновою О.А. 23 жовтня 2021 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 28 жовтня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , ТОВ «Іфкомсервіс», про відшкодування збитків, зустрічним позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, в с т а н о в и в: У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про відшкодування збитків. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу на праві приватної власності згідно Договору про поділ нерухомого майна від 23.09.2015 року належать приміщення цокольного поверху в плані літера А приміщення II, III, IV, V, VI, VII загальною площею 152,3 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В даних приміщеннях він проводив ремонт та планував відкрити тренажерний зал. Однак 19 серпня 2016 року ним виявлено, що всі вказані приміщення цокольного поверху затоплені. Також по фасаду будинку між першим та цокольним поверхом текла вода. Оскільки він зробив гідроізоляцію свого цокольного поверху, щоб захистити приміщення від потрапляння води зовні, через залиття даного приміщення зверху замок гіпсокартон на стінах, на гіпсокартоні, який знаходився на стелі, стояла вода. Позивач звернувся до експлуатуючої організації ТОВ «Іфкомсервіс» і в його присутності посадові особи даного товариства виявили та зафіксували факт затоплення цокольних (підвальних) приміщень, які знаходяться в його приватній власності. Крім того посадові особи ТОВ «Іфкомсервіс» виявили причину затоплення, про що ними був складений акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 19.08.2016 року. Згідно даного Акту причиною затоплення нежитлового підвального приміщення цокольного поверху II, III, IV, V, VI, VII був обрив шлангу гарячої води на приспособленні для миття голови у приміщенні перукарні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться в цьому ж будинку та належить ОСОБА_4 згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, свідоцтво про право власності б/н від 05.11.2010 року. Так, ОСОБА_5 переобладнав та використовує свої нежитлові приміщення як перукарню, про що укладено Договір №1-(перукарня) про надання житлово-комунальних послуг власнику квартири в буд. АДРЕСА_1 від 05.12.2012 року. Згідно предмету зазначеного договору ОСОБА_5 доручив, а ТОВ «Іфкомсервіс» прийняв на себе надання ЖК послуг з метою обслуговування квартири АДРЕСА_1 . 19.08.2016 року під час роботи посадових осіб ТОВ «Іфкомсервіс» до приміщення перукарні прибула і фізична-особа підприємець ОСОБА_3 , яка заявила, що є власником приміщення перукарні та бажає взяти участь в обстеженні причини затоплення та затоплених приміщень, про що в акті були внесені відповідні дані. В подальшому ФОП ОСОБА_3 , ознайомившись з актом відмовилася його підписати, про що зазначено в цьому акті. Також ФОП ОСОБА_3 подала заяву від 19.08.2016 року до експлуатуючої організації ТОВ «Іфкомсервіс» про підтоплення приміщення перукарні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в будинку АДРЕСА_1 . Згідно виданого ФОП ОСОБА_3 . Акту причиною затоплення нежитлового приміщення перукарні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » став обрив шлангу гарячої води на приспособленні для миття голови в цьому будинку. З метою визначення розміру шкоди, заподіяної позивачу як власнику нежитлового цокольного приміщення він звернувся до суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до Звіту визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення, внаслідок залиття, загальною площею 152,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 вартість матеріального збитку складає 144130,30 грн. На даний час ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 ігнорують позивача, будь-яких дій щодо відшкодування матеріальних збитків не вчиняють. З огляду на викладене позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдані внаслідок затоплення матеріальні збитки в сумі 144130,30 грн., судові витрати на проведення оцінки визначення розміру матеріального збитку в розмірі 3000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 1611,30 грн. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 жовтня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ФОП ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 97). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Іфкомсервіс» (т. 1, а.с. 167). 16.01.2017 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, яку обґрунтував тим, що він є власником нежитлових приміщень №№1, 2, 3, 4 за адресою: будинок АДРЕСА_1 . 