Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/5808/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2040/21 Справа № 204/5808/20 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а: У вересні 2020 року АТ КБ ПриватБанкзвернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказували, що 19 липня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором, проте відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором б/н від 19 липня 2007 року у розмірі 46 910 грн.35 коп. та судові витрати. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позовної заяви АТ КБ "Приватбанк" відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що: відповідно до укладеного договору б/н від 19 липня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку; виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 19 липня 2007 року ОСОБА_1 підписав заяву, в якій виявив бажання оформити на своє ім`я кредитну карту «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом у розмірі 1 000,00 грн. (а.с. 29). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить жодних відміток про видачу ОСОБА_1 кредитної карти «Універсальна», наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості, а також виписка по рахунку за договором №б/н станом на 14 серпня 2020 року, не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору та не доведено факту видачі відповідачу кредитної карти. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 19 липня 2007 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк (а.с.29), у вказаній анкеті-заяві відповідач поставив відмітку в полі платіжна картка кредитка Універсальна, зазначено кредитний ліміт в розмірі 1 000 грн., базову відсоткову ставку 3% в місяць із розрахунку 360 днів на рік. З наданого позивачем розрахунку (а.с.4-26) заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 травня 2015 року за договором б/н від 19 липня 2007 року складає 46 910 грн.35 коп., з яких 32 427 грн.18 коп. заборгованість за тілом кредиту: в т.ч. 0 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 32 427 грн. 18 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 6 778 грн. 73 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 7 704 грн.44 коп. - нарахована пеня; 0 грн. нараховано комісії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст.1049,1054 ЦК України, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, втім матеріали справи свідчать про те, що вимога про повернення тіла кредиту позивачем не заявлена, з розрахунку позивача заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0,00 грн. З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути тільки заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 32 427 грн.18 коп. З системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та ч.1 ст.1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту,на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти. Враховуючи, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту», колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту та нараховані на зазначену суму відсотки до стягнення не підлягають. Вимоги про стягнення пені задоволенню також не підлягають, оскільки заява від 19 липня 2007 року не містить умов про встановлення розміру пені та порядку її нарахування, посилання позивача на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку до уваги прийняті бути не можуть, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету від 19 липня 2007 року, вказана позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст.374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2020 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст постанови складено 13 січня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.