Постанова 4814 № 524/3037/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/3037/20 Номер провадження 22-ц/814/104/21Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В. М. при секретарі: Ачкасовій О.Н. учасники справи: позивач ОСОБА_1 представники відповідача Дятлова М.В., Конрадій М.В. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2020 року, ухвалене суддею Вінтоняк Н. Д., повний текст складено 05 жовтня 2020 року та на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2020 року, постановлену суддею Кривич Ж.О., повний текст складено дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про зобов`язання утриматися від вчинення певних дій та визнання актів незаконними, - В С Т А Н О В И В: 20.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомАкціонерного товариства «Полтаваобленерго» про зобов`язання утриматися від вчинення певних дій та визнання актів незаконними. Позовна заява мотивована тим, що, він є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . 15.05.2020 року представниками відповідача працівниками Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» було складено акт про ненадання допуску до електроустановки та попереджено позивача про відключення електропостачання з 01.06.2020 року. Позивач вважає такі дії працівників АТ «Полтаваобленерго» незаконними, оскільки вони не мали права складати оскаржуваний акт, намагалися протиправно отримати доступ до приватної власності позивача фасаду будинку. Разом з тим, позивач надав допуск для перевірки лічильника у його будинку, запропонував працівникам відповідача винести електролічильник на електроопору, що було ними проігноровано. ОСОБА_1 просив суд зобов`язати АТ «Полтаваобленерго» в особі Велико-Кохнівської філії припинити зловживання своїми правами щодо складання актів про ненадання доступу до електроустановки, визнати незаконним акт про ненадання доступу до електроустановки від 15.05.2020 року, визнати незаконним попередження про відключення електропостачання з 01.06.2020 року. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про зобов`язання утриматися від вчинення певних дій та визнання актів незаконними - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання вказаного позову не є належним та сам по собі не сприяє ефективному відновленню прав позивача. Складений працівниками АТ «Полтаваобленерго» акт про ненадання доступу до електроустановки від 15.05.2020 року, в якому міститься попередження про відключення електроенергії, є лише фіксацією факту недопуску для здійснення перевірки засобу обліку, встановленого в будинку позивача, а тому оскарження такого акту, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Згідно зі ст. 81 ЦПК України, такий акт є лише доказом, який у разі виникнення спору, має оцінюватися судом відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку та оціночне судження позивача має місце неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, доказами чого є три з чотирьох відео файлів, доданих на диску до матеріалів справи, які взагалі не були досліджені судом першої інстанції, що підтверджується аудіо фіксацією судового засідання від 30.092020 р., з яких вбачається, що акт про не допуск складався вже після допуску до електроустановки, а складання відповідного акту огляду електроустановки складався трохи пізніше, після приїзду працівників поліції. Зазначає, що представники відповідача протиправно склали акт про не допуск до електроустановки та займаючись протиправством, тиснули на нього у присутності працівників поліції, намагаючись у протиправний спосіб отримати доступ до приватної власності та письмово зазначили про свої наміри відключити електропостачання з 01.06.2020 р. Також має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, судом не зазначено норми права, на які він посилався, а саме судом не зазначено, що представники відповідача намагалися протиправно отримати доступ до спільної приватної власності позивача та його сім`ї. Також судом не зазначено, що позивача як споживача не було попереджено про планове відключення не пізніше, ніж за 10 днів для узгодження з ним точної дати перерви постачання електроенергії. Також зазначає, що жоден із електромонтерів, який складав акт про не допуск, не пред`явив йому посвідчення навіть по приїзду працівників міліції. Судом першої інстанції не була досліджена посадова інструкція щодо осіб, які складали акт, а суд виніс рішення на припущеннях відповідача. Представники відповідача ввели суд в оману, надавши завідомо недостовірні пояснення у судовому засіданні 24.09.2020 р. Суд першої інстанції необгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів щодо застосування процесуального примусу до відповідача. Зазначає, що представник відповідача ввела суд в оману щодо подачі заяви відносно свідка. Зазначає, що апеляційний суд повинен застосувати постанову Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №509/667/15-ц. Також посилається на порушення судом першої інстанції ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд відверто надавав перевагу відповідачу. Також включає до апеляційної скарги оскарження ухвал, що не підлягають окремому оскарженню, а саме від 16.07.2020 р. та від 17.07.2020 р. Посилається на ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла. Зазначає, що суд не роз`яснив йому право заявляти клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відповідності підписів представника відповідача, що не забезпечило усіх умов для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про внесення виправлень у рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.09.2020 року у справі №524/3037/20Є провадження №2/524/1767/20 залишено без задоволення (а.с. 157). Ухвала мотивована тим, що у заяві про внесення виправлень у рішення суду позивач просить викласти в іншій редакції окремі абзаци мотивувальної частини рішення суду, вказує на те, що позивач просить змінити текст ухваленого судового рішення, що протирічить ч. 8 ст. 268 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і зобов`язати суд першої інстанції, який ухвалював рішення у справі, а саме суддю Вінтоняк Н.Д. розглянути заяву позивача про внесення виправлень у рішення суду від 30.09.2020 р. та ухвалити законне рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суддя Кривич Ж.О. при прийнятті ухвали допустила порушення норм ЦПК України, не була безстороннім судом, що вказує на порушення ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду відповідач просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін (а.с. 186-187). Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 4). 15.05.2020 року представниками Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» відносно ОСОБА_1 складено акт про ненадання доступу до електроустановки, в якому зазначено про порушення споживачем п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії та попереджено про необхідність протягом 5 робочих днів, а саме до 01.06.2020 року забезпечити доступ працівникам АТ «Полтаваобленерго» для виконання робіт, передбачених п. 5.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, інакше електропостачання споживачеві буде припинено після 8.00 години 01.06.2020 року (а.