Постанова Запорізький апеляційний суд № 323/623/20

Дата документу 13.01.2021 Справа № 323/623/20 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 323/623/20 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В. Провадження №22-ц/807/445/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, який нею було уточнено в травні 2020 року. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Батумі, Грузія. В 1990 році разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , приїхала до України та з того часу постійно проживала в будинку АДРЕСА_1 , який не належав ОСОБА_2 , свого батька ОСОБА_3 вона жодного разу не бачила, жодної матеріальної допомоги він їм не надавав. 25 січня 2008 року, у зв`язку з тим, що батьки ОСОБА_1 ухилялися від виконання своїх обов`язків, її тимчасово було влаштовано до Комунального закладу «Оріхівський обласний притулок для неповнолітніх». Згідно направлення ССД Оріхівської районної державної адміністрації, з 29 січня 2008 року ОСОБА_1 , постійно, на повному державному забезпеченні проживає в Комунальному закладі «Оріхівський обласний притулок для неповнолітніх» до свого повноліття, тобто до 09 липня 2008 року. Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 травня 2008 року за позовом прокурора Оріхівського району Запорізької області до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Оріхівської міської ради, Служба у справах дітей Оріхівської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 02 червня 2008 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 через алкогольну жирову інфільтрацію печінки, померла мати ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 . Згідно Витягу з обліково-статистичної картки дитини сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, що виданий Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області (Служба у справах дітей), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус дитини сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Після повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 була вимушена покинути Комунальний заклад «Оріхівський обласний притулок для неповнолітніх». Проте, ОСОБА_1 не була зарахована на квартирний облік та соціальний квартирний облік, як дитина, позбавлена батьківського піклування у виконавчому комітеті Оріхівської міської ради за відсутності звернень установ та піклувальників. Оскільки, ОСОБА_1 постійно зверталася до державних органів Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області (Служби у справах дітей) та виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, з метою надання їй впорядкованого соціального житла, починаючи з 2008 року, однак їй відмовляли в її праві, вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Із урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 , просила суд: Визнати протиправною бездіяльність Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області (Служба у справах дітей), що полягає у неподанні до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області документів ОСОБА_1 , що необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як дитини, позбавленої батьківського піклування. Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом, як дитини, позбавленої батьківського піклування. Зобов`язати виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом, як дитини, позбавленої батьківського піклування, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам. Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року клопотання представника виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області Білан С.Ю. про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без розгляду та належним чином не з`ясував обставини справи, не взяв до уваги, що на час постановлення оскаржуваної ухвали в провадженні іншого суду не існувало справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки 12 листопада 2020 року Третім апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 про відмову у відкритті провадження та апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, тим самим обмеживши ОСОБА_1 в її праві доступу до суду. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник Виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Іванченко Ю.С., зазначає, що вказану апеляційну скаргу не визнає та вважає необґрунтованою. Під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Учасники справи, виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області,будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україним суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки в провадженні Третього апеляційного адміністративного суду перебуває справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому на підставі п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, необхідно залишити без розгляду. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України). Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тобто, необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Судом установлено, що 11 .02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області щодо забезпечення позивача впорядкоіаним соціальним житлом, зобов`язати виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області прийняти рішення щоло забезпечення озивача впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і тезнічним вимогам. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року по адміністративній справі №280/939/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено у відкритті провадження ( т. 2 а.с. 47-48). Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року по адміністративній справі №280/939/20 ОСОБА_1 повернуто судовий збір ( т. 2 а.с. 49). 12 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Оріхівського районного суду Запорізької області з позовом до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 17 березня 2020 року було відкрито провадження у даній справі (т. 1 а.с. 78-79). У своєму позові, ОСОБА_1 вказала про те, що вона вже зверталася до Запорізького окружного адміністративного суду з даним позовом, про що судом постановлена ухвала про відмову у відкритті провадження у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та долучила до позову копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року. Ухвалами третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2020 року та від 06 серпня 2020 року відкрито апеляційне провалдження за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року по справі №280/939/20. 12 листопада 2020 року Третім апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року по справі №280/939/20, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишено без змін ( т. 2 а.с. 55-59). Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, Оріхівський районний суд Запорізької області виходив з того, що в провадженні Третього апеляційного окружного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження, тобто, що в провадженні іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Водночас, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини по справі та не встановив результатів перегляду Третім апеляційним адміністративним судом ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження, що мало значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, 11 .02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав, проте, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року їй було відмовлено у відкритті провадження у даній справі. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до третього апеляційного адміністративного суду. 12 червня 2020 року Третім апеляційним окружним адміністративним судом було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження. Проте, приймаючи оскаржувану ухвалу від 16 листопада 2020 року, якою позов ОСОБА_1 до виконавчого виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було залишено без розгляду з тих підстав, що в провадженні Третього апеляційного адміністративного суду перебуває в провадженні справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції не взяв до уваги, що 12 листопада 2020 року Третім апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року по справі №280/939/20, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишено без змін. Тобто, цією ухвалою була залишена без змін ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження у справі за її позовом до виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області, Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, що свідчить про те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали від 16 листопада 2020 року, ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження вже набрала законної сили. При обмеженні права на звернення до суду сторони або його представника, порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. France, Суд зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Невиконання судом своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо звернення до суду та відкриття провадження по справі, нівелює можливість у поновленні порушених т прав та обмежує право доступу до суду, яук передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. В рішення «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та ц рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду. Крім того, слід зазначити, що залишення без розгляду позовної заяви із суто формальних підстав, які не перешкоджають її розгляду, є порушенням права на доступ до правосуддя, принцип якого проголошено ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є помилковим, а тому оскаржувану ухвалуне можна вважати законною та обгрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, встановлено, що особою, яка подала вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі, було сплачено судовий збір у розмірі 421.00 грн (т. 2 а.с. 72) при її подачі до апеляційного суду у цій справі. Однак, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного із розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції у подальшому за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 14 січня 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.