Постанова 4857 № 260/1855/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1855/20 пров. № А/857/14987/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Курильця А.Р. суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, суддя в 1-й інстанції - Дору Ю.Ю., час ухвалення рішення 04.11.2020 року, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 06.11.2020 року, в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації (далі відповідач) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати, поновити строк звернення до суду, скасувати наказ про звільнення, поновити позивача на роботі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не дослідив у повній мірі докази, які свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до суду та прийняв необґрунтоване рішення, оскільки з 12.03.2020 року на території України було встановлено карантин, а 02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон № 540), яким встановлено, що строки звернення до суду продовжуються на строк дії карантину. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, і оскільки їхня неявка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів. Судом встановлено, що позивач наказом № 17-к від 12.02.2020 року звільнений з роботи. Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Вказаний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, для застосування строків звернення до суду необхідно встановити, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Згідно копії оскаржуваного наказу, такий було доведено до відома позивача, про що свідчить його підпис в рядку «ознайомлено» (Т.2, а.с. 4-5). Слушним є посилання представника позивача на те, що на вказаній копії відсутня дата оголошення наказу про звільнення. Проте, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що згідно журналу обліку видачі трудових книжок, позивачем отримано власну трудову книжку саме 12.02.2020 року, про що свідчить його особистий підпис у вказаному журналі (Т.2, а.с. 8-9). Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що про порушення свого права позивач дізнався саме 12.02.2020 року і саме з цього часу слід обраховувати процесуальний строк, встановлений ч.5 ст. 122 КАС України. З матеріалів справи вбачається, що позивач первинно звертався із даним позовом до Виноградівського районного суду Закарпатської області (справа № 299/737/20), проте 13.03.2020 року через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про відкликання позовної заяви до відкриття провадження у справі, і згідно ухвали вищевказаного суду від 16.03.2020 року позовну заяву було повернуто позивачу. До адміністративного суду позов було подано в травні 2020 року. Причин невжиття заходів для звернення до адміністративного суду в період з 16.03.2020 року по 18.05.2020 року суду не вказано. Процесуальним законом чітко встановлено, що на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів і такі розглядаються окружними адміністративними судами. Тому своєчасна первинна подача позову до Виноградівського районного суду Закарпатської області апеляційним судом до уваги не береться. Посилання позивача на встановлення карантину на території України та продовження строків звернення до суду на період дії такого карантину спростовуються наступним. Справді, на усій території України карантин було встановлено з 12.03.2020 року до 24.04.2020 року (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 і від 02.04.2020 року № 255). Законом № 540 визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, строки звернення до суду продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності з 02.04.2020 року і тільки після вказаної дати процесуальні строки були продовжені. Враховуючи те, що строк звернення позивача до суду до 02.04.2020 року минув, то він не міг бути продовжений після набрання чинності Законом №

540. Тому встановлення на території України карантинних обмежень не може бути підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Апеляційний суд зазначає, що право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для повернення позову, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважних підстав неможливості звернення до суду у встановлений КАС України строк з дня коли позивачу стало відомо про порушення свого права суду не надано. Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог КАС України. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущено, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 122,123,308,311,312,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/1855/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року.