с. 24). ОСОБА_1 в оскаржуваному акті зазначив про незгоду з ним, зауважив, що працівниками АТ «Полтаваобленерго» протиправно відмовлено винести лічильник на стовп. У судовому засіданні встановлено, що 15.05.2020 року працівниками відповідача було встановлено технічний засіб, який обмежує розподіл (передачу) електричної енергії споживачу ОСОБА_1 на електроопорі біля його будинку (а.с. 79). Після цього ОСОБА_1 допустив працівників відповідача у своє домоволодіння з метою технічної перевірки засобу обліку та збереження пломб, про що складено відповідний акт (а.с. 78). П.п.13 п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, визначено обов`язок споживача забезпечити безперешкодний доступ представникам постачальника послуг комерційного обліку, електропостачальника та/або оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживача, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку. Зазначеному обов`язку кореспондує право оператора системи на безперешкодний доступ (за пред`явленням представником службового посвідчення) до розрахункових засобів вимірювання електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживачів та інших учасників роздрібного ринку, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи; проводити (за пред`явленням представником службового посвідчення) обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень, що викликають неправильне вимірювання обсягів споживання електричної енергії. П.5.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, передбачено, що оператор системи має право: встановлювати технічні засоби, які обмежують розподіл (передачу) електричної енергії споживачу у межах потужності, передбаченої договором; тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо; складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та порушення вимог законодавства України у сфері енергетики . П. 8.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил. Відповідно до 5.1.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, оператор системи несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України, за завдані споживачу та/або електропостачальнику, іншому учаснику роздрібного ринку збитки внаслідок порушення ним умов договору та цих Правил. На підставі вищенаведених правових норм, суд першої інстанції дійшов висновку, що представники оператора системи на виконання своїх повноважень наділені правом перевіряти засоби обліку, встановлені у споживачів електроенергії, а у разі не допуску для перевірки реагувати складанням відповідних актів. Складений працівниками АТ «Полтаваобленерго» акт про ненадання доступу до електроустановки від 15.05.2020 року є лише фіксацією факту недопуску для здійснення перевірки засобу обліку, встановленого в будинку позивача. Після складання оспорюваного акту позивач забезпечив доступ працівникам АТ «Полтавообленерго» до електролічильника для його перевірки, постачання електроенергії позивачу з 01.06.2020 року припинено не було, у зв`язку з чим права позивача як споживача електричної енергії порушені не були. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1, 3 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5,12, 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання вказаного позову не є належним та сам по собі не сприяє ефективному відновленню прав позивача. Таким чином, надавши усім доводам сторін належну правову оцінку, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права позивача, а відтак, правових підстав для задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Доводи апеляційної скарги на рішення суду є суб`єктивним тлумаченням позивача як обставин справи, так і норм діючого законодавства та направлені на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Щодо законності ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивач про внесення виправлень у рішенні суду від 30.09.2020 року, то апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі №6-788цс16 від 22.02.2017р.), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився і які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, дат. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, але не змінюють суті судового рішення. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Із матеріалів справи вбачається, що 16.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про виправлення описки у рішенні суду від 30.09.2020 р. (а.с. 148-152), в якій зазначив сім описок, які на його думку, були допущені судом у вказаному рішенні. Проте, аналізуючи кожну описку, яку зазначає позивач у заяві, вбачається, що останній на власний розсуд тлумачить абзаци мотивувальної частини рішення суду, що по суті змінює зміст прийнятого рішення судом, тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що позивач шляхом усунення описки у рішенні намагається змінити його текст, що є порушенням вимог ч. 8 ст. 268 ЦПК України. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ухвала суду від 21.10.2020 р. постановлена суддею Кривич Ж.О., яка не була головуючим суддею при ухваленні рішення суду у даній справі, то як вбачається із протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (а.с. 153), то заява ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні суду системою автоматизованого розподілу16.10.2020 р. була визначена судді ОСОБА_2 . Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2020 р. №395 щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ відповідно до п.п.2.3.3., 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. №30 (зі змінами та доповненнями), п.53 Засад використання автоматизованої системи документообігу Автозаводського районного суду м. Кременчука, затверджених рішенням зборів суддів №10 від 30.03.2016 р. (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з перебуванням судді Вінтоняк Н.Д. у відпустці, було здійснено повторний автоматизований розподіл даної судової справи (а.с. 154) і згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями системою автоматизованого розподілу визначено нового суддю Кривич Ж.О. (а.с. 155). Аналізуючи вище вказане, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, судом першої інстанції були дотримані вимоги щодо повторного розподілу заяви позивача про внесення виправлень у рішення суду, оскільки законодавець передбачив стислі строки 10 днів для розгляду такої заяви після її надходження до суду. Доводи апеляційної скарги на ухвалу суду про необхідність її скасування як незаконної та про передачу справи на розгляд судді Вінтоняк Н.Д., не заслуговують на увагу, оскільки ухвала суду є законною, постановлена з дотриманням вимог ЦПК України, підстави для її скасування та передачі заяви на розгляд судді Вінтоняк Н.Д. відсутні, зазначені вище Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засади використання автоматизованої системи документообігу Автозаводського районного суду м. Кременчука не передбачають такої можливості. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду, ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2020 року та ухвалу Автозаводського районного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 січня 2021 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов