Постанова Київський апеляційний суд № 756/5807/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Гладій С.В., за участі захисника особи, яку притягнуто адміністративної відповідальності - адвоката Липявки І.О., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу останнього на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Згідно з постановою суду, 20 квітня 2020 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 у м. Києві по проспекту С.Бандери, 8, керувала автомобілем «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись рішенням суду, адвокат Липявка І.О. в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі. На обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначає, що: протокол про адміністративне правопорушення складений невстановленим судом працівником поліції, оскільки ідентифікуючи ознаки останнього у вказаному протоколі встановити неможливо; протокол складений на підставі не фактичного керування водієм в стані алкогольного сп`яніння, що передбачено п. 2.9 (а) ПДР України, а за відмову від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, що передбачено п. 2.5 вказаних Правил; судом першої інстанції не була допитана свідок ОСОБА_4 , яка перебувала на місці складання протоколу щодо ОСОБА_1 , як і свідки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, що в своїй сукупності, на переконання адвоката, свідчить як про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, так і судом першої інстанції положень ст. 245 КУпАП. ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду провадження повідомлена належним чином, будь яких заяв чи клопотань про відкладення слухання справи до суду не направляла, у зв`язку з чим вважається за можливе розглядати справу за її відсутності, з урахуванням і того, що її інтереси в суді апеляційної інстанції представлені адвокатом Липявка І.О. Вислухавши пояснення адвоката Липявка І.О. в інтересах ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід прийти до наступного висновку. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги як указано в ст. 294 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, всупереч нормі п. 2.5 Правил дорожнього руху України, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 413041 від 20 квітня 2020 року, в цей день о 19 год. 30 хв. в м. Києві по проспекту С.Бандери, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась у присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). Даний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором УПП у м. Києві ДПП 1 батальйону 7 роти 1 полку (з ОПБ) старшим лейтенантом поліції Шашок І.М., дії якої ні ОСОБА_1 , ні в її інтересах -адвокатом не оскаржені, як і не містять таких даних матеріали справи. В матеріалах провадження наявні пояснення двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 2), відповідно до яких, в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовилась від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння, що і засвідчили своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 413041 від 20 квітня 2020 року (а.с. 1). Досліджений як судом першої, так і апеляційної інстанції відеозапис подій з нагрудних камер працівника поліції в повній мірі відображає хронологію подій за участю ОСОБА_1 (а.с. 6). Відповідно до цього ж відеозапису, який складається з 6 відеофайлів, працівники поліції неодноразово, в присутності двох свідків, пропонували ОСОБА_1 , яка не заперечувала факт вживання нею алкогольних напоїв, пройти огляд, як на місці за допомогою спеціального приладу, так і у лікаря-нарколога чи скористатись своїм правом та відмовитись від проходження будь якого огляду. ОСОБА_1 не реагувала на пропозиції працівників поліції, що було розцінено останніми як відмова водія від проходження будь-якого огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, що, в своїй сукупності, спростовує твердження захисника в тій частині, що працівники поліції взагалі не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння, зокрема, у закладі охорони здоров`я, та порушення ними положень ст. 266 КУпАП, що в повній мірі спростовується відеозаписом подій. Слід зазначити, що на протязі значного проміжку часу, ОСОБА_1 намагалась домовитись з працівниками поліції, щоб ті не складали протокол про адміністративне правопорушення стосовно неї та не забирали у неї водійські права, на що отримала однозначну відмову. З останнього дослідженого відеофайлу вбачається, що на запитання працівника поліції, ОСОБА_1 відповіла, що не вбачає сенсу проходити огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, будь то на місці, чи в закладі охорони здоров`я, оскільки і так видно, що вона вживала спиртні напої та підтвердила цей факт. Крім того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 після складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення нею п. 2.5 Правил дорожнього руху України, була вголос працівником поліції ознайомлена з його змістом, роз`яснені її права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться за викликом в Оболонському районному суді м. Києва, про що власноручно засвідчила підписом, без будь-яких зауважень чи застережень, що не ставить під сумнів дійсний факт відмови водія від проходження будь-якого огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, зібрані в передбаченому ст. 266 КУпАП порядку, які б свідчили про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, - є безпідставними. Отже, за наведеним, слід дійти висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали провадження, в їх сукупності, обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення нею п. 2.5 Правил дорожнього руху України. На правильність даного висновку не можуть вплинути доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в повному обсязі не дослідив докази в даному провадженні, а саме не допитав свідків, що були присутніми під час складання протоколу, - оскільки такого клопотання заявлено не було, як і не мотивував необхідність допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат в суді апеляційної інстанції, присутності яких при тестуванні сама ОСОБА_1 не оспорювала. ОСОБА_4 , на допиті якої наполягала сторона захисту в суді першої інстанції, не була безпосереднім свідком досліджуваних подій, а тому місцевий суд прийшов до ґрунтовного висновку про безпідставність її допиту. У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законом України від 07 липня 2016 року № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. З урахуванням викладеного, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено. За наведеним, апеляційна скарга адвоката Липявка І.О. задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Липявка Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.В.Гладій