Постанова 4856 № 686/18154/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/18154/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Продан Б.Г. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 13 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представника позивача: Хабаль М.Й., представника відповідача: Андрійчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : у липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанови №407-ДК/0111По/08/01/-20 від 06 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП. 26 листопада 2020 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12 червня 2020 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за кадастровим номером 6825083600:04:001:0903, за результатами якої складено акт №407-ДК/299/АП/09/01/-20 від 12.06.2020 року. У ході проведеної перевірки встановлено, що Радгосп «Лісовогринівецький» в особі директора ОСОБА_1 самовільно зайняло та використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку комунальної власності форми власності з кадастровим номером 6825083600:04:001:0903 площею 7,7724 га, категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь рілля, яка розташована в межах населеного пункту с. Скаржинці Лісовогринівецької сільської об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, що є порушенням вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України. За результатами перевірки відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 23 червня 2020 року №407-ДК/0161П/07/01/-20, на підставі якого 06.07.2020 року за №407-ДК/0111По/08/01/-20 винесено постанову, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Також, 23 червня 2020 року відповідачем винесено припис про усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом звільнення в 30-ти денний строк усунути порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Не погодившись з постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обгрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року №963-IV (Закон №963). Відповідно до ст. 4 Закону №963 об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону №963 державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. За правилами ст. 10 Закону №963 державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Таким чином, контроль за використанням та охороною земель направлений на забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, у тому числі, державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у вигляді обстежень земельних ділянок, перевірок, вирішення питань про притягнення винних осіб до відповідальності. Статтею 242-1 КУпАП України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, 52 - 53-1, 53-3 - 54, 59 - 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1 - 79, статтями 80 - 83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм), статтями 91-1 - 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу. При цьому, ст. 1 Закону №963 визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень); невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту - невиконання або неякісне виконання обов`язкових заходів, передбачених затвердженою відповідно до законодавства проектною документацією, щодо знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, що призвело до його псування чи знищення; Відповідальність за порушення правил використання земель передбачена ст.53 КУпАП, за самовільне зайняття земельної ділянки - ст.53-1 КУпАП. Відповідно до ст. 53-1 КУпАП України самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у самовільному зайнятті земельної ділянки, суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити. Як встановлено з матеріалів справи, 29.04.1957 року на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога» с. Лісові Гринівці та с. Скаржниці про створення на базі колгоспу «Перемога» радгоспу лікарських рослин та постанови Хмельницького бюро обкому КП України та облвиконкому від 29.04.1957 року «Про перехід колгоспу в радгосп Міністерства охорони здоров`я» було створено радгосп лікарських рослин. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №380 «Про збільшення виробництва лікарської рослинної сировини і препаратів з неї» спеціалізовані радгоспи по вирощуванню лікарських рослин передані Українському державно-акціонерному консорціуму "Укрфітотерапія". 27.05.1993 року розпорядженням представника Президента України радгосп лікарських рослин перереєстровано на радгосп «Лісовогринівецький» (форма власності - державна). Відповідно до Розпорядження Kабінету Міністрів України № 158-р від 13.04.07 року Радгосп «Лісовогринівецький» віднесено до сфери управління Мінагрополітики. При цьому, Радгосп «Лісовогринівецький» є правонаступником колгоспу «Перемога» та радгоспу лікарських рослин, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники, в межах відповідно до державного акту на вічне користування землею колгоспами № 536253. Рішенням Лісовогринівецької сільської ради №12 від 29.03.2018 року державному підприємству Радгоспу «Лісовогринівецький» було надано дозвіл на проведення інвентаризації та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування Радгоспу «Лісовогринівецький» згідно державного акту на вічне користування землею колгоспами від 28.09.1951 року №536253, орієнтовною площею 2628,2 га, що розташовані на території села Лісові Гринівці та села Скаржинці Хмельницького району Хмельницької області. Так, згідно з п. 7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) підтверджено, що юридичні особи з підстави непереоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Статтею 140 Земельного кодексу визначено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно зі ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що обставини, які стосуються прав позивача на земельну ділянку площею за кадастровим номером 6825083600:04:001:0903 були предметом перевірки в межах судового спору, які розглядалися в порядку господарського судочинства по справі №21/1910 за позовом ДП "Хмельницьке" до Лісовогринівецької сільської ради про визнання права постійного користування земельними ділянками загальною площею 21,9524 га та стягнення збитків в розмірі 20000,00грн. Так, постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2011 року встановлено, що Радгосп "Лісовогринівецький" є правонаступником сільськогосподарської артілі "Перемога". Також, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року по справі 686/17131/19 встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на території Лісовогринівецької сільської ради, перейшло до радгоспу «Лісовогринівецький» в порядку правонаступництва у складі іншого майна разом, в тому числі, з об`єктами нерухомого майна, розташованими на частинах земельних ділянок і держава визнає цей факт на підставі ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", згідно державного акту на вічне користування землею колгоспами від 28.09.1951 року №536253, орієнтовною площею 2628,2 га, що розташовані на території села Лісові Гринівці та села Скаржинці Хмельницького району Хмельницької області. При цьому, Радгосп «Лісовогринівецький» не приймав рішення щодо добровільної відмови від користування земельною ділянкою, в порядку статтей 141, 142 Земельного кодексу України, добровільної відмови від користування частиною земельного масиву чи деревними насадженнями Хмельницькій райдержадміністрації Радгосп, а також органи управління підприємства - Концерн "Укрфітотерапія" Мінагрополітики України також не надавали. Згідно вказаних вище положень Земельного кодексу України, розпорядження земельними ділянками, що знаходяться в користуванні здійснюється виключно за згодою землекористувача, яким є Радгосп "Лісогринівецький". Згідно зі ч. 4, 5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Таким чином, обставини, які встановлені Вищим господарським судом України у справі №21/1910 та Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у справі 686/17131/19 додатково підтверджують наявність у Радгоспа "Лісогринівецький", директором кого є ОСОБА_1 права використання спірної земельної ділянки. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову, оскільки відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а тому вона підлягає скасуванню. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.