01.01.2016 року ним було укладено Договір оренди нежитлового приміщення з ФОП ОСОБА_3 для розміщення в даному приміщенні салону краси. В серпні 2016 року встановлено, що ФОП ОСОБА_3 затопила приміщення за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим завдано матеріальну шкоду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З серпня 2016 року по сьогоднішній день ФОП ОСОБА_3 не відшкодувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдані збитки. Згідно з актом експлуатуючої організації ТОВ «Іфкомсервіс» причиною затоплення нежитлового підвального приміщення цокольного поверху ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VІІ послужив обрив шлангу гарячої води на приспособленні для миття голови у приміщенні перукарні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться в даному будинку. Відповідно до Звіту визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення внаслідок залиття, загальною площею 152,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_2 вважає, що вартість матеріального збитку, завданого власнику складає 144130,30 грн. Згідно Договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , орендар несе відповідальність у разі завдання шкоди майну орендодавця чи майну інших осіб, яка була спричинена в процесі експлуатації об`єкта оренди. Однак відповідач ФОП ОСОБА_3 добровільно відшкодовувати завдану шкоду не бажає. Крім того, неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Таким чином просить суд зобов`язати ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_1 завдану матеріальну та моральну шкоду, зобов`язати ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір (т. 1, а.с. 180-182). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2017 року об`єднано в одне провадження позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Іфкомсервіс», про відшкодування збитків по справі №344/10878/16-ц та вимоги по справі №344/576/17 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення (т. 1, а.с. 219). 27 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену зустрічну позовну заяву, якою просив зобов`язати ОСОБА_3 відшкодувати на його користь завдану матеріальної шкоду в розмірі 1000,00 грн.; зобов`язати ОСОБА_3 відшкодувати завдану матеріальну шкоду на користь ОСОБА_2 в розмірі 10000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. (т. 1, а.с. 199-201). Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2021 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , ТОВ «Іфкомсервіс», про відшкодування збитків задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 144130 гривень 30 копійок та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1611 гривень 30 копійок, витрати за проведення оцінки визначення вартості матеріального збитку у розмірі 3000 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 14000 гривень. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, відмовлено. Представник ОСОБА_1 - адвокат Задна Р.Є. подала апеляційну скаргу на дане рішення суду. Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин справи. На її думку посилання суду на те, що шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, не відповідають обставинам справи, оскільки згідно умов договору оренди, який є в матеріалах справи, здійснювалася передача у строкове платне користування лише нежитлового приміщення площею 41 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без будь-якого інженерно-технічного обладнання, а саме шлангу та приспособлення для миття голови. Крім того третя особа ФОП ОСОБА_3 неодноразово під час розгляду справи давала пояснення, що шкоду було завдано внаслідок експлуатації нею цього нежитлового приміщення під час здійснення підприємницької діяльності, а саме салону краси. А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Посилається на Акт прийому-передачі від 01.01.2016 року, який свідчить про передачу ФОП ОСОБА_3 лише приміщення з газовим котлом, без будь-якого іншого майна, в тому числі шлангу гарячої води та приспособлення для миття голови. З огляду на викладене вважає, що в даному спорі відсутня вина ОСОБА_1 , оскільки він передав дане приміщення по договору оренди без приспособлення для миття голови, на якому ФОП ОСОБА_3 під`єднала шланг з гарячою водою та використовувала його в силу своєї господарської діяльності. Також зазначає, що в Акті про залиття зазначено ФОП ОСОБА_3 як ймовірно винну особу у залитті приміщення. Проте даний доказ не відповідає вимогам законодавства та не може в сукупності з іншими доказами оцінюватися судом як належний для ухвалення саме такого рішення. Щодо визначення вартості завданої шкоди, то вважає, що наявний в матеріалах справи висновок експерта є неповним та неясним, містить необґрунтовані твердження та припущення. Тому для повного з`ясування обставин справи слід призначити додаткову експертизу, на вирішення якої поставити також питання: чи можливо взагалі визначити розмір завданих збитків після проведеного позивачем ремонту? Проте судом першої інстанції було відхилено клопотання про призначення додаткової експертизи. Хоча при допиті судового експерта ОСОБА_7 в судовому засіданні було встановлено, що експерт приміщення після залиття до проведеного ремонту не бачив, а оцінював ушкодження, наявні вже після проведених ремонтних робіт, без встановлення характеру та природи таких пошкоджень. Також експерт вважає, що залиття пошкодило всю площу нежитлових приміщень, що становить 152,3 кв.