Постанова 4824 № 126/776/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 126/776/20-ц Головуючий у І інстанції Марфін Н.В. Провадження №22-ц/824/3097/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 11 січня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, третя особа: Бершадське об`єднане управління Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса та постанови приватного виконавця такими, що не підлягають частковому виконанню,- УСТАНОВИВ: у квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 28 вересня 2019 року, таким, що не підлягає частковому виконанню, на суму боргу 72975,52 грн., а також визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. від 09 січня 2020 року серія ВП №60906351, такою, що не підлягає частковому виконанню, на суму боргу 72975,52 грн. Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2020 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, третя особа: Бершадське об`єднане управління Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса та постанови приватного виконавця такими, що не підлягають частковому виконанню передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, третя особа: Бершадське об`єднане управління Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса та постанови приватного виконавця такими, що не підлягають частковому виконаннювизнано неподаною та повернуто заявникові. Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати. В доводах апеляційної скарги зазначено, що недоліки, на які послався суд першої інстанції, як на підставу для залишення позовної заяви без руху відсутні, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, повернувши позовну заяву ОСОБА_1 . В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. За правилом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду. Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 175 ЦПК України, зокрема позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір, а також не дотримано вимоги передбаченні ст. 95 ЦПК України щодо подання доказів. 06 жовтня 2020 року на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року позивачем до суду першої інстанції подано клопотання про усунення недоліків, в якому зазначено, що зобов`язання сплатити судовий збір в розмірі 840,80 грн. не відповідає вимогам п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, а надання оригіналів документів доданих до позовної заяви є неможливим, оскільки вони знаходяться у відповідачів даної справи (а.с.44). Повертаючи позовну заяву заявникові, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що скаржником не виконано вимоги ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року, зокрема не доплачено суму судового збору та не засвідчено у встановленому законом порядку копії документів доданих до позовної заяви. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. В ухвалі від 27 серпня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, зазначено, що позивачем в порушення положень ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Проте, скаржник недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 27 серпня 2020 року, не усунув. За ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» суперечить вимогам п. 10 ч.1 ст. 176 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки даний позов містить дві окремі самостійні вимоги, а тому позивач повинен був сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що недоліки, зазначенні в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року, були усунуті, не відповідають дійсності, оскільки скаржником не в повному обсязі було сплачено судовий збір та не надано належним засвідченні копії документів відповідно до ст. 95 ЦПК України. Так, як ОСОБА_1 не усунув недоліки у відповідності з вимогами закону, суд першої інстанції правомірно визнав позовну заяву неподаною та повернув позивачу. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання щодо повернення позовної заяви не порушив норми процесуального права, а апеляційна скарга не містить доказів такого порушення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Крім того, апеляційний суд роз`яснює, що відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 11 січня 2021 року. Судді: Д.О. Таргоній С.А. Голуб Н.В. Ігнатченко