Постанова Чернівецький апеляційний суд № 725/3809/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2021 року м. Чернівці справа № 725/3809/20 провадження №22-ц/822/110/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Тодоряк Г.Д. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Максимчук Анжела Вікторівна, на заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Іщенка І.В., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позовна заява обґрунтована тим, що з 24 грудня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що подружнє життя у сторін не склалося, а їхня сім`я розпалась з вини відповідача, який протягом останніх трьох років не піклувався про сім`ю, самоусунувся від ведення домашнього господарства, жив виключно власними інтересами, зловживав алкогольними напоями, що призвело до втрати почуття взаємоповаги, любові та довіри без чого сімейне життя неможливе. З серпня 2019 року вони остаточно не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства. Шлюб між ними носить формальний характер. Крім того, відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дітей, інших дітей чи осіб на утриманні у нього немає. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд: розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , який зареєстровано 24 грудня 2004 року у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції, актовий запис № 2024. стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з проведенням індексації відповідно до вимог закону, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 жовтня 2020 року позов задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 24 грудня 2004 року у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції, актовий запис № 2024. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з проведенням індексації відповідно до вимог закону, починаючи з 31 серпня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1840,80 грн. судових витрат. Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 18 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 жовтня 2020 року залишено без задоволення. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 жовтня 2020 року в частині стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з проведенням індексації відповідно до вимог закону, починаючи з 31 серпня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Вважає встановлений судом першої інстанції розмір стягуваних з нього аліментів необґрунтовано великим. Вказує на те, що позивачкою нічим необґрунтовано визначений нею розмір аліментів, який має становити 2500 гривень на кожну дитину, адже державою встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У своїй позовній заяві позивачка посилається на те, що за час їхнього подружнього життя з відповідачем його доходи становили 15000-16000 гривень щомісячно, однак не надає ніяких доказів. Зазначає, що він не заперечує проти сплати аліментів, однак вважає, що розмір аліментів має бути встановлений відповідно до мінімального розміру заробітної плати, так як він на даний час ніде не працює. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 800 грн. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 жовтня 2020 року в частині розірвання шлюбу не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, застосовані норми права та встановлені обставини Матеріали справи свідчать, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Домовленість щодо утримання дітей між сторонами у справі не досягнута. Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. На підставі ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом з врахуванням обставин, викладених у ч.1 ст.182 цього Кодексу. За вимогами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини ,стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних, чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно наведеного матеріальне становище платника аліментів є предметом доказування. Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Не можна погодитися з посиланням ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивачкою нічим необґрунтовано визначений нею розмір аліментів, який має становити 2500 гривень на кожну дитину, адже державою встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На підставі частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України№789-ХІІвід 27лютого 1991року та набула чинності для України 27 вересня1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Ураховуючи стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність в останнього інших дітей чи осіб, які перебувають на його утриманні, потреби дітей, необхідність та достатність розміру аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в сумі по 2500 грн. щомісячно. На підставі ч.1ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційний суд бере до уваги ту обставину, що внаслідок ухвалення судом першої інстанції заочного рішення, відповідач не мав змоги висловити свої заперечення та надати відповідні докази при ухвалення заочного рішення, однак ним не додано таких доказів і до суду апеляційної інстанції. Зокрема апелянтом не надано належних доказів розміру його мінливого доходу, скрутного матеріального становища чи того, що стягнення з нього аліментів на утримання дітей по 2500 грн. щомісячно є надмірним тягарем для нього як платника аліментів Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові. У даному випадку позивачка ОСОБА_1 обмежена у можливості надати докази доходу чи матеріального становища відповідача ОСОБА_2 , тому саме на відповідача покладається тягар доказування розміру його доходу та спроможності сплачувати аліменти лише в зазначеному ним в апеляційній скарзі розмірі. Проте ОСОБА_2 до апеляційної скарги не додано жодного доказу, який би міг підтвердити розмір його доходу та матеріальне становище, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на наведене заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 жовтня 2020 року в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Щодо судових витрат Разом з поданням відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рендюк Л.І., просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу по складанню відзиву на апеляційну скаргу. На підтвердження вказаних витрат нею подано акт виконаних робіт з надання правничої допомоги на суму та квитанцію про їх оплату на суму 800 грн. Так, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 800 грн. Такий розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів визнає співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Максимчук Анжела Вікторівна, залишити без задоволення. Заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 жовтня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу за підготовку та складання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 800 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 14 січня 2021 року. Головуючий Н.К.Височанська Судді: І.Н. Лисак І.М. Литвинюк