м., хоча ним же зазначено, що тільки одна стіна з газоблоків в приміщенні №IV підлягає заміні. Апелянтом було подано також клопотання про проведення повторної експертизи, однак в задоволенні такого теж було відмовлено ухвалою від 18.10.2021 року, заперечення на яку включені до даної апеляційної скарги. Просить розглянути заперечення на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18.10.2021 року, скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Акт здачі-приймання приміщення згідно умов Договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2016 року ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 в суді першої інстанції до матеріалів справи не долучали та на такий не посилалися, доказів неможливості його подачі до місцевого суду не представили. Крім того згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань такого виду діяльності ОСОБА_1 як здача майна в оренду не зазначено. Тобто останній не мав права підписувати договір оренди від 01.01.2016 року. Також згідно вказаного договору витрати на комунальні послуги сплачуються орендарем окремо згідно показників лічильника та виставлених рахунків. Однак суду не надано доказів проведення сплати орендних платежів відповідачем та третьою особою, як і не надано доказів понесених витрат орендаря на комунальні послуги. Натомість ОСОБА_2 надано докази сплати комунальних послуг самим відповідачем як власником майна, що свідчить про відсутність передачі такого в оренду. Щодо клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи, то зазначає, що таке є необґрунтованим, а факти та посилання на докази перекручені. Обставини залиття нежитлових приміщень позивача підтверджуються наявними в справі доказами. Судовим експертом вірно встановлено пошкодження стіни з газоблоків, яка є єдиною в приміщенні, а доводи апелянта є необґрунтованими. Замокання клеючої суміші під керамічною плиткою судовим експертом встановлено згідно матеріалів справи та об`ємів проведених ремонтних робіт. Вважає, що судом правомірно відмовлено в проведенні експертизи. Також ОСОБА_1 в поданій ним зустрічній позовній заяві визнав факт затоплення всіх приміщень цокольного поверху позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Задна Р.Є. апеляційну скаргу підтримала. Позивач за первісним позовом та його представник, представник третьої особи - ТОВ «Іфкомсервіс» в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином. Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, її представник - адвокат Малетин А.Я. подав клопотання про відкладення розгляду справи. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Договору про поділ нерухомого майна від 23.09.2015 року, Технічного паспорту на нежитлові приміщення від 04.03.2013 року ОСОБА_2 на праві власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху в будинку АДРЕСА_1 , а саме: приміщення ІІ площею 16,6 кв.м., приміщення ІІІ площею 12,5 кв.м., приміщення IV площею 37,8 кв.м., приміщення V площею 15,9 кв.м., приміщення VI площею 34,9 кв.м., приміщення VII площею 34,8 кв.м., загальною площею 152,3 кв.м. (т. 1, а.с. 6, 61-63). Згідно копії Інформаційної довідки №66495179 від 23.08.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень №№1, 2, 3, 4 за адресою: будинок АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності б/н від 05.11.2010 року (а.с. 8). За змістом Договору №1-(перукарня) про надання житлово-комунальних послуг власнику квартири в будинку АДРЕСА_1 від 05.12.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 (споживачем) та ТОВ «Іфкомсервіс», останнє надає житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 як власнику квартири (перукарні), загальною площею 41,7 за вказаною адресою з метою обслуговування перукарні (т. 1, а.с. 11-13). Згідно п. 4 даного Договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством та цим Договором, в тому числі, за нанесення збитків третій особі. 01.01.2016 року між ФОП ОСОБА_1 як орендодавцем та ФОП ОСОБА_3 як орендарем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування в строк на 12 місяців нежитлове приміщення загальною площею 41 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п.п. 1.2, 2, 6.1, даного Договору орендодавець зобов`язаний провести капітальний ремонт приміщення та передати його в стані, придатному для його цільового використання. Стан приміщення, що орендується на момент передачі його в оренду придатне для використання. Приміщення, що орендується, обладнане індивідуальним опаленням, всіма комунікаціями, необхідними для його експлуатації за призначенням. Приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення салону краси. Витрати на опалення, електропостачання, водопостачання, комунальні послуги, прибирання коридорів та санвузлів оплачуються орендарем окремо згідно показників лічильника та виставлених рахунків (п. 5.4 Договору оренди). Орендар несе відповідальність у разі завдання шкоди майну орендодавця чи майну інших осіб, яка була спричинена в процесі експлуатації об`єкта оренди (п. 7.1 Договору оренди). Із Довідки ТОВ «Іфкомсервіс» №90/04-06 від 07.10.2016 року про кількість та вартість холодної води, спожитої за адресою: АДРЕСА_3 , актів приймання-передачі природного газу за період з лютого по серпень 2016 року, Довідки філії ПАТ «Прикарпаттяобленерго» «Лисецький район електричних мереж» №029/1629 від 21.10.2016 року, Довідки ТОВ «Іфкомсервіс» №77/01-08 від 27.10.2016 року вбачається, що оплата відповідних комунальних послуг у вказаний період здійснювалася безпосередньо ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 103-149). