Постанова Київський апеляційний суд № 760/10185/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 листопада 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., за участю: потерпілого ОСОБА_1 захисника Тетарчук І.В. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Тетарчук Інни Віталіївни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та оголошено їй усне зауваження, а справу закрито, В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_2 визнана винуватою в тому, що 23 квітня 2020 року о 18.15 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила психологічне насильство, а саме нецензурно виражалась стосовно чоловіка та сина, тобто, вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-3 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, захисник Тетарчук І.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадженні у справі закрити. Захисник посилається на те, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справі, з огляду на те, що ОСОБА_2 не була повідомлена про день та час розгляду справи, судове засідання було проведено без її участі, вона була позбавлена законної можливості особисто надати пояснення з приводу подій, що мали місце під час складання протоколу. Крім того, захисник Тетарчук І.В. наголосила на тому, що з 12 березня до 22 травня 2020 р. на усій території України установлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» від 11 березня 2020 року № 211), пересування громадян та робота органів зв`язку проводилась з урахуванням обмежень. Під час проведення судового засідання 19 травня 2020 року місцевий суд мав пересвідчитись в належному повідомленні громадянина про час та місце розгляду справи з урахуванням обов`язкової участі особи, що притягується до відповідальності по вказаній категорії справ. Апелянт посилається на те, що місцевий суд при розгляді даної справи порушив положення ст. ст. 245, 246, 251, 252, 280 КУпАП. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду на підтримку доводів, які викладені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку. Згідно з п. 3 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, вирішує, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. У матеріалах справи наявна копія повістки про виклик ОСОБА_2 до суду першої інстанції на розгляд справи на 19 травня 2020 року на 09.30 год. (ас. 8), але матеріали справи не містять даних про направлення та вручення повістки ОСОБА_2 . Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 173-2 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Проте, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про дотримання судом вказаних вимог закону, а, відтак, доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не була повідомлена про день та час розгляду справи, судове засідання було проведено без її участі, що вона була позбавлена законної можливості особисто надати пояснення з приводу подій, що мали місце під час складання протоколу, є слушними. Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані частково, обставини справи в повному обсязі не з`ясовані. Згідно з постановою, яка оскаржується, суд, як на докази винуватості ОСОБА_2 , послався на матеріали справи та дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю знайшла своє підтвердження у зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах та наданими матеріалами. Однак суд не перевірив обставини, які передували складанню протоколу, а іншим доказам, наявним у справі, суд не дав взагалі ніякої оцінки, не вказав, чому приймає до уваги одні докази та відкидає інші. Окрім того, розглянувши справу за відсутності сторін, суд всупереч положень ст.ст. 278, 280 КУпАП, не перевірив обставини, які мали значення для правильного вирішення справи. Так відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 143340 від 23 квітня 2020 року, складеного щодо ОСОБА_2 , 23 квітня 2020 року приблизно о 18.15 за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_2 вчинила психологічне сімейне насильство, а саме нецензурно висловлювалась стосовно чоловіка та сина, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (ас. 1). Згідно з первинними поясненнями ОСОБА_2 від 23 квітня 2020 року вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із своїм чоловіком. В цей день виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті, внаслідок чого вона декілька разів крикнула в його сторону і все, по даній ситуації більше нічого не може додати (ас. 2). З первинних пояснень, наданих ОСОБА_1 23 квітня 2020 року, вбачається, що 23 квітня 2020 року близько 17 год., знаходячись у алкогольному сп`яніння, ОСОБА_2 почала провокувати конфлікт з ним та його дітьми. Забрала та розбила його телефон та зламала дверну ручку в домі. Також намагалась застосувати фізичну силу до його дітей, внаслідок чого порвала футболку молодшому сину ОСОБА_4 та розбила його ( ОСОБА_1 ) телефон (ас. 3). Також матеріали справи містять рапорт працівника поліції Стопника Б., у якому зазначені обставини події зі слів ОСОБА_1 , який пояснив, що ОСОБА_2 в процесі конфліктної ситуації здійснила психологічне насильство, а саме висловлювалась нецензурною лайкою відносно чоловіка та сина (ас. 4). Враховуючи суперечність відомостей, зазначених у вказаних документах, суд першої інстанції повинен був викликати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а за необхідності й працівника поліції, для встановлення дійсних обставин події. Проте, суд, всупереч вимог ст. 268 КУпАП, розглянув справу за відсутності як особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, так і без виклику інших осіб. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 пояснила, що 23 квітня 2020 року вона не перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а її емоційний стан на той момент був пов`язаний з наслідками дії лікарських препаратів, оскільки у неї виявлено онкологічне захворювання, і вона приймає лікарські препарати. Що стосується нецензурної лайки, то у своїх висловлюваннях її не застосовує, так як по своєму фаху є викладачем (вчителем). Захисник Тетарчук І.В. просила задовольнити вимоги апеляційної скарги, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, з огляду на те, що суд не перевірив обставини, які викладені у фабулі протоколу, та не звернув уваги на те, що у протоколі відсутні відомості щодо потерпілих. Місцевий суд також не звернув увагу на диспозицію ст. 173-2 КУпАП, адже як такої шкоди чоловіку ОСОБА_2 - заподіяно не було. Що стосується психологічного стану пані ОСОБА_2 , то це є виключно дія лікарських препаратів через онкологічне захворювання, і саме такий психологічний стан пані ОСОБА_2 привів до сімейного скандалу. В апеляційному суді ОСОБА_1 - чоловік ОСОБА_2 зазначив про те, що йому не було відомо про лікування дружини, про її стан здоров'я. Якщо б він знав про стан здоров`я своєї дружини, він би не провокував її на конфлікт, проявив би більше турботи і не викликав би працівників патрульної поліції. У письмових поясненнях, наданих адвокату, ОСОБА_1 вказав про те, що 23 квітня 2020 року у нього з дружиною виник конфлікт через її знервованість та підвищену емоційність. Проте після від`їзду патрульної поліції він довідався від неї, що вона має пройти стаціонарне лікування та оперативне втручання щодо онкологічного захворювання. Якби він знав раніше про стан здоров`я дружини, проявив би більше чуйності, не спровокував би її на конфлікт, і це, у свою чергу, не призвело б до необхідності виклику патрульної поліції та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що стало для неї в її стані додатковим стресом. Він впевнений, що стан дружини можна було пояснити лікарським діагнозом, про який вона знала і не хотіла йому говорити, щоб зайвий раз його не турбувати. Матеріальної та моральної шкоди йому та їхнім дітям та майну не завдано. Просить не притягувати її до адміністративної відповідальності. Згідно з копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №_20/1/1252 на злоякісне утворення у ОСОБА_2 встановлено заключний діагноз Ca лівої молочної залози T1cN0M0, ст.1, кл.гр. 11. (ас. 36). Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 передбачає вчинення насильства в сім`ї, тобто, умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Проте, під час апеляційного розгляду встановлено, що умислу у ОСОБА_2 на вчинення насильства в сім`ї не було, що конфлікт між ОСОБА_2 та її чоловіком, відповідно до пояснень останнього, був спровокований саме ним. З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності беззаперечних доказів на підтвердження суб`єктивної сторони правопорушення у діях ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника Тетарчук І.В. підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Тетарчук Інни Віталіївни в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити. Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року у справі щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.172-3 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-3 КУпАП. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва