Постанова КАС ВС № 805/1102/17-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Київ справа № 805/1102/17-а адміністративне провадження № К/9901/41362/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (головуючий суддя Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби м. Дніпро про скасування податкового повідомлення-рішення, установив: У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» (далі -ТОВ «Електроналадка», Товариство) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби м. Дніпро (далі - Дніпропетровське управління Офісу ВПП ДФС м. Дніпро), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року № 0000854700. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року, позов Товариства задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС м. Дніпро №0000854700 від 29 грудня 2016 року про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 93224,40 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що під час проведення перевірки податкової звітності позивача встановлено, що платником податків порушено терміни сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку з чим скаржник вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте за наявності правових підстав. Відзиву на касаційну скаргу не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Електроналадка» перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу ВПП ДФС м. Дніпро. 27 лютого 2015 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік за №9081180618, в якій самостійно визначено авансові внески, які підлягатимуть сплаті у 2015 році щомісячно, у сумі 932244,00 грн. Офісом ВПП ДФС проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати авансового внеску з податку на прибуток за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт №1792/28-01-47-31386990 від 9 грудня 2016 року. Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 57.1 статті 57, з урахуванням підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України, пункту 98 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в частині несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за грудень 2015 року у сумі 932244,00 грн. За наслідками встановлених перевіркою порушень, 29 грудня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000854700, яким позивачу донараховано штрафні санкції в розмірі 93224,40 грн за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання в сумі 932244,00 грн (з 30 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року). Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав для застосування до підприємства штрафних санкцій, оскільки ним не допущено несвоєчасності сплати узгоджених грошових зобов`язань. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного. Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 2 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року №1669-VII (далі Закон №669-VII), згідно зі статтею 1 якого період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На виконання Закону №1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, серед яких - місто Донецьк. Відповідно до статті 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Судами встановлено, що відповідно до сертифікату Торгово-промислової палати України від 30 жовтня 2014 року №4295/05-4 товариству засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів. Також, перевіряючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку сплати позивачем вищезазначених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного пунктом 57.1 статті 57 ПК України, судами попередніх інстанцій встановлено наступне. В акті перевірки податковий орган констатував, що погашення позивачем грошового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток у сумі 932244,00 грн відбулося із затримкою в 1 день, а саме: з 30 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року. За приписами пункту 100.1 статті 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Згідно з пунктом 100.4 статті 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. За рішенням ДФС України від 31 грудня 2015 року №533 Товариству з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» розстрочено податковий борг в сумі 932244,00 грн строком з 1 січня 2016 року по 29 квітня 2016 року. Між позивачем та Спеціалізованою СДПІ з обслуговування ВПП у м. Донецьку МГУ було укладено договір №18 від 29 січня 2016 року про розстрочення податкового боргу. Як встановили суди, грошове зобов`язання погашено позивачем згідно з платіжним дорученням №2116444079 від 29 лютого 2016 року. Отже, враховуючи факт подання товариством заяви про розстрочення податкового боргу в сумі 932244,00 грн й прийняття 31 грудня 2015 року контролюючим органом за наслідками її розгляду рішення про розстрочення Товариству такого боргу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем не було допущено несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Крім того, вирішуючи спір на користь позивача, судами було враховано факт наявності у позивача сертифіката Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області, а також приписи пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, згідно з яким за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права. Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України). У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в : Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх Судді О.В. Білоус Н.Є. Блажівська