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2016 року ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 01.06.2010 року (т. 1, а.с. 144-147). Встановлено також, що 19.08.2016 року ОСОБА_3 подала заяву до експлуатуючої організації ТОВ «Іфкомсервіс» про підтоплення приміщення перукарні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: будинок АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 15). Як вбачається з копії Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 19.08.2016 року, комісія у складі представників ТОВ «Іфкомсервіс» виявили та зафіксували факт затоплення нежитлового підвального приміщення №№II, III, IV, V, VI, VII (підвал) (залито стелю, стіни та підлогу). Причиною залиття зазначено обрив шлангу гарячої води на приспособленні для миття голови у приміщенні перукарні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Для отримання оцінки матеріальних збитків ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до незалежного експерта. З даним актом ознайомлено ОСОБА_2 ОСОБА_3 відмовилася підписувати даний документ (т. 1, а.с. 7). Відповідно до довідки ТОВ «Іфкомсервіс» від 05.10.2016 року №89/04-06 за період з 2010 року по даний час з приводу підтоплення дощовими та підземними водами в підвальних приміщеннях житлового будинку АДРЕСА_3 ніхто не звертався (т. 1, а.с. 92). Згідно Звіту №16/06/08 про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення, внаслідок залиття, зальною площею 152,3 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 22.08.2016 року на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику, складає 144130,30 грн. (т. 1, а.с. 19-68). Для ліквідації наслідків затоплення в нежитлових приміщеннях, які належать ОСОБА_2 були проведені ремонтні роботи. Зокрема, 17.10.2016 року між ОСОБА_2 як замовником та ФОП ОСОБА_9 як виконавцем був укладений Договір на виконання робіт №18, відповідно до якого виконавець за завданням замовника виконав наступні роботи: демонтажні роботи, влаштування Г/К, кладочці роботи, опоряджувальні роботи, згідно наданих об`ємів (т. 2, а.с. 28-29. З Додатку 1 до даного Договору, Акту виконаних робіт за жовтень-листопад 2016 року вбачається, що на об`єкті: нежитлове приміщення АДРЕСА_3 проведено різні ремонтні роботи, вартість яких становить 125321 грн. (т. 2, а.с. 30, 31). Згідно квитанції №170451551 від 23.10.2016 року підприємцем ОСОБА_9 проведено ремонтні роботи на суму 110000 грн. (т. 2, а.с. 32а). З квитанції №0451554 від 02.12.2016 року вбачається, що підприємцем ОСОБА_9 проведено ремонтні роботи на суму 15321 грн. (т. 2, а.с. 32а). Також ФОП ОСОБА_10 видано ОСОБА_2 рахунок № НОМЕР_1 від 26.10.2016 року на суму 48191 грн., який згідно відмітки на рахунку оплачено (т. 2, а.с. 33). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14.05.2018 року в даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу для визначення шкоди, завданої приміщенням позивача залиттям (т. 2, а.с. 54-55). Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи №032/06-2020 від 07.06.2020 року, складеного експертом ОСОБА_7 на виконання вищевказаної ухвали суду, внаслідок залиття нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , що мало місце 19.08.2016 року, виникли наступні пошкодження: замокання підшивної горизонтальної поверхні підвісних гіпсокартонних стель (т. 1. а.с. 31, 33, 34); замокання штукатурки стін (т. 1. а.с. 31, 32, 33, 34); замокання стін з газоблоків у приміщенні IV (т. 1. а.с. 38); замокання багетів у всіх приміщеннях (т. 1. а.с. 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38); замокання клеючої суміші під керамічною плиткою на всій площі підлоги. Залиття приміщення не могло завдати шкоди керамічній плитці, однак, завдало шкоди основі та клеючому розчину, на які монтується керамічна плитка. Тому, для відновлення підлогового покриття потрібно провести ряд будівельних робіт: демонтувати наявну керамічну плитку; відновити бетонну основу; на якісну клеючу суміш монтувати нову керамічну плитку. У зв`язку з проникнення рідини в даних нежитлових приміщеннях було пошкоджено стіну з газоблоків в приміщенні №IV. Дане затоплення знищило 152,3 м.кв. гіпсокартону. Так як сітка зварна оцинкована виготовлена з матеріалу - оцинковане залізо, то дане затоплення не може вплинути на її міцність та надійність. Однак, для приведення приміщень до початкового стану (яке було до залиття) потрібно просушити та обробити стіни протигрибковими сумішами, а ця процедура змушує провести демонтаж зварної сітки, що призводить до її деформації та унеможливлює її експлуатацію в подальшому. Для усунення пошкоджень в нежитлових цокольних приміщеннях, що були завдані внаслідок залиття, потрібно виконати ряд будівельних робіт, а саме: чистка та шліфовка стін, перестінків механічним способом; чистка, шліфовка, обмивка підлоги механічним способом; розшивка стиків міжблокомих швів кутових з`єднань; нанесення анти грибкових антисептиків. Дані роботи дадуть позитивний ефект, якщо будуть виконані відновлювальні роботи (заміна) гідроізоляції. Стіні з піноблоку завдано шкоди, так як під дією вологи даний будівельний матеріал втрачає свою міцність та надійність. Стіна з піноблоку в даній ситуації підлягає заміні. Так як дане залиття приміщень завдало шкоди основі та клеючому розчині, на які монтується керамічна плитка, то в цьому випадку потрібно провести демонтаж та монтаж. Розмір матеріального збитку та будівельних ремонтних робіт нежитлового підвального приміщення цокольного поверху проведеного ОСОБА_2 у зв`язку із затопленням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 192862,80 грн. (т. 2, а.с. 58-87). До апеляційної скарги представником відповідача додано копію Акту приймання-передачі по Договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2016 року, відповідно до якого приміщення площею 41 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 передається у технічно справному стані і відповідає умовам Договору. В оренду разом з приміщенням також передається наступне майно (в тому числі обладнання), яке знаходиться у приміщенні, що орендується, а саме: газовий котел марки Ariston (справний) та система індивідуального опалення. Інше майно відсутнє (т. 3, а.с. 54). Задовольняючи вимоги первісного позову та відмовляючи в задоволенні зустрічного, суд першої інстанції виходив з того, що залиття нежитлового підвального приміщення, що відбулося 19.08.2016 року, підтверджено зверненням позивача до балансоутримувача, актом про залиття від 19.08.2016 року, Звітом №16/06/08 від 22.08.2016 року суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , показаннями свідків та фотокартками. Клопотань про витребування певних доказів та призначення відповідної експертизи з метою з`ясування причин залиття та осіб, винних в такому залитті, відповідач та його представник не заявляли. А посилання представника відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_3 про те, що акт, у якому зафіксовано причини та наслідки залиття, не відповідає формі такого документу, є помилковими. Акт складений працівниками обслуговуючого будинку підприємства, які уповноважені законом здійснювати огляд (обстеження) квартири, відповідний доказ у передбаченому законом порядку недійсним не визнавався, стороною відповідача не спростований, при цьому він містить конкретну інформацію щодо предмета доказування, і не суперечить іншим доказам. При цьому шкода завдана, у зв`язку з користуванням обладнанням внаслідок особливих властивостей або недоліків, про які наймач не знала і не могла знати, а тому саме власник приміщення, будучи зобов`язаним утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані і своєчасно усувати недоліки у його роботі, зобов`язаний відшкодувати майнову шкода, спричинену позивачу пошкодженням його майна. Розмір спричиненої шкоди позивачу обґрунтовано Звітом №16/06/08 від 22.08.2016 року СОД ФОП ОСОБА_8 на суму 144 130,30 грн., документами на оплату придбаних будівельних матеріалів для відновлення пошкоджень на суму 48191 грн. та на ремонтні роботи на загальну суду 125321 грн., а згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи №032/06-2020 від 07.06.2020 року розмір матеріального збитку становить 192862,80 грн. З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в межах заявленого позивачем розміру в сумі 144130,30 грн. У зв`язку із відсутністю доказів завданого позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 розміру шкоди, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні такого позову в частині зобов`язання ОСОБА_3 відшкодувати завдану матеріальну шкоду на його користь в розмірі 1000,00 грн. А з первісним позовом ОСОБА_2 не було заявлено вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям приміщення, до ФОП ОСОБА_3 , тому зустрічний позов ОСОБА_1 про зобов`язання останньої відшкодувати завдану матеріальну шкоду на користь ОСОБА_2 задоволенню також не підлягає. Також позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів щодо порушення ОСОБА_2 його прав та завдання йому моральної шкоди, а тому суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Згідно зі статтею 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник, згідно ст.ст. 322, 382 ЦК України, зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладено на споживача обов`язки щодо своєчасного вжиття заходів з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; своєчасного проведення підготовки помешкання та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; допущення у приміщення квартири представників виконавця/виробника для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку. Частиною 1 та 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що власник приміщення зобов`язаний утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані і своєчасно усувати недоліки у його роботі. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв`язку з невиконанням таких обов`язків, підлягає відшкодуванню власником. Відповідальність за завдану шкоду настає за наявності таких підстав як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина останнього. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №201/658/16-ц. Відповідальність за завдану шкоду настає за наявності таких підстав як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина останнього. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт. У відповідності з вимогами пункту 2.3.6 вказаних Правил причина залиття з зазначенням пошкоджених та таких, що вимагають ремонту або заміни конструктивних елементів, а також обсягів необхідних ремонтно-будівельних робіт з усунення дефектів, що виникли, встановлюється в «Акті про залиття» за формою додатку №4. Відповідно до ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв`язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. Шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною. Обґрунтовуючи первісний позов, позивач посилався на те, що залиття належних йому нежитлових приміщень №№II, III, IV, V, VI, VII за адресою: АДРЕСА_1 сталося внаслідок обриву шлангу гарячої води на приспособленні для миття голови у приміщенні перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке знаходиться за тією ж адресою, що підтверджується Актом про залиття від 19.08.2016 року. Наведених обставин відповідачі по справі не спростували. А отже суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_2 завданої таким залиттям шкоди. Щодо доводів апелянта про те, що висновок суду про відшкодування шкоди наймодавцем не відповідають обставинам справи, оскільки згідно умов договору оренди здійснювалася передача у строкове платне користування лише нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , без будь-якого інженерно-технічного обладнання, а саме шлангу та приспособлення для миття голови, то слід зазначити наступне. Так, в п.п. 1.2, 2, 6.1 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 як орендодавцем та ФОП ОСОБА_3 , зазначено, що приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення салону краси. При цьому орендодавець зобов`язаний провести капітальний ремонт приміщення та передати його в стані, придатному для його цільового використання. Приміщення, що орендується, обладнане індивідуальним опаленням, всіма комунікаціями, необхідними для його експлуатації за призначенням. Стан приміщення, що орендується на момент передачі його в оренду придатне для використання. Крім того, згідно Договору №1-(перукарня) про надання житлово-комунальних послуг власнику квартири в будинку АДРЕСА_1 від 05.12.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 (споживачем) та ТОВ «Іфкомсервіс», останнє з 2012 року надає житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 саме як власнику перукарні за вказаною адресою з метою обслуговування перукарні (т. 1, а.с. 11-13), і він в 2016 році безпосередньо здійснював оплату комунальних послуг (т. 1, а.с. 103-143). А згідно п. 4 даного вказаного Договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством та цим Договором, в тому числі, за нанесення збитків третій особі. Таким чином наведе свідчить про те, що належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 до укладення договору оренди з ФОП ОСОБА_3 01.01.2016 року було обладнане як перукарня, і останній здійснював його утримання, та, відповідно, несе відповідальність за особливі властивості чи недоліки такого обладнання, про наявність яких наймач не була попереджена. Що ж стосується посилання в апеляційній скарзі на копію Акту приймання-передачі по Договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2016 року, відповідно до якого в оренду разом з приміщенням передається наступне майно (в тому числі обладнання), яке знаходиться у приміщенні, що орендується, а саме: газовий котел марки Ariston (справний) та система індивідуального опалення; інше майно відсутнє (т. 3, а.с. 54), то слід зазначити, що згідно з статтею 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як вбачається з матеріалів справи, вказаний доказ до суду першої інстанції відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним не подавався, хоча на цей момент був наявний у нього, а долучений до апеляційної скарги (т. 3, а.