Постанова Донецький апеляційний суд № 235/6935/20

Єдиний унікальний номер 235/6935/20 Номер провадження 22-ц/804/230/21 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В., за участю секретаря Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу №235/6935/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮС-ФАРМ» до приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Дух Ірини Олексіївни, треті особи Покровська міська рада Донецької області, комунальне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Покровської міської ради Донецької області, про оскарження та визнання незаконними дій і постанови нотаріуса про відмову вчинення нотаріальних дій за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮС-ФАРМ» на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2020 року (суддя Хмельова С.М.), в с т а н о в и в : 26 жовтня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «САЛЮС-ФАРМ» звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Дух Ірини Олексіївни, треті особи Покровська міська рада Донецької області, комунальне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Покровської міської ради Донецької області, про оскарження та визнання незаконними дій і постанови нотаріуса про відмову вчинення нотаріальних дій, посилаючись на те, що 02 серпня 2012 року ТОВ «САЛЮС-ФАРМ» як орендар уклало договір оренди нерухомого майна з КМУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги», Об`єкт оренди відноситься до комунальної власності територіальної громади м.Покровськ і знаходиться на балансі орендодавця на праві оперативного управління. 28 липня 2017 року до закінчення вищевказаного договору сторонами було укладено до нього додаткову угоду №1 про продовження дії договору оренди. 26 червня 2020 року після досягнення усіх істотних умов сторін з питання умов вказаного договору позивач звернувся до приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Дух І.О. щодо нотаріального посвідчення вказаної додаткової угоди, але отримав відмову у вчиненні такої нотаріальної дії у зв`язку з суттєвою зміною законодавства, яке регулює процес оренди державного та комунального майна і ненадання документів, що свідчать про проведення аукціону відносно об`єкта оренди. Додаткова угода про продовження договору оренди вважається укладеною з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, але з обставин, які не залежать від орендодавця та орендаря, таких договір не було підписано з вини приватного нотаріуса про рішення вчинити нотаріальні дії, яке прийняте фактично 26 червня 2020 року, але оформлено постановою від 26 серпня 2020 року, у зв`язку із значними змінами відповідного законодавства. Вважає дії і постанову нотаріуса про відмову вчинення нотаріальних дій незаконними. Просив визнати незаконно. І скасувати рішення приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов`язати посвідчити додаткову угоду. Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2020 року у відкритті провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮС-ФАРМ» до приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Дух Ірини Олексіївни про оскарження та визнання незаконними дій і постанови нотаріуса про відмову вчинення нотаріальних дій відмовлено. Роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З вказаною ухвалою не погодилося товариство з обмеженою відповідальністю «САЛЮС-ФАРМ» та оскаржило її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом порушені норми процесуального права, а ухвала першої інстанції постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки суди розглядають в порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна та майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду у місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Тобто критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції та інших є по перше наявність у них спору про право цивільне, по друге, суб`єктний склад такого спору. З урахуванням положень статті 19 КАС України розгляд в порядку адміністративного судочинства справ щодо оскарження нотаріальних дій неможливий. Третя особа Покровська міська рада Донецької області у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки суд обґрунтовано дійшов висновку щодо виникнення між сторонами публічно-правового спору, пов`язаного зі здійсненням суб`єктом владних повноважень, який за характером спірних правовідносин має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Представник позивача ТОВ «САЛЮС-ФАРМ» Смаль О.П., який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідач приватний нотаріус Покровського міського нотаріального округу Дух І.О. в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник третьої особи Покровської міської ради Донецької області в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Представник третьої особи комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Покровської міської ради Донецької області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати незаконним і скасувати рішення приватного нотаріуса і постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язати приватного нотаріуса вчинити певні дії, а саме посвідчити додаткову угоду про продовження строку договору оренди нерухомого майна №2525 від 02 серпня 2012 року між комунальною медичною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (правонаступником якої є Комунальне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Покровської міської ради Донецької області) та товариством з обмеженою відповідальністю «САЛЮС-ФАРМ» (а.с.1-5). Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, який за характером спірних правовідносин має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Проте з висновками суду погодитись не можна. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Позивачами є, зокрема, підприємства, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є, зокрема, юридичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» до нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, належить посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо). Згідно із статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮС-ФАРМ» задовольнити. Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 січня 2021 року. Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич О.В. Халаджи