с. 54). При цьому останній не надав доказів неможливості подання суду першої інстанції вказаного доказу з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того зі змісту вищевказаного акту не вбачається, що дане приміщення не передавалось в оренду як перукарня, а зазначено, що воно передається у технічно справному стані і відповідає умовам Договору. Таким чином, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення завданої шкоди з ОСОБА_1 як власника нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 , який був зобов`язаний утримувати його в належному стані, а про недоліки попереджати наймача, є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Твердження апелянта про те, що ФОП ОСОБА_3 неодноразово під час розгляду справи в місцевому суді давала пояснення, що шкоду було завдано внаслідок експлуатації нею нежитлового приміщення ОСОБА_1 як салону краси, не спростовують вказаних висновків, оскільки саме по собі користування даним приміщенням не свідчить про встановлення обладнання та приспособлень, які стали причиною затоплення, чи про обізнаність їх недоліків. Доказів неналежної експлуатації таких комунікацій ФОП ОСОБА_3 матеріали справи також не містять. Щодо визначення вартості завданої шкоди, то суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги Звіт №16/06/08 від 22.08.2016 року СОД ФОП ОСОБА_8 на суму 144 130,30 грн., документи на оплату придбаних будівельних матеріалів для відновлення пошкоджень на суму 48191 грн. та на ремонтні роботи на загальну суду 125321 грн., а також Висновок судової будівельно-технічної експертизи №032/06-2020 від 07.06.2020 року, згідно якого розмір матеріального збитку становить 192862,80 грн., та з огляду на заявлені позовні вимоги стягнув таку в сумі 144130,30 грн. Що стосується доводів сторони апелянта про те, що Висновок судової будівельно-технічної експертизи №032/06-2020 від 07.06.2020 року є неповним та неясним, містить необґрунтовані твердження та припущення, а судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань про призначення додаткової та повторної експертизи, то такі спростовуються наступним. Так, апелянт вважає, що для повного з`ясування обставин справи слід було призначити додаткову експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи можливо взагалі визначити розмір завданих збитків після проведеного позивачем ремонту?, оскільки при допиті судового експерта ОСОБА_7 в судовому засіданні було встановлено, що експерт приміщення після залиття до проведеного ремонту не бачив, а оцінював ушкодження, наявні вже після проведених ремонтних робіт, без встановлення характеру та природи таких пошкоджень. Однак, як вбачається з висновку експерта, при визначенні розміру матеріального збитку дослідження проводилися на місці розташування об`єкта, а також на підставі зібраних фактів та доказів матеріалів даної цивільної справи щодо з`ясування яким приміщенням та їх конструктивним елементам було завдано шкоди. Крім того, вищевказаний висновок експерта не є єдиним доказом на підтвердження обставин залиття та визначення розміру матеріального збитку, а оцінювався судом в сукупності з іншими доказами, якими підтверджуються такі обставини, зокрема, Актом про залиття від 19.08.2016 року, Звітом №16/06/08 про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення, внаслідок залиття, зальною площею 152,3 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складеного СОД ФОП ОСОБА_8 22.08.2016 року, який було складено одразу після затоплення, Актом виконаних робіт за жовтень-листопад 2016 року на суму 125321 грн., квитанцією №170451551 від 23.10.2016 року ПП ОСОБА_9 на суму 110000 грн. та №0451554 від 02.12.2016 року на суму 15321 грн., рахунком №76018 від 26.10.2016 року ФОП ОСОБА_10 на суму 48191 грн. Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що експертом безпідставно зазначено, що залиття пошкодило всю площу нежитлових приміщень, що становить 152,3 кв.м., хоча ним же вказано, що тільки одна стіна з газоблоків в приміщенні №IV підлягає заміні. Як вбачається з матеріалів справи, 152,3 кв.м. - загальна площа нежитлових цокольних приміщень позивача. І оскільки рідина потрапила в приміщення через стелю, завдавши максимальних пошкоджень оздобленню, а саме підшивній горизонтальній поверхні підвісних гіпсокартонних стель, які втратили свій естетичний вигляд, заміні підлягає 152,3 кв.м. гіпсокартону (п. 4 Висновку судової будівельно-технічної експертизи №032/06-2020 від 07.06.2020 року). Разом з тим стіна з газоблоків була лише у приміщенні №IV, тому заміні підлягає ця одна стіна. Щодо посилань апелянта на безпідставну відмову в задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи, то такі докладно спростовані в ухвалі апеляційного суду про відмову в задоволенні такого клопотання. При вирішенні зустрічного позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що такі спростовуються наведеними обставинами та нормами права, а також відсутністю доказів завданого позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 розміру матеріальної шкоди та порушення ОСОБА_2 його прав та завдання йому моральної шкоди, а позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 не було заявлено вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям приміщення, до ФОП ОСОБА_3 . Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Питання стягнення судового збору та інших судових витрат суд вирішив відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Таким чином апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2021 року - без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Задної Роксолани Євгенівни залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: В.А. Девляшевський І.В. Бойчук Повний текст постанови складено 18 квітня 